ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2021Справа № 910/12318/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД»
до Корпорації «АГРОПОСТАЧ-УКРАЇНА»
про стягнення 33 945, 65 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації «АГРОПОСТАЧ-УКРАЇНА» про стягнення 33 945, 65 грн, з яких 32 400, 00 грн заборгованості, 1 074, 96 грн неустойки, 214, 65 грн 3% річних та 256, 04 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 7 від 26.02.2021, а саме не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, та не повернув сплачені кошти на його вимогу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вигляді суми попередньої оплати за непоставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 03.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2Б.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
26 лютого 2021 року між Корпорацією «АГРОПОСТАЧ-УКРАЇНА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (покупець) було укладено Договір № 7 (далі - Договір), за умовами якого постачальник у строки та порядку, що передбачені цим Договором, зобов'язався зробити ремонт обладнання або поставити у власність покупця обладнання та комплектуючі для хлібопекарського виробництва (надалі - товар), асортимент, кількість, комплектність та вартість якого визначені у Додатку № 1 «Специфікації», що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар, що поставляється, та сплатити за нього повну вартість (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору строк поставки товару визначається специфікацією до цього Договору і залежить від належного виконання покупцем своїх обов'язків щодо оплати.
У пп. 5.1.2 Договору визначено, що вартість товару також відображається в Специфікаціях.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно виставлених постачальником в рамках цього Договору рахунків, у безготівковому порядку в національній валюті України, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах вказаних в Специфікації.
Згідно п. 9.2 Договору, у випадку порушення терміну (строку) поставки товару за цим Договором, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у вказаному періоді) від вартості не поставленого у термін товару.
У Специфікації № 1 сторони узгодили поставку товару «Поршень Тістоподілювач КУЗБАСС-68-2М.4» у кількості 1 одиниця на суму 19 000, 00 грн.
Умови оплати:
- 50% вартості, у якості попередньої оплати сплачується в триденний термін з моменту підписання Договору;
- 50% вартості, сплачується протягом двох днів з моменту одержання письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Термін поставки: протягом 30 робочих днів з моменту отримання 50% попередньої оплати.
У Специфікації № 2 сторони узгодили поставку товару «Голівка тістоподілювача КУЗБАСС-68-2М.4 та 2 черв'яка» у кількості 1 одиниця на суму 45 800, 00 грн.
Умови оплати:
- 50% вартості, у якості попередньої оплати сплачується в триденний термін з моменту підписання Договору;
- 50% вартості, сплачується протягом двох днів з моменту одержання письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Термін поставки: протягом 45 робочих днів з моменту отримання 50% попередньої оплати.
Корпорація «АГРОПОСТАЧ-УКРАЇНА» виставила позивачеві рахунки на оплату № 6 від 19.02.2021 на суму 19 000, 00 грн та № 7 від 23.02.2021 на суму 45 800, 00 грн.
Як вбачається з платіжних доручень № 1635 від 23.02.2021 на суму 9 500, 00 грн та № 2325 від 12.03.2021 на суму 22 900, 00 грн, позивачем внесено попередню оплату у розмірі 50% від вартості замовленого ним товару.
10.06.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 531 від 09.06.2021, в якій вимагав останнього повернути кошти сплачені у якості попередньої оплати, або поставити попередньо оплачений товар.
Докази як вручення зазначеної претензії, так і її розгляду в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач, попередньо оплачений ним товар так і не був йому поставлений, як і не були повернуті сплачені за нього кошти, що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановленими обставинами справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання комплектуючих для хлібопекарського виробництва.
Відповідач виставив позивачеві рахунки на оплату № 6 від 19.02.2021 на суму 19 000, 00 грн та № 7 від 23.02.2021 на суму 45 800, 00 грн, які останнім оплачені у розмірі 50% відповідно до платіжних доручень № 1635 від 23.02.2021 на суму 9 500, 00 грн та № 2325 від 12.03.2021 на суму 22 900, 00 грн, отже позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з оплати замовленого товару.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З огляду на погоджені сторонами у Специфікаціях порядок розрахунків та терміни поставки, зазначені платіжні доручення свідчать про виникнення обов'язку у відповідача щодо поставки оплаченого товару в обумовлені строки.
Враховуючи, що відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену у специфікації та відповідно до здійсненої позивачем передоплати, здійснена не була, останній направляв відповідачеві претензію від 09.06.2021 № 531, в якій вимагав поставити передплачений товар, або повернути суму попередньої оплати.
Докази поставки попередньо оплаченого товару в матеріалах справи відсутні.
Відтак, з огляду на те, що зобов'язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 32 400, 00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов'язок щодо постачання товару на суму 32 400, 00 грн, у зв'язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 32 400, 00 грн.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 074, 96 грн штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, керуючись пунктом 9.2 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 1 074, 96 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем строків поставки товару, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Наведений позивачем розрахунок є арифметично правильний, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленій сумі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 214, 65 грн та 256, 04 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Корпорації «АГРОПОСТАЧ-УКРАЇНА» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2Б; ідентифікаційний код 33203714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85; ідентифікаційний код 31484879) 32 400, 00 грн (тридцять дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 1 074, 96 грн (одна тисяча сімдесят чотири гривні 96 коп.) штрафу, 214, 65 грн (двісті чотирнадцять гривень 65 коп.) 3 % річних, 256, 04 грн (двісті п'ятдесят шість гривень 04 коп.) інфляційних втрат та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 04.10.2021.
Суддя О.С. Комарова