79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.09.2021 справа № 914/775/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича, м. Дніпро
до відповідача: Фермерського господарства "Ракагрікола", с. Забужжя, Кам"янка-Бузький р-н, Львівська обл.
про стягнення 529 007,99грн.
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Побігайленко Ю.Б.
Представники:
Від позивача: Скоробогатова Дарина Володимирівна - адвокат;
Від відповідача: Хомик Галина Михайлівна - адвокат;
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича, м. Дніпро до відповідача Фермерського господарства "Ракагрікола", с. Забужжя, Кам"янка-Бузький р-н, Львівська обл. про стягнення 529 007,99грн., з яких 430 000,00грн. - основної суми заборгованості, 89583,33грн. - штрафу, 7 551,51грн. - пені та 1 873,15грн. - відсотків за користування грошовими коштами.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
09.04.2021 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява за вх.№8644/21 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.05.2021 року на 10год. 20хв.
Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.
Протокольною ухвалою суду від 02.07.2021 року постановлено поновити відповідачу ФГ "Ракагрікола" строк для подачі доказів, а саме письмових заяв свідків та долучити їх до матеріалів справи, позивачу надати письмові пояснення по суті заяв свідків, які долучені до матеріалів справи до 18.07.2021 та направити їх до суду з доказами направлення відповідачу та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.07.2021 на 10:00. Для позивача наступне судове засідання провести у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 23.07.2021 року оголошено перерву в судовому засідання до 03.08.2021 на 15:00 год. та враховуючи усне клопотання позивача, судове засідання 03.08.2021 проводити в режимі відеоконференції у системі «Easycon».
Ухвалою суду від 26.07.2021 року поновлено строк Фермерському господарству "Ракагрікола" строк для подання клопотання про витребування доказів у справі №914/775/21. Клопотання представника відповідача Фермерського господарства "Ракагрікола" про витребування доказів задоволено частково. Витребувано в Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи перебувала у трудових відносинах (приймалася на роботу) гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ); відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи нараховувалася протягом 2020 року заробітна плата або сплачувалися кошти згідно інших договорів (цивільно-правових або господарських) гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Фізичною особою- підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно інформації у поданих ними Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримуваного з них податку (за формою №1ДФ). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи перебувала гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ) та чи сплачувалися вказаними суб'єктами за неї внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В судове засідання 03.08.2021 року (в режимі відеоконференції з представником позивача) позивач явку представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги та представник не заперечив про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
У зв'язку з виконанням завдань підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду по суті. У зв'язку з клопотанням відповідача про укладення мирової угоди та не запереченням позивача, розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 24.09.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
Між Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (далі по тексту - Покупець, Позивач) та Фермерським господарством «РАКАГРІКОЛА» (далі по тексту - Продавець, Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року (далі - договір).
Згідно пункту 1.1 договору: Продавець зобов'язується поставити Покупцеві зерно гречки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з документами у відповідності з умовами цього договору.
Згідно рахунку на оплату №19 від 16.12.2020 року Позивачем було здійснено передплату за товар «Гречка». Враховуючи, що в обумовлені строки Товар не було поставлено, та відсутність інформації щодо строків затримки поставки, Позивачем було направлено лист вих. №2312/2020-2 від 23.12.2020 року на адресу Відповідача з вимогою у найкоротші строки підготувати оплачений товар до відвантаження, про що повідомити представника ФОП Стась О.С. письмово на електронну пошту та надати відповідь на зазначений лист в письмовому вигляді, зокрема письмово повідомити про причини порушення строків відвантаження товару за договором купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року.
Зазначена вимога отримана Продавцем відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення 05.01.2021 року. Відтак, обов'язок Продавця щодо поставки обумовленого сторонами товару настав, мав бути виконаний останнім у строк до 16.01.2021 р. включно (враховуючи, що 6,7,13 та 14.01.2021 р. є вихідними днями).
У визначений строк відповідна поставка не була організована, Покупця не було повідомлено щодо готовності до відвантаження Товару. Відповіді на претензію не отримано, причини порушення строків відвантаження товару відповідачем не роз'яснено.
Просить стягнути 430 000,00 грн. (основна сума заборгованості); 89583,33 грн (штраф передбачений п. 8.6. Договору купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року); - 7 551.51 грн. (пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань); - 1 873.15 грн (сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 16.01.2021 року по 09.03.2021 року). Всього 529 007,99 грн.
Також просить стягнути 10 000,00грн. послуг за надання правничої допомоги.
Аргументи відповідача.
Просить відмовити у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича до Фермерського господарства «РАКАГРІКОЛА» у справі №914/775/21 про стягнення 430 000,00 грн. - основної суми заборгованості, 89 583,33 грн. - штрафу, передбаченого п. 8.6 Договору купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року; 7 551,51 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань; та 1 873,15 грн. -відсотків за користування грошовими коштами за період з 16.01.2021 року по 09.03.2021 року.
Факт належного виконання зобов'язань Фермерського господарства за договором купівлі- продажу підтверджується:
1. Листуванням за допомогою електронної пошти між Фермерським господарством та гр. ОСОБА_1 , яка діяла від імені Позивача. Прикладом практики Верховного Суду, де скріншоти електронного листування в сукупності з іншими матеріалами справи визнано належними доказами листування між сторонами у справі є постанова від 17 березня 2020 року у справі №923/566/19.
2. Смс-повідомленнями від гр. ОСОБА_1 (телефонний номер НОМЕР_3 ). Визнання скріншотів повідомлень з телефону, планшету, роздруківок належними та допустимими доказами відображено у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19.
3. Актом приймання-передачі товару (повернення із зберігання) №2 від 17.12.2020 р., у якому відображено факт завантаження товару в автомобіль ОАР, державний номерний знак автомобіля НОМЕР_4 , державний номерний знак причепа НОМЕР_5 (водій ОСОБА_2 ).
4. Актом зважування транспортного засобу від 17 грудня 2020 року (підтверджується зважування автомобіля ОАР НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5 із вантажем зерном гречки, вага товару становила 24,50 т.).
5. Податковими накладними №56 від 16.12.2020 та №57 від 17.12.2020.
Надає також свій контррозрахунок нарахування штрафних санкцій.
Обставини, встановлені судом.
Між Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (далі по тексту - Покупець, Позивач) та Фермерським господарством «РАКАГРІКОЛА» (далі по тексту - Продавець, Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року (далі - договір). Факт укладення договору сторонами не заперечується.
Згідно пункту 1.1 договору: Продавець зобов'язується поставити Покупцеві зерно гречки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з документами у відповідності з умовами цього договору.
Згідно рахунку на оплату №19 від 16.12.2020 року Позивачем було здійснено передплату за товар «Гречка» платіжним дорученням №15125 від 16 грудня 2020 року в сумі 430 000,00грн.
Враховуючи, що в обумовлені строки Товар не було поставлено, та відсутність інформації щодо строків затримки поставки, Позивачем було направлено лист вих. №2312/2020-2 від 23.12.2020 року на адресу Відповідача з вимогою у найкоротші строки підготувати оплачений товар до відвантаження, про що повідомити представника ФОП Стась О.С. письмово на електронну пошту та надати відповідь на зазначений лист в письмовому вигляді, зокрема письмово повідомити про причини порушення строків відвантаження товару за договором купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року.
Отже, як встановлено судом. На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу 430 000,00грн. за поставку продукції. Факт отримання коштів відповідачем не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до 4.1 . Договору відвантаження продукції здійснюється на протязі 3- х календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару вважається дата приймання товару Покупцем за видатковою накладною з позначкою представника Покупця про отримання товару. Транспортування Товару відбувається за рахунок Покупця.
Наявна у матеріалах справи видаткова накладна №42 від 17 грудня 2020 року містить підпис тільки Відповідача. Факт отримання зерна гречки позивачем заперечується, довіреність на отримання товару за договором зазначеною у накладній уповноваженою особою - ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутня, а відповідачем не надана.
Як стверджує Відповідач, комунікація виконання умов договору купівлі-продажу здійснювалася Фермерським господарством із представником ФОП Стась Олексія Станіславовича гр. ОСОБА_1 на електронну пошту, у телефонному режимі та за допомогою смс-повідомлень на номер телефону НОМЕР_3 .
Однак ця обставина не підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач не надав суду підтверджені повноваження (зокрема довіреність) на представництво гр. ОСОБА_1 позивача - ФОП Стась О.С.
Також, враховуючи клопотання Відповідача, судом витребувано в Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи перебувала у трудових відносинах (приймалася на роботу) гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ); відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи нараховувалася протягом 2020 року заробітна плата або сплачувалися кошти згідно інших договорів (цивільно-правових або господарських) гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Фізичною особою- підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно інформації у поданих ними Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримуваного з них податку (за формою №1ДФ), а також у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: відомості (у формі довідки, звіту тощо) про те, чи перебувала гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем Стась Олексієм Станіславовичем (РНОКПП НОМЕР_2 ) та чи сплачувалися вказаними суб'єктами за неї внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На вимогу суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило (вх.№18440/21), що станом на 04.08.2021 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка протягом 2020 року (до 01.12.2020) перебувала у трудових відносинах з ТОВ "СТАС І К" (ЄДРПОУ 30670125). Керівником підприємства є Стась Олексій Станіславович (РНОКПП НОМЕР_2 ).Також повідомляємо, що ФОП Стась Олексій Станіславович (РНОКПП НОМЕР_2 ), знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська. ФОП Стась Олексій Станіславович (РНОКПП НОМЕР_2 ) подавав звіти за найманих працівників до органів ДПСУ за звітні місяці 2020 року. Відповідно до поданих звітних даних, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у трудових відносинах з ФОП Стась О.С. (РНОКПП НОМЕР_2 ) в 2020 році не перебувала, заробітна плата (дохід) не нараховувалася.
З Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла інформація (вх.№185/44/21), що гр. ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ФОП Стась О.С. у 2020 не перебувала, заробітна плата (дохід) не нараховувався.
Таким чином, доказів представництва гр. ОСОБА_1 позивача - ФОП Стась у договорі купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року позивач заперечив, відповідач доказами не підтвердив, а матеріали справи не містять документів, які б підтверджували вчинення нею юридично значимих дій щодо виконання умов договору, зокрема права на ведення переговорів, отримання продукції тощо.
Суд критично оцінює надані Відповідачем показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 25.06.2021, оформлені у письмових заявах. Дослідивши інформацію, що зазначена у цих заявах, суд доходить висновку, що в них відсутнє посилання на ідентифікацію особи позивача - ФОП Стась, не зазначено особу уповноважену на представництво позивача щодо отримання зерна гречки чи обставини, які дозволяють зробити висновок про факт належного виконання обов'язку відповідачем за договором.
Зокрема, свідок ОСОБА_4 , який працює на посаді директора ФГ «Буг1», у заяві повідомив, що 08 вересня 2020 року ФГ «Ракагрікола» (відповідач у справі) передав йому на зберігання зерно гречки в кількості 24,5 тонни. У середині грудня 2020 йому стало відомо, що відповідач має покупця гречки (прим. - без вказівки на особу покупця), від імені якого діє п. ОСОБА_1 (прим. - без зазначення ідентифікаційних даних). 17 грудня 2020 приїхав автомобіль на завантаження гречки, безпосередньо завантаження здійснював ОСОБА_6 . Після від'їзду автономобіля, стало відомо, що невідома особа - покупець гречки вимагає у директора ФГ «Ракагрікола» повернення грошових коштів. Без конкретизації обставин, що мають значення для справи, містить і заява свідка ОСОБА_5.
Отже, довіреність на отримання уповноваженою особою Відповідача зерна гречки матеріали справи не містять, видаткова накладна підписана одноособово тільки відповідачем у справі.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є факт належного виконання умов договору в частині поставки товару, стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання взяти зобов'язань.
Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються купівлі-продажу за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору купівлі- продажу (поставки), зокрема договору №65 купівлі - продажу від 15 грудня 2020 року(надалі - Договір). Ця обставинами сторонами не заперечується.
Відповідно до ст.263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Відповідно до ст.665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).
Відповідно до ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно п.4.1.,4.2. Договору Відвантаження продукції здійснюється на протязі 3-х календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця, датою поставки товару вважається дата приймання товару Покупцем за видатковою накладною з позначкою представника Покупця про отримання товару.
Відповідно до ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Враховуючи вимоги законодавства та умови Договору, судом встановлено, що прийняття товару покупцем не відбулося. Так, матеріали справи містять видаткову накладну №42 від 17 грудня 2020 року про поставку товару - гречка. Зазначена видаткова накладна підписана зі сторони постачальника - керівник ФГ Рак Борис Іванович, зі сторони отримувача - ОСОБА_2 підпис відсутній. Також надана відповідачем товарно-транспортна накладна №42 від 17 грудня 2020 року не містить підпису у графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача).
Надані відповідачем заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не слугують належними та допустимими доказами в контексті підтвердження факту виконання обов'язку поставки товару за Договором, оскільки не містять підтвердженої інформації з приводу відвантаження товару - гречки - на виконання умов договору позивачу.
Судом також встановлено, що позивач на підставі виставленого рахунку на оплату на суму 466 500,00грн. від 16 грудня 2020 №19 здійснив попередню оплату товару на суму 430 000,00грн. згідно платіжного доручення №15125 від 16 грудня 2020, що відповідачем не заперечується.
Позивачем було направлено лист вих. №2312/2020-2 від 23.12.2020 року на адресу Відповідача з вимогою у найкоротші строки підготувати оплачений товар до відвантаження, про що повідомити представника ФОП Стась О.С. письмово на електронну пошту та надати відповідь на зазначений лист в письмовому вигляді, зокрема письмово повідомити про причини порушення строків відвантаження товару за договором купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року. Зазначена вимога отримана відповідачем відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення 05.01.2021 року.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд доходить висновку, що цей лист слід оцінювати як заявку позивача про поставку товару, враховуючу, що особливої форми для такої заявки сторони у договорі не передбачили.
Позивачем на адресу відповідача рекомендованим повідомленням було направлено претензію вих. №0302/21-2 від 03.02.2021 року з вимогою негайного повернення грошових коштів, сплачених в рахунок авансу за Договором купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року в сумі 430 000, 00 грн. Відповідно до даних УДПЗ УКРПОШТА вищезазначена претензія вручена відповідачу 11.02.2021 року.
Отже, позивач належним чином направив відповідачу вимогу про повернення попередньої оплати за непоставлений товар. Докази надіслання (лист з оголошеною цінністю) в матеріалах справи.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
За приписами ст.538 ЦК, виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору зумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією зі сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав уважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Суд констатує, що сума попередньої оплати, сплачена позивачем у розмірі 430 000,00грн. Враховуючи п. 4.1. Договору, що відвантаження продукції здійснюється на протязі 3- х календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця, суд доходить висновку що звернення позивача до відповідача від 23.12.2020 року про підготовку оплаченого товару до відвантаження слід розглядати як заявку про поставку товару. Оскільки належних та допустимих доказів про поставку товару суду не надано у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України.
Відтак вимога в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 430 000,00грн. підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Договором №65 купівлі-продажу від 15 грудня 2020 року не передбачено стягнення пені та її розмір. Відтак суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення 7 551, 51 грн. пені.
Щодо відсотків за користування грошовими коштами.
За змістом ч.3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. ст.509 ЦК України зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу ч. 2,3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
У силу положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч.2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3 % річних від простроченої суми.
Розділом 4 укладеного між сторонами Договору встановлено, що відвантаження продукції здійснюється на протязі 3- х календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару вважається дата приймання товару Покупцем за видатковою накладною з позначкою представника Покупця про отримання товару. Транспортування Товару відбувається за рахунок Покупця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 910/4590/19 (провадження N 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17). Такої позиції дотримується також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 у справі №918/631/19.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №114-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2,3 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, зазначена у постанові від 22 вересня 2020 у справі №918/631/19) .
Отже, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем та право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.
23.12.2020 року позивач направив відповідачу лист - вимогу (вих.№2312/2020-2) про необхідність поставки оплаченого товару та надання відповіді на звернення. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення цей лист відповідач отримав 05.01.2021 року. Відповіді на нього матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи п. 4.1. Договору, що відвантаження продукції здійснюється на протязі 3- х календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця, суд доходить висновку що звернення позивача до відповідача від 23.12.2020 року слід розглядати як заявку про поставку товару, строк якого починається з 11.01.2021 року (з врахуванням вихідних днів).
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. року.
Суд доходить висновку, що у позивача виникло право на відшкодування 3% річних на суму 430 000,00грн. (сума попередньої оплати) в межах зазначеного у позові строку (з 16.01.2021) на суму 1 873,15 грн.
Відтак доводи відповідача у цій частині судом не враховуються.
Щодо штрафу відповідно до п.8.6. Договору.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку..
Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частина перша ст. 218 ГК України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори.
Відповідно до ст. Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пункту 8.6 Договору, у разі нездійснення Продавцем обов'язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення Продавцем строків чи порядку реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, Постачальник протягом 3 календарних днів з моменту відправлення вимоги Покупця сплачує Покупцю штраф у розмірі 25% від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку.
Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.10. при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Матеріали справи містять інформацію про вчинення Відповідачем після отримання від Позивача попередньої оплати згідно Договору подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.12.2020 року №56 на суму 430 000,00 грн. Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена. Станом на час розгляду справи податкова накладна не зареєстрована, інших дій щодо її реєстрації чи дій, що залежать від відповідача ним не вчинено.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що, як вбачається зі змісту пункту 8.6 Договору, штраф, передбачений цим пунктом у розмірі 25% від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку, постачальник сплачує протягом 3 календарних днів з моменту відправлення вимоги покупця. Вимога відправлена не була.
Наведена обставина не спростовує встановленого судами виконання обов'язку позивачем за договором купівлі-продажу №65 від 15 грудня 2020 року та не є перешкодою для здійснення відповідачем (продавцем) поставки за договором та, відповідно, для виникнення у позивача податкового зобов'язання з ПДВ за операціями з поставки у розумінні податкового законодавства та виконання обов'язку зі складення згідно зі ст. 201 ПК України податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні не були зареєстровані з вини відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні.
З огляду на викладене має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення (з урахування правової позиції, зазначеної у постановіВерховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17).
Відтак вимога про стягнення штрафу у розмірі 89 583,33 грн штрафу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідач 430 000,00грн. попередньої оплати, 1 873,15 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 89 583, 33 грн. штрафу.
Судові витрати.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 935,12 грн. (платіжне доручення №15558 від 10 березня 2021 року).
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження адвокатських витрат позивачем надано: договір №4 про надання правової допомоги від 01 березня 2021 року, Акт №1/2 здачі-прийняття робіт (послуг) від 09 березня 2021 року на суму 10 000,00грн., платіжне доручення №15574 від 11 березня 2021 року на суму 10 000,00грн. - оплата правової допомоги.
У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу. Зокрема зазначає, що згідно поданого Розрахунку до суми судових витрат включено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; 2 000,00 грн. - підготовка та опрацювання інформації, яка підлягає позовному оскарженню; 3 000,00 грн. - підготовка та подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви; 1 000,00 грн. - контроль за прийняттям позовної заяви до провадження; З 000,00 грн. - участь у судових засіданнях.
Фермерське господарство вважає, що наведений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання перелічених робіт та обсягом наданих послуг, а отже, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на наступне.
У детальному описі робіт, виконаних адвокатом, виокремлюється такі види робіт, як «підготовка та опрацювання інформації, яка підлягає позовному оскарженню» та «підготовка та подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви за позовом фізичної особи-підприємця Стась Олексія Станіславовича до Фермерського господарства «Ракагрікола» щодо стягнення авансу за договором купівлі-продажу №65 від 15.12.2020 року» з визначенням окремої вартості для кожної із наведених робіт у сумах 2000,00 грн. та 3000,00 грн. відповідно. Проте, вказані роботи по своїй суті є тотожними, так як підготовка позовної заяви включає опрацювання усієї інформації та документів, наданих клієнтом з метою звернення до суду. Більше того, попереднє вивчення наданих клієнтом документів та інформації здійснювалося адвокатом під час консультації клієнта та узгодження правової позиції, що також виокремлено у детальному описі робіт як окремий вид роботи адвоката. Крім цього, звертаємо увагу суду на те, що обсяг документів та інформації, яка опрацьовувалася адвокатом є незначним, про що свідчить перелік документів, долучених до Позовної заяви, а сама справа не є складною.
З огляду на наведене, відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу за таку послугу, як «підготовка та опрацювання інформації, яка підлягає позовному оскарженню». Також у детальному описі робіт, виконаних адвокатом міститься така робота, як «контроль за прийняттям позовної заяви до провадження». При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд доходить висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу на 1 000,00грн. та стягнення, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача 7 821,84 грн. судового збору та 8 871,30 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Ракагрікола" (80405, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Забужжя, вул. Молодіжна, будинок №28, код ЄДРПОУ 42773330) на користь ФОП Стась Олексія Станіславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 430 000,00грн. попередньої оплати, 1 873,15 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 89 583,33 грн. штрафу, 8 871,30 грн.витрат на правову допомогу, 7 821,84 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 04.10.2021.
Суддя С.М. Коссак