ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2021Справа № 910/10816/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20; ідентифікаційний код: 34972142)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код ВП: 40081200)
про стягнення 182 175,84 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 182 175,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено незбереження вантажу при здійсненні перевезення, внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді нестачі вантажу в розмірі 182 175,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
09.08.2021 (надісланий засобами поштового зв'язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу, а також доказів на підтвердження повноважень осіб, що здійснили переуступні підписи від імені вантажоодержувача. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення збитків з відповідача, оскільки перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі одержувачу, натомість, як зазначає відповідач, вантаж за залізничною накладною було прийнято вантажоодержувачем без зауважень.
19.08.2021 (надіслана засобами поштового зв'язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що переуступний підпис на залізничній накладній підписаний компетентними особами вантажоодержувача у відповідності до вимог законодавства, що наділяє позивача правом на подання позову. За твердженнями позивача, переважування спірних вагонів було проведено вантажоодержувачем на власних вагах та виявлено різницю з вагою, зазначеною вантажовідправником, у зв'язку з відсутністю на станції призначення (Миколаїв-Вантажний) власних вагонних ваг, тобто встановлення факту недостачі вантажу в момент його прийняття було унеможливлено саме з вини відповідача, що ним не оспорюється. Позивач також заперечує проти доводів відповідача щодо ненадання ним доказів на підтвердження кількості та вартості втраченого вантажу, оскільки вказані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
13.03.2020 на підставі заяви (акцепту) про прийняття пропозиції укладення договору (оферти) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (далі - замовник, позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, відповідач) було укладено Договір №99-34972142/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір перевезення), що підтверджується наявним у матеріалах справи Повідомленням про укладення Договору перевезення.
Згідно з п. 1.1 Договору перевезення його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору перевезення передбачено, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно. Надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 5.6 Договору перевезення перевізник відповідає за шкоду спричинену вантажу та/або вагонам замовника відповідно до законодавства.
У Розділі 8 Договору перевезення сторони погодили електронний документообіг між перевізником та замовником, що передбачає оформлення документів в електронній формі, в тому числі накладних та супроводжувальних документів при перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні, з використанням (накладенням) кваліфікованого електронного підпису (КАЕП) та/чи електронного цифрового підпису (ЕЦП).
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 між позивачем (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" (клієнт) було укладено Договір № Т0018 транспортного експедирування (далі - Договір експедирування), за умовами якого експедитор зобов'язався надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом (далі - послуги).
У Додатку № Т0018/1 до Договору експедирування між клієнтом та експедитором було узгоджено Комплексні ставки на перевезення зерна залізничним транспортом, в тому числі на перевезення пшениці 4 класу з елеватора ТОВ "Східзерноальянс" зі станції Сватово Донецької залізниці до станції розвантаження Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці.
Як зазначає позивач, власник вантажу за заявкою на відвантаження від 16.08.2020 доручив йому в період з 17.08.2020 по 30.09.2020 здійснити відвантаження та перевезення 5 850 тон пшениці 4 класу з елеватора ТОВ "Східзерноальянс" зі станції Сватово Донецької залізниці до станції розвантаження Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці. Вантажоодержувачем є ТОВ "ДССК" в квоту ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна".
За твердженнями позивача, 24.09.2020 ним було оформлено накладну № 50871102, за якою відправлено зі станції Сватово Донецької залізниці до станції розвантаження Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці насипом вантаж - пшеницю загальною вагою нетто 349 250 кг одержувачу - ТОВ "ДССК" в квоту ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна", зокрема, у вагоні № 95074662 вагою 69 850 кг та у вагоні № 95255766 вагою 69 800 кг.
Позивач зазначає, що на вищевказаних вагонах були встановлені запірно-пломбувальні пристрої (далі - ЗПП) відправника за номерами, які зазначені у графі 20 "Пломби (ЗПП)" у відомості вагонів до накладної № 50871102.
Під час приймання вказаних вагонів та вантажу до перевезення зауважень щодо кількості (маси), неповноти навантаження або пошкодження вантажу станцією відправлення заявлено не було, що підтверджується прийняттям вантажу до перевезення, зазначенням у графі 25 накладної № 50871102 відповідної маси вантажу визначеної залізницею, проставленням залізницею в графі 56 дати прийняття вантажу до перевезення і накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) відповідального працівника залізниці в графі 38 зазначеної накладної.
За доводами позивача, після прибуття вагонів на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці, на якій унеможливлено проведення контрольного переважування (звіряння) маси вантажу через відсутність у залізниці власних вагонних ваг, за фактом подавання станцією 28.09.2020 вагонів з пшеницею під вивантаження на термінал представником вантажоодержувача при візуальному огляді було встановлено явні ознаки механічного пошкодження конструкції вагонів № 95074662 та № 95255766 в місцях прилягання розвантажувальних люків до бункерів (деформація люків, здир металу) та наявність в місцях пошкоджень (щілинах) сторонніх предметів (полістирол, папір), про що на зворотному боці у пам'ятці № 1850 про подавання вагонів зазначено відповідні зауваження.
Як зазначає позивач, комерційний агент станції призначення Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці від підписання зауважень та підтвердження факту наявності ознак механічного пошкодження розвантажувальних люків на спірних вагонах відмовився, про що у пам'ятці № 1850 про подавання вагонів було зроблено відповідну відмітку.
За результатами проведення первинного переважування вагонів на брутто (у завантаженому стані) на справних вагонних вагах вантажоодержувача у вагоні №95074662 виявлено різницю із вагою відправника в сторону зменшення на 11 950 кг, а у вагоні №95255766 - 13 300 кг, що разом становить 25 250 кг (недостача маси вантажу).
За твердженнями позивача, у зв'язку з виявленням факту недостачі маси вантажу, вантажоодержувач звернувся до начальника станції призначення із заявою та вимогою щодо комісійної перевірки маси вантажу у вказаних вагонах.
Листом № 596/М від 28.09.2020 відповідач повідомив вантажоодержувача про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу у вказаних вагонах, посилаючись на їх технічну справність та цілісність ЗПП відправника на вагонах.
З матеріалів справи вбачається, що вантажоодержувачем було направлено відповідачу скаргу вих. № 061/20 від 28.09.2020 щодо оформлення комерційних актів з порушенням Правил складання актів, в якій він просив відповідача невідкладно забезпечити складення станцією Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці комерційного акту, яка була залишена без відповіді.
У зв'язку з відмовою відповідача здійснити комісійну перевірку маси вантажу у вагонах № 95074662 та № 95255766, позивач замовив у Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області (далі - ТПП) проведення експертизи та викликав на місце переважування вагонів представника ТПП для фіксації факту недостачі маси вантажу та встановлення причин, що призвели до такої недостачі у вказаних вагонах.
За наслідками проведення експертизи щодо визначення кількості та причин втрати вантажу шляхом зважування та візуального огляду вказаних вагонів було складено Акт експертизи № 120-0916 від 29.09.2020 (далі - Акт експертизи), яким встановлено, що при зважуванні маса нетто у вагоні № 95255766 склала 56 500 кг, що на 13 300 кг менше, ніж зазначено відправником у накладній, а у вагоні № 95074662 - 57 900 кг, що на 11 950 кг, менше, ніж зазначено у перевізному документі, загальна маса вантажу складає 114 400 кг, що на 25 250 кг менше проти даних, вказаних у накладній № 50871102.
28.09.2020 комісією за участю представників майстра зміни, ваговика та представника відправника було складено Акти загальної форми та Акти на недостачу по брутто, якими зафіксовано факт недостачі маси вантажу у вагонах № 95074662 та № 95255766 загальною вагою 25 250 кг.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості недостачі вантажу, яка, за розрахунком позивача, становить 182 175,84 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Отже, відповідач зобов'язався перевезти вантаж на підставі залізничної накладної №50871102 від 24.09.2020.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з п. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до пунктів 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила № 334), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Зі змісту листа відповідача № 596/М від 28.09.2020 вбачається, що вантажоодержувач звертався до відповідча з телефонограмами щодо проведення комерційного огляду залізничних вагонів за накладною № 50871102.
Суд встановив факт звернення вантажоодержувача до відповідача зі скаргою, в якій просив забезпечити комісійну видачу, зокрема, вагонів №95074662 та №95255766.
В силу положень пункту 129 Статуту залізниця, яка була повідомлена про факт недостачі вантажу, була зобов'язана скласти комерційний акт щодо засвідчення в ньому обставини недостачі вантажу у вказаних вагонах, відтак суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно відмовлено вантажоодержувачу у складенні комерційних актів для засвідчення маси вантажу у вагонах, що прибули на станцію призначення.
За змістом статті 53 Статуту та пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила № 644) у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу.
Натомість у разі, якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19.
Зі змісту Акту експертизи вбачається, що відповідача було запрошено для прийняття участі у комісійній перевірці та видачі вантажу у вагонах № 95074662 та № 95255766 телефонограмою № 1 від 28.09.2020 (копію вказаної телефонограми, а також лист № 596/М від 28.09.2020, яким було надано відповідь на неї, відповідач додав до відзиву), проте відповідач явку свого представника для засвідчення факту недостачі вантажу у вказаних вагонах не забезпечив.
Згідно з Актом експертизи при зважуванні та огляді двох залізничних вагонів №95074662 та № 95255766 загальна фактична маса нетто складає 114 400 кг, що на 25 250 кг менше, проти даних, вказаних у залізничній накладній. Щільність закриття розвантажувальних бункерів не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
Встановлені Актом експертизи обставини свідчать про пошкодження вищезазначених вагонів під час перевезення залізницею, що в силу пункту 111 Статуту унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.
У пункті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Так, у підп. "а" пункту 111 Статуту передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Отже, підп. "а" пункту 111 Статуту складається з двох частин, де перша передбачає можливість звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (31111), без перевірки вантажу.
Відповідно до п. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
За змістом пункту 3.9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Як встановлено судом, відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах без будь-яких зауважень до їх технічного стану, що свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту.
Згідно з Актом експертизи вагони № 95074662 та № 95255766, які прибули на станцію призначення, мали сліди механічного впливу на розвантажувальні люки і пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення вагони були у всіх відношеннях справними та прийняті відповідачем до перевезення, проте на станцію призначення прибули з вантажем вже в пошкодженому стані.
Друга частина підп. "а" пункту 111 Статуту також не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки положенням Статуту передбачено можливість звільнення залізниці від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Вантаж, що перевозився за накладною № 50871102 від 24.09.2020 (пшениця насипом), не внесено до додатку зазначених Правил, а отже його перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Як вбачається з наданого позивачем Акту експертизи, предметом експертного дослідження було визначення маси вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів, у яких було виявлено недостачу вантажу.
З огляду на вищенаведене, суд приймає вказаний акт як належний та допустимий доказ, на підставі якого можливо встановити обставин, що входять до предмету доказування в цій справі, зокрема, щодо технічної несправності спірних вагонів.
Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів, які б ставили під сумнів висновки, викладені в Акті експертизи.
Судом також відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що він, як перевізник, несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі одержувачу, натомість вантаж за залізничною накладною було прийнято вантажоодержувачем без зауважень, оскільки судом встановлено, що відповідач неправомірно відмовив вантажоодержувачу у комерційній видачі вантажу у спірних вагонах.
Крім того, відповідачем у відзиві на позов не спростовано доводів позивача щодо відсутності на станції призначення (Миколаїв-Вантажний) власних вагонних ваг, відтак суд дійшов висновку, що вантажоодержувач не міг здійснити переважування вантажу у вагонах № 95074662 та № 95255766 до моменту його отримання.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження висловлення відповідачем будь-яких зауважень, повідомлень з приводу неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником або невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу у перевізному документі.
Відповідач також не скористався передбаченим Статутом правом перевірити масу вантажу у спірних вагонах при їх прийнятті до перевезення або під час слідування до станції призначення.
Пунктом 52 Статуту визначено окремі самостійні випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
З огляду на вищевказані положення Статуту та Правил № 644, отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону під вивантаження.
При цьому, пункт 52 Статуту зобов'язує залізницю здійснити перевірку маси та стану вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за наявності вимоги одержувача вантажу, як сторони договору перевезення.
Отже, отримання вимоги одержувача про комісійну видачу вантажу є достатньою підставою для залізниці здійснити перевірку вантажу незалежно від часу отримання вагонів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вантажоодержувачем у встановленому порядку було вжито необхідних заходів задля повідомлення залізниці про необхідність засвідчення обставин невідповідності маси вантажу у спірних вагонах комерційним актом, складення якого на вимогу вантажоодержувача (вантажовідправника), згідно підп. "а" п. 129 Статуту є обов'язком залізниці, відтак відповідальність за недостачу вантажу, який перевозився у вказаних вагонах, покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду відсутність своєї вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу під час перевезення.
Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За змістом п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
На підтвердження вартості вантажу, який перевозився відповідачем за вищевказаною залізничною накладною позивачем надано Довідку вантажовласника - ТОВ "Кофко Агрі Ресорсіз Україна" вих. № 6087/03 від 24.06.2021, згідно з якою вартість 1 тони пшениці, що транспортувалась за залізничною накладною, складає 7 420,00 грн з ПДВ.
Відповідно до підп. а) пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (п. 115 Статуту).
В силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та пунктів 114, 115 Статуту суд приймає надану позивачем довідку вих. № 6087/03 від 24.06.2021 як належний та допустимий доказ на підтвердження визначення вартості вантажу, який перевозився у спірних вагонах.
Згідно з підп. б) пункту 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Відповідно до п. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Зі змісту залізничної накладної вбачається, що в ній міститься переуступний підпис, засвідчений директором і головним бухгалтером вантажоодержувача - ТОВ "ДССК" та скріплений його печаткою, за яким право на пред'явлення претензії та позову до АТ "Українська залізниця" передано позивачу.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження повноважень осіб, які вчинили переуступний підпис, оскільки Статутом надання таких доказів при зверненні до суду з позовом про стягнення вартості недостачі маси вантажу не передбачено.
Відповідно до абз. 4 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил № 644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5% маси всіх інших вантажів, до яких також віднесено пшеницю насипом.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок розміру збитків та встановлено, що він відповідає вищенаведеним нормам законодавства та є арифметично вірним.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 182 175,84 грн.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 732,64 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не вирішується, оскільки позивачем зазначено лише орієнтовний розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, та повідомлено суд про намір подати докази на підтвердження понесення вказаних витрат у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код ВП: 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20; ідентифікаційний код: 34972142) збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 182 175 (сто вісімдесят дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн 64 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.10.2021
Суддя О.В. Нечай