вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2094/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 11)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Оптімус” (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, буд. 36)
про стягнення 16167,60 грн. заборгованості,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” (далі - ТОВ “Альянс будівельників України”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Оптімус” (далі - ТОВ “Інженерно-будівельна компанія Оптімус”, відповідач) про стягнення 16167,60 грн. заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ТОВ “Альянс будівельників України” товару ТОВ “Інженерно-будівельна компанія Оптімус”, який покупцем був оплачений не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 16167,60 грн. заборгованості, а також 2270,00 грн. судового збору.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Оптімус” про стягнення 16167,60 грн. заборгованості, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2094/21 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” (продавець) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Оптімус” (покупець) товар на суму 263217,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 13130 від 04.12.2018 р. на суму 42630,10 грн., № 13187 від 05.12.2018 р. на суму 11713,70 грн., № 13203 від 06.12.2018 р. на суму 26840,20 грн., № 13218 від 07.12.2018 р. на суму 50166,45 грн., № 13228 від 08.12.2018 р. на суму 41737,65 грн., № 12922 від 10.12.2018 р. на суму 7547,50 грн., № 13260 від 11.12.2018 р. на суму 65976,05 грн., № 13321 від 15.12.2018 р. на суму 16605,95 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, копії яких долучено до матеріалів справи.
Однак, відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши лише 247050,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 636 від 07.12.2018 р. на суму 143250,00 грн. та № 644 від 13.12.2018 р. на суму 103800,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженням позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку за укладеним у спрощений спосіб договором поставки з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим ТОВ “Альянс будівельників України” і звернулось з даним позовом до суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Оскільки видаткові накладні № 13130 від 04.12.2018 р. на суму 42630,10 грн., № 13187 від 05.12.2018 р. на суму 11713,70 грн., № 13203 від 06.12.2018 р. на суму 26840,20 грн., № 13218 від 07.12.2018 р. на суму 50166,45 грн., № 13228 від 08.12.2018 р. на суму 41737,65 грн., № 12922 від 10.12.2018 р. на суму 7547,50 грн., № 13260 від 11.12.2018 р. на суму 65976,05 грн., № 13321 від 15.12.2018 р. на суму 16605,95 грн. містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також враховуючи прийняття відповідачем поставленого згідно вказаних накладних товару, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення повної оплати поставленого товару суду не надав.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного вище та керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд дійшов до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості в розмірі 16167,60 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі у розмірі 16167,60 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та не були спростовані відповідачем, то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія Оптімус” (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, буд. 36, код 37866826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс будівельників України” (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4, код 37354345) 16167 (шістнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 60 коп. основного боргу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 04.10.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна