Рішення від 30.09.2021 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 Справа № 914/2441/15 (914/1182/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс»

про:стягнення 1432704 грн. 81 коп. (з яких: 1254613,04 грн. - основний борг; 7498,76 грн. - інфляційні; 18973,87 грн. - 3% річних; 151619,14 грн. - пеня)

у межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Пукач М. В.

Представники:

Позивача:Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

19.05.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1152 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» про стягнення 1432704 грн. 81 коп. (з яких: 1254613,04 грн. - основний борг; 7498,76 грн.- інфляційні; 18973,87 грн. - 3% річних; 151619,14 грн. - пеня) заборгованості за договором оренди від 02.02.2018 р. № 02/02-18.

Ухвалою суду від 26.05.2020 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.06.2020 р. до суду за вх. № 18850/20 від ПАТ «Львівська вугільна компанія» надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи до якого додано докази надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів та докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; підготовче засідання призначено на 07.07.2020 р.

06.07.2020 р. до суду за вх. № 21210/20 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою суду від 07.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 06.10.2020 р.

Ухвалою суду від 06.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.11.2020 р.

Ухвалою суду від 03.11.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020 р.

03.12.2020 р. до суду за вх. № 34658/20 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення грошових коштів за договором оренди у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог та про відкладення розгляду справи.

03.12.2020 р. до суду за вх. № 34659/20 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.12.2020 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2021 р.

16.02.2021 р. до суду за вх. № 3645/21 від позивача надійшла відповідь на заяву відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення грошових коштів за договором оренди у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою суду від 16.02.2021 р. розгляд справи відкладено на 25.03.2021 р.

Ухвалою суду від 25.03.2021 р. розгляд справи відкладено до послаблення карантинних заходів на території Львівської області.

Ухвалою суду від 14.07.2021 р. розгляд справи призначено на 21.09.2021 р.

07.09.2021 р. до суду за вх. № 20673/21 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.09.2021 р. до суду за вх. № 20672/21 від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 21.09.2021 р. розгляд справи відкладено на 30.09.2021 р.

28.09.2021 р. до суду за вх. № 22612/21 від представника позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

02.02.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» (орендар, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (орендодавець, позивач у справі) укладено договір оренди (користування) № 02/02-18 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим договором орендодавець (позивач) зобов'язується передати орендареві (відповідачу) в строкове платне користування земельну площадку без покриття на хвостосховище № 1 ПАТ «Львівська вугільна компанія» розмірами 80 м на 90 м, площею 7200 м. кв. (далі - об'єкт/орендоване майно) за адресою: с. Межиріччя, Сокальський р-н, Львівська обл., а орендар зобов'язується прийняти цей об'єкт, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Згідно з п. 1.3. Договору, всі свої витрати (користування ЛЕП та спожиту електроенергію) орендар компенсує (відшкодовує) орендодавцю згідно виставлених орендодавцем рахунків, визначених згідно лічильника електроенергії, складених на підставі рахунків відповідних електропостачальних організацій до 26 числа поточного звітного місяця.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати на хвостосховище № 1 на території ПАТ «Львівська вугільна компанія» складає 0,70 грн. за 1 м.кв. за календарний місяць з ПДВ. Загальний розмір орендної плати за земельну площадку на хвостосховище № 1 ПАТ «Львівська вугільна компанія» складає 5040,00 грн. з ПДВ за календарний місяць (п. 3.1.1.).

Відповідно до п. 3.3. та Договору, орендна плата за орендоване майно сплачується щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним. Плата за користування ЛЕП та спожиту електроенергію сплачується щомісячно до 26-го числа поточного звітного місяця (п. 3.3.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати за січень-червень 2019 року на загальну суму 30240,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 р.

Також, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати за спожиту електроенергію за січень-червень 2019 року на загальну суму 1209253,03 грн., що підтверджується відповідними актами обліку спожитої електроенергії та актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 р.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 становить 1239493,03 грн.

07.11.2019 р. позивач надіслав відповідачу претензію від 06.11.2019 р. № 2/904, в якій просив відповідача погасити заборгованість за Договором.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 7498,76 грн. інфляційних втрат, 18973,87 грн. 3% річних та 151619,14 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 у розмірі 1254613,04 грн.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 становить 1239493,03 грн. Зазначена заборгованість підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), відповідними актами обліку спожитої електроенергії, а також актами звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2019 р.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 у розмірі 1239493,03 грн., в задоволенні позову в частині стягнення 15120,01 грн. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 7498,76 грн. інфляційних втрат та 18973,87 грн. 3% річних

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період листопад 2019 року - березень 2020 року, а 3 % річних за період 07.11.2019 р. - 08.05.2020 р. на заборгованість у розмірі 1254613,04 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 у розмірі 1239493,03 грн., нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід проводити саме із зазначеної заборгованості.

Здійснивши власний розрахунок інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість у розмірі 1239493,03 грн., в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце невиконання зобов'язання, суд зазначає, що розмір 3% річних становить 18709,30 грн., а інфляційні втрати - 7408,39 грн.

Отже, в задоволені позову в частині стягнення 264,57 грн. 3% річних та 90,37 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) може застосовуватись лише за згодою сторін.

За неналежне виконання зобов'язання за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 151619,14 грн.

Враховуючи те, що Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 не передбачено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, в задоволенні позову в частині стягнення 151619,14 грн. пені слід відмовити.

Щодо заяви відповідача від 01.12.2020 р. про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача грошових коштів за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» від 30.11.2020 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2021 р. у справі № 914/2441/15 (914/278/21) визнано недійсним з моменту укладення правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 листопада 2020 року. Зазначене рішення набрало законної сили.

Отже, заява відповідача про закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача від 02.09.2021 р. про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18, яка виникла за період січень-червень 2019 року. Позовна заява датована позивачем 12.05.2020 р. та надійшла до Господарського суду Львівської області 19.05.2020 р.

Отже, позов про стягнення заборгованості за Договором оренди (користування) від 02.02.2018 р. № 02/02-18 заявлено в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача від 02.09.2021 р. про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 21490,57 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» про стягнення 1432704 грн. 81 коп. (з яких: 1254613,04 грн. - основний борг; 7498,76 грн. - інфляційні; 18973,87 грн. - 3% річних; 151619,14 грн. - пеня) заборгованості за договором оренди від 02.02.2018 р. № 02/02-18 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» (вул.С. Амброса, буд. 173, м. Черкаси, 18006; ідентифікаційний код 41525387) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 1265610 грн. 72 коп. (з яких: 1239493,03 грн. - основний борг; 7408,39 грн. - інфляційні; 18709,30 грн. - 3% річних) та 18984 грн. 77 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 167094 грн. 09 коп. (з яких: 15120,01 грн. - основний борг; 90,37 грн. - інфляційні; 264,57 грн. - 3% річних; 151619,14 грн. - пеня) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало