79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.09.2021 справа № 914/1968/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Виконавчого комітету Люблинецької селищної ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС»
про: стягнення 15 203,98 грн.,
Представники
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
01.07.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Люблинецької селищної ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» про стягнення 15 203,98 грн.
06.07.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20.07.2021р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16741/21.
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 19.07.2021р. по 30.07.2021р., а також те, що 31.07.2021р. та 01.08.2021р. - вихідні дні, матеріали вищевказаної заяви (вх.№16741/21 від 20.07.2021р.) розглянуто судом 02.08.2021р.
02.08.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 15.09.2021р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
14.09.2021р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21329/21.
У судове засідання 15.09.2021р. представник позивача з'явився.
Протокольною ухвалою від 15.09.2021р. суд постановив розгляд справи відкласти на 29.09.2021р.
Ухвалою, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 29.09.2021р.
24.09.2021р. через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача-Богославець Олега Мирославовича, надійшла заява про вступ у справу, як представника, вказана заява зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№22433/21.
Відомості про представника відповідача Богославець О.М. було внесено в підсистему «Електронний суд» та надано доступ повноважному представнику до електронної справи за заявою останнього.
29.09.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№22736/21.
У судове засідання 29.09.2021 р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі повідомлявся засобами поштового зв'язку на адресу згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ.
Відзиву від відповідача не надходило.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №67/20 від 18.06.2020р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14208,00 грн.
Зокрема, позивач стверджує, що внаслідок не виконання відповідачем, як постачальником, своїх зобов'язань в частині забезпечення належного відпуску (отоварення) талонів на АЗС, він не має змоги належним чином скористатися належним йому на праві власності товаром.
Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, в частині видачі товару на АЗС постачальника (74 неотоварених талонів на бензин А-92 на суму 14 208,00 грн.), тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу в зазначеному розмірі. Крім того, на підставі пункту 7.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 995,98 грн.
Позиція відповідача:
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.
Відповідач в судові засідання 15.09.2021р., 29.09.2021р. не з'явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
18 червня 2020 року, за результатом проведення спрощеної закупівлі UА- 2020-05-20-000133-а, між Виконавчим комітетом Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області (далі Замовник) та ТзОВ «ТРАНС- ОЙЛ СЕРВІС» (далі Учасник) укладено договір № 67/20 купівлі-продажу бензину А-92 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, Учасник приймає на себе зобов'язання у період травень-грудень 2020 року передати у власність товар (бензин А-92), а Замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
П.1.3 договору передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами на отримання товару згідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України» № 1442 від 20.12.1997 року.
Згідно п. 5.2.1 договору, передача замовнику товару за договором здійснюється на АЗС Учасника шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника довірчого документу.
У додатковій угоді № 3 від « 12» листопада 2020 року до договору купівлі-продажу № 67/20 від 18 червня 2020 року, сторони вирішили змінити ціну товару та викласти п.3.1 договору в наступній редакції: « 3.1. Ціна 1 літра товару: 19, 20 грн. (з ПДВ)».
На підставі даного договору та акту приймання - передачі талонів на пальне від 12 листопада 2020 року на адресу Виконавчого комітету Люблинецької селищної ради від ТзОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» надійшли талони на пальне в кількості 80 штук по 10 л., що стверджується також видатковою накладною №586 від 12.11.2020р.
Згідно рахунку на оплату №547 від 12 листопада 2020 року ці талони на пальне оплачено на загальну суму 15360,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 13 листопада 2020 року.
Однак, як стверджує позивач, при представленні 74 талонів (довірчих документів) на АЗС «UPG» (вул. Сагайдачного , 5-Г, м. Ковель , Ковельський р-н, Волинська обл.), АЗС «UPG» (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, Ковельський р-н, Волинська обл.), АЗС «WOG» (вул. Брестська , 141, м. Ковель, Ковельський р-н, Волинська обл..), АЗС «WOG» ( вул. Варшавська, 36, м. Ковель, Ковельський р-н, Волинська обл.), АЗС «WOG» ( вул. Луцька, 29, м. Ковель, Ковельський р-н, Волинська обл.) відмовлено у відпуску пального у зв'язку з недійсністю талонів.
У зв'язку з цим, 21 грудня 2020 року Виконавчим комітетом Люблинецької селищної ради у складі комісії працівників виконавчого органу складено акт приймання-передачі на повернення 74 талонів, і, як стверджує позивач, відправлено на адресу ТзОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» . При цьому, термін дії талонів не завершився на вказану дату так, як на зворотній стороні талонів вказано, що такі є дійсними до 30.11.2021р.
Крім того, позивачем на адресу відповідача 02 березня 2021 року відправлено лист-претензію з вимогою виконати умови договору або повернути на розрахунковий рахунок № UА 828201720344250002000098519 ГУК у Волинській області 14208,00 (чотирнадцять тисяч двісті вісім гривень нуль копійок) гривень передоплати за бензин А-92 за 74 неотоварених талонів на бензин.
Позивач вказує, що лист - претензія та відправлені недійсні талони повернуті у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно п.4.1 договору, факт купівлі Товару підтверджує розрахунковий документ встановленої форми, який видається замовнику в обов'язковому порядку на повну суму проведеної операції.
П.5.2.1 договору передбачено, що передача товару Замовнику здійснюється на АЗС Учасника шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника Довірчого документу.
П.5.2.2 договору, передбачено, що Довірчий документ є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у ньому об'єму і марки товару, при цьому учасник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в довірчому документі. Умови постачання - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі, (п. 5.3. договору).
Розділом 6 договору «Права та обов'язки сторін» передбачено, що Продавець (Учасник) забезпечує наявність товару у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п.7.2. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Відтак, покупець не використав належно оплачених за договором і належних покупцю на праві власності по договору купівлі-продажу бензину А-92 №67/20 від 18.06.2020р. - 740 літрів пального, на загальну суму 14 208,00 грн., відповідно звернувся із позовом до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами у справі, що розглядається господарським судом, виникли з договору купівлі-продажу бензину А-92 №67/20 від 18.06.2020р.
Так, в силу умов Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема згідно п.1.1 Договору, Відповідач зобов'язався поставляти Покупцю товар: код ДК 021:2015-09130000-9 - Нафта і дистиляти (Бензин А-92) (09132000-3), а Позивач - прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених Договором.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.
Позивач отримав талони, які не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Позивач стверджує, а відповідач не спростував таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» не виконало своїх зобов'язань з поставки товару.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно, позивач здійснив оплату всієї партії Товару в сумі 153 60,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №600 від 13.11.2020р.).
У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, позивач, 02.03.2021р. надсилав відповідачу лист-претензію за вих. №207/25/2-21 від 26.02.2021р. з вимогою негайного відновлення постачання бензину А-92 по договору або повернути сплачені кошти, в іншому випадку буде направлено позов до суду.
Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти у семиденний строк від дня отримання вимоги.
Беручи до уваги відсутність інформації про отримання відповідачем листа-претензії за вих. №207/25/2-21, для визначення строку коли відповідач повинен був повернути сплачені кошти, суд вважає за необхідне застосувати строки пересилання листів вказані на сайті Укрпошта https://ukrposhta.ua/dovidka/stroki-peresilannya/, - 5 днів (виключивши вихідні дні), додавши 7 днів в порядку ст. 530 ЦК України, відтак зобов'язання мало бути виконано до 17.03.2021р. включно.
З огляду на те, що на момент постановлення рішення у справі, що розглядається судом матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу бензину А-92 №67/20 від 18.06.2020р., а саме відпуску Товару (бензину А-92) на підставі талонів на суму 14 208,00 грн., а також не містять доказів повернення позивачу сплачених коштів за неотриманий Товар (бензин А-92) у зазначеній сумі, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.
Крім основного боргу, позивач нараховує пеню у розмірі 995,98 грн.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.7.2. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Тобто, договором передбачено, що визначені штрафні санкції можуть стягуватись за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по договору. Обов'язки відповідача визначені п.6.3.1 договору: забезпечити наявність товару у строк, встановлений цим договором; забезпечити наявність товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору (п.6.3.2).
Суд зауважує, що розрахунок пені у розмірі 995,98 грн. здійснено позивачем з 21.12.2020 року. Проте, позивачем не обґрунтовано визначений ним саме такий момент прострочення, тому суд звертає увагу, що відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки товару визначений: травень-грудень 2020 року. Відповідно, з 01.01.2021 року обов'язок відповідача стосовно забезпечення поставки товару вважається неналежним чином виконаним, у зв'язку з чим для нього настає відповідальність, передбачена чинним законодавством і договором.
Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення пені, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку у розмірі 995,98 грн., зазначає, що такий здійснено частково невірно, адже неправильно визначено початок і кінець періоду виникнення прострочення заборгованості щодо пені за умовами договору щодо поставки товару. Як було встановлено судом, зобов'язання щодо поставки товару відповідачем мало бути виконане до 17.03.2021р. включно, а прострочення щодо поставки товару слід рахувати з 01.01.2021р.
Так як, враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти у семиденний строк від дня отримання вимоги.
Відтак, суд здійснивши власний розрахунок пені у період з 01.01.2021р. до 17.03.2021р., вказує, що вірним є нарахування пені у сумі 360,07 грн.
Відтак, наявні підстави для задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача заявленої суми пені частково у зазначеному розмірі.
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС, а також у розмірі штрафних санкцій, визначених судом вище. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №335 від 25.06.2021р. на суму 2 270,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2175,06 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС" (код ЄДР 42647162, Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А) на користь Виконавчого комітету Люблинецької селищної ради (код ЄДР 40927506, Україна, 45034, Волинська обл., Ковельський р-н, селище міського типу Люблинець, ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 51) 14 208,00 грн. основного боргу, 360,07 грн. пені та 2175,06 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2021 р.
Суддя М.Р. Король