ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2021Справа № 910/10836/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10836/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
06 липня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 02.07.2021 року до Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 6085,26 грн. (шість тисяч вісімдесят п'ять гривень 26 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог Статуту Залізниць України щодо своєчасної доставки вантажів, а саме, позивач вказує, що відповідачем було доставлено вантажі з порушенням встановлених термінів доставки, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у вигляді штрафу за порушення термінів доставки вантажів у розмірі 6085,26 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 року у справі № 910/10836/21 позовну заяву б/н від 02.07.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АП Марін" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105478345123 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 13.07.2021 року у справі № 910/10836/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 20.07.2021 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 26.07.2021 року (включно).
27.07.2021 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Марін" надійшла заява б/н від 23.07.2021 року "Про усунення недоліків позовної заяви". Вказана заява направлена засобами поштового зв'язку 24.07.2021 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подана до суду у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10836/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478346146 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 року у справі № 910/10836/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 06.08.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 25.08.2021 року (включно).
18.08.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив № НЮ-1/2802 від 16.08.2021 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що при обчисленні строків доставки вагонів № 95353736, № 95770053 позивач не врахував, що строки доставки зазначених вагонів було продовжено, про що зазначено у залізничних накладних № 41591702, № 40371445. При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафу до 10% від нарахованої суми.
25.08.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 46 526,38 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
У розумінні процесуального законодавства, під збільшенням/зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення/зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Разом з цим, зі змісту положень частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України слідує, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
В даному випадку, дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач фактично заявив нову позовну вимогу та навів її правове її обґрунтування, на яке не послався у первісній позовній заяві, суд вважає, що в порушення вимог частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач змінив як підставу, так і предмет позову.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем подано заяву, направлену на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд відмовляє у її задоволенні та розглядає раніше заявлені позовні вимоги.
При цьому, позивач не позбавлений права на звернення із заявленими вимогами згідно заяви про збільшення позовних вимог до господарського суду в загальному порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (надалі - позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило свою назву на AT «Укрзалізниця» (надалі - відповідач, перевізник) укладено договір про надання послуг № 10545/ПЗЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити ввірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
За умовами п. 1.3. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати йог одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору (п. 2.3.2. договору).
Згідно з п. 12.1. договору договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо одна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконанні перевезення та надані послуги.
На підставі залізничних накладних № 41591702, № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824, № 40371445 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач) здійснено перевезення вантажів (порожні вагони), одержувачем яких є ТОВ «АП Марін» (позивач).
Позивач вказує, що відповідачем порушено терміни доставки вантажу за вказаними залізничними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 6085,26 грн. за несвоєчасну доставку вантажів згідно залізничних накладних № 41591702, № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824, № 40371445.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. Заперечення мотивовані тим, що при обчисленні строків доставки вагонів № 95353736, № 95770053 позивач не врахував, що строки доставки зазначених вагонів було продовжено, про що зазначено у залізничних накладних № 41591702, № 40371445. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафу до 10% від нарахованої суми.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Положеннями статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 статті 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
За змістом ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
В ст. 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
У відповідності до п.п. 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ___число ___місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
В п. 2.9. Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 року, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вже було встановлено судом вище, на підставі залізничних накладних № 41591702, № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824, № 40371445 відповідач здійснив перевезення вантажів (порожніх вагонів), одержувачем яких є позивач.
Відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824 вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Тоді як, згідно залізничних накладних № 41591702 та № 40371445 при обчисленні строків доставки вантажу (порожніх вагонів № 95353736 та № 95770053) позивачем не враховано, що на підставі актів загальної форми № 11220 та № 11424 продовжено строк доставки зазначених вагонів, про що у графі 49 накладних було зроблено відповідну відмітку.
Так, згідно акту загальної форми № 11424 строк доставки продовжено на час знаходження вагону в ремонті, а згідно № 11220 - на час затримки вагона.
Як встановлено судом, у графі 49 залізничної накладної № 41591702 міститься посилання на акт № 11424 та зазначено про продовження доставки вантажу з 20.12.20 до 09.01.21, а у графі 49 залізничної накладної № 40371445 міститься посилання на акт № 11220 та зазначено про продовження доставки вантажу з 20.11.20 до 25.11.20.
Із залізничної накладної № 40371445 вбачається, що вагон № 95770053 було відправлено 15.11.2020 року, загальна відстань перевезення - 815 км (графа 30); терміну доставки вантажу: 815 км / 200 км/добу = 5 діб (округляється до повної доби) + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4. Правил збільшується на 1 добу на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу), доставка з 16.11.2020 року по 21.11.2020 року включно, з 20.11.2020 року по 25.11.2020 року - затримано вантаж (вагон) та продовжено строк доставки вагона по технічній несправності на підставі Акту загальної форми № 11220, 26.11.2020 року повідомлено вантажоотримувача про прибуття вагону.
Отже, при доставці вагону № 95770053 згідно залізничної накладної № 40371445 відповідачем не порушено строки доставки вантажу.
Із залізничної накладної № 41591702 вбачається, що вагон № 95353736 було відправлено 15.12.2020 року, загальна відстань перевезення - 815 км (графа 30); терміну доставки вантажу: 815 км / 200 км/добу = 5 діб (округляється до повної доби) + 1 доба = 6 діб (відповідно до п. 2.4. Правил збільшується на 1 добу на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу), доставка з 16.12.2020 року по 21.12.2020 року включно, з 19.12.2020 року по 09.01.2021 року - затримано вантаж (вагон) та продовжено строк доставки вагона по технічній несправності на підставі Акту загальної форми № 11424, 11.01.2021 року повідомлено вантажоотримувача про прибуття вагону.
Отже, при доставці вагону № 95353736 згідно залізничної накладної № 41591702 відповідачем не порушено строки доставки вантажу.
Судом перевірено наведений позивачем розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та з урахуванням наведених відповідачем заперечень щодо певних накладних та враховуючи, що видача вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної, за розрахунками суду загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 3765,36 грн.
Відповідач просить зменшити розмір штрафу до 10% від нарахованої суми.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Тобто при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мають передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість неналежного виконання зобов'язань та наступне понесення витрат.
Окрім вищевикладеного суд звертає увагу, що недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтею 116 Статуту.
Суд зазначає, що у даному випадку санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу, і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням господарський суд не убачає.
В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної доставки переданого позивачем до перевезення залізницею вантажу за залізничними накладними № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної доставки відповідачем переданого його позивачем для перевезення вантажу та, відповідно, порушення норм статті 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів вчасної доставки вантажу за залізничними накладними № 41333733, № 41333816, № 41333824, № 41661554, № 41661620, № 40239816, № 40239824 відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги відповідача про зменшення штрафу до 10% задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 3765,36 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1404,60 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (ідентифікаційний код 39882242, адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. 8-березня, 34, корпус А, оф.204) грошові кошти: штрафу за несвоєчасну доставку вантажу - 3765,36 грн. (три тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень 36 копійок) та судовий збір - 1404,60 грн. (одна тисяча чотириста чотири гривні 60 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 04.10.2021р.
Суддя О.В. Котков