30.09.2021 Справа №914/1734/21
За заявою:Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
про:забезпечення позову
у справі:№ 914/1734/21
за позовом:Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
до відповідача:Приватного підприємства «ТОР», м. Львів
про:стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - О.О. Шевчук
Представники сторін:
від позивача:А.С. Бандирський - представник
від відповідача:М.В. Хома - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ПП «ТОР» про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач приєднався до умов договору розподілу природного газу на умовах типового шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420J4HF9DP016. Працівниками АТ «Львівгаз» 22.07.2020 на об'єкті відповідача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено порушення пп. 3 п. 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ) шляхом під'єднання гумового шланга до вхідного манометра перед лічильником газу та вихідного манометра після лічильника газу в обхід ПрЛГ ТЕМП G-100 №100702. Через шланг здійснювалося безоблікове споживання природного газу. Як стверджує позивач, за результатами перевірки був складений Акт про порушення від 22.07.2020 (бланк №007872). Центральною комісією АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог кодексу ГРС 06.08.2020 прийнято рішення про задоволення зазначеного Акту про порушення та здійснено розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу за період з 22.01.2020 по 22.07.2020 на загальну суму 72347716,28 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідачем не було сплачено вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою від 23.06.2021 суд прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.08.2021.
В підготовчих засіданнях оголошувалася перерва, що відображено в протоколах судових засідань.
Представник позивача у підготовче засідання 30.09.2021 з'явився, на електронну адресу суду надіслав заяву про забезпечення позову (вх. №3919/21 від 30.09.2021).
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, транспортні засоби, грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, що належать ПП «ТОР» (Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 1; ідентифікаційний код: 19161549), в межах ціни позову 72347716,28 грн.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277303477 від 29.09.2021, за відповідачем зареєстроване на праві власності нерухоме майно: цех скловиробництва №2 літ. «Л-2», загальною площею 1275,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2262954846230.
На належне відповідачеві нерухоме майно зареєстровано два обтяження:
- арешт всього нерухомого майна - на підставі постанови про арешт майна боржника №64627258 від 24.02.2021, винесеної приватним виконавцем Пиць А.А. (номер запису про обтяження 40736081 від 25.02.2021);
- арешт нерухомого майна в межах суми стягнення 543920,88 грн. - на підставі постанови про арешт всього нерухомого майна боржника ВП №65350581, винесеної державним виконавцем Яворівського ВДВС у Яворівському р-ні Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів) (номер запису обтяження: 42909058 від 09.07.2021).
Із інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження заявником з'ясовано, що виконавцями відкриті виконавчі провадження №64627258 та №65350581 щодо стягнення з відповідача грошових коштів на користь стягувачів: ТОВ «Енерджі Трейд Груп» та ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області. Вимоги вказаних стягувачів є значно меншими, ніж сума вимог АТ «Львівгаз» у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Заявник вважає, що нерухоме майно відповідача, яке арештоване виконавцями у згаданих виконавчих проваджень може бути реалізоване в порядку, визначеному ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі. При цьому, вимоги АТ «Львівгаз» щодо стягнення 72347716,28 грн. не будуть враховані. Крім цього, в разі задоволення позову у цій справі та невжиття судом заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, транспортні засоби, грошові кошти, відповідач зможе відчужити належне йому майно і виконання рішення суду буде неможливим.
Представниця відповідача просила суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки по-перше, у відповідача відсутнє будь-яке інше майно, по-друге, накладення арешту на майно на кошти відповідача перешкоджатиме виконанню судових рішень у межах уже відкритих виконавчих провадженнях.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 139 ГПК України встановлено вимоги, котрим повинна відповідати заява про забезпечення позову та документи, які повинні бути долучені до такої заяви.
Судом встановлено, що подана АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» заява про забезпечення позову з долученими до неї документами відповідає вимогам ст. 139 ГПК України.
Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У Рішенні ЄСПЛ «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в п. 1 ст. 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.
При цьому, сфера зобов'язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу на загальну суму 72347716,28 грн.
Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми та наявність відкритих щодо відповідача як боржника виконавчих проваджень, зокрема, ВП №64627258, ВП №65350581, а також відкриття щодо відповідача як боржника виконавчих проваджень після звернення позивача до суду з цим позовом, зокрема, 14.06.2021 та 05.07.2021 (згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), суд вважає, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є обґрунтованими, оскільки такий вид забезпечення позову по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, так як цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, вказаний захід забезпечення позову, в разі його вжиття судом, не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, що є недопустимим, зважаючи на вищевикладену позицію ЄСПЛ. Тому суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на належні відповідачеві грошові кошти в межах ціни позову.
З приводу забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, транспортні засоби,що належить ПП «ТОР», суд зазначає наступне.
Підставою забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП «ТОР» на думку позивача, є по-перше, ймовірність того, що належне відповідачеві нерухоме майно буде реалізоване виконавцями у межах уже відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача; по-друге, відповідач матиме реальну можливість відчужити належне йому майно, що унеможливить виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Передбачене ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» право виконавця за потреби, обмежувати право користування арештованим майном, опечатувати чи вилучати його реалізується ним на виконання обов'язків щодо вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів саме на виконання рішення суду як завершальної стадії судового провадження, а не ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.
В цей же час, завданням накладення арешту на майно в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. А тому, ухвала господарського суду про забезпечення позову як виконавчий документ містить усі заходи, що їх зобов'язаний застосувати виконавець на виконання цієї ухвали з метою забезпечення позову до розгляду справи по суті та прийняття остаточного рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №910/608/19.
Оскільки виконавцями у межах виконавчих проваджень ВП №64627258, ВП №65350581, були винесені постанови про арешт належного відповідачеві нерухомого майна і відповідні обтяження зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ПП «ТОР» позбавлене реальної можливості розпорядження таким об'єктом нерухомості, а тому доводи позивача про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно призведе до виникнення у відповідача можливості відчужити об'єкт є безпідставними.
Закон України «Про виконавче провадження» обумовлює можливість здійснення щодо одного боржника кількох виконавчих проваджень одночасно, і не забороняє накладення кількох арештів (обтяжень) на визначене майно боржника в порядку їх надходження. Відповідно, виконавець, який перший наклав арешт і зареєстрував обтяження на майно боржника, незважаючи на інші накладені арешти (обтяження), матиме фактичну можливість звернути стягнення на майно боржника шляхом його реалізації на електронному аукціоні або за фіксованою ціною.
Із урахуванням наведеного суд зазначає, що накладення судом арешту на майно боржника жодним чином не вплине на потенційну можливість його реалізації у межах відкритих виконавчих проваджень, а тому обраний позивачем захід забезпечення позову не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
В той же час, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову може накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунку, оскільки внаслідок реалізації нерухомого майна відповідача в межах виконавчих проваджень ВП №64627258 та ВП №65350581 та задоволення вимог стягувачів за цими виконавчими провадження із сплатою відповідного виконавчого збору, залишок коштів з реалізованого нерухомого майна перераховується на рахунок відповідача.
Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 вказала, зокрема, що передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Із наведеного вбачається, що накладення судом арешту на майно відповідача, не змінить черговості вимог стягувачів стосовно боржника (відповідача).
Крім вищенаведеного, суд зазначає, що у даному випадку немає зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову - накладенням арешту на майно і предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Наведений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19.
Оскільки позивачем не було обґрунтовано необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не доведено наявності зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, не доведено імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках банківських установ, у межах ціни позову - 72347716,28 грн. У решті вимог заяви - суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 8, 9 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Забезпечити позов у справі № 914/1734/21 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Приватному підприємству «ТОР» (81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 1; код ЄДРПОУ 19161549), в розмірі суми стягнення 72347716,28 грн.
3. У решті вимог заяви відмовити.
4. Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 01.10.2021 року.
5. Стягувач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039).
Боржник: Приватне підприємство «ТОР» (81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 1; код ЄДРПОУ 19161549).
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2021
Суддя Р.В. Крупник