ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2021Справа № 910/10751/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код ВП: 40150216)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1; ідентифікаційний код: 30967448)
про стягнення 138 775,00 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (далі - відповідач) про стягнення 138 775,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправильно зазначено в залізничній накладній масу вантажу, внаслідок чого позивачем було нараховано штраф у розмірі 138 775,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи, зокрема, відповідачу було встановлено строк для подання відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.
30.07.2021 (надісланий засобами поштового зв'язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем було прийнято вантаж до перевезення без зауважень та заперечень, а можливе перевищення кількості вантажу, зазначеної в залізничній накладній, могло бути спричинене надмірним засніженням вагону та самого вантажу. З огляду на норму граничного розходження маси вантажу та надмірне засніження вагону і вантажу, на думку відповідача, ним не було допущено порушення щодо визначення маси вантажу у перевізному документі. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб, які складали комерційний акт, а також на те, що позивач, зловживаючи своїм правом на одностороннє складення комерційного акту, за відсутності явного порушення, нарахував штраф у розмірі п'яти провізних плат, відтак відповідач просить суд, у зв'язку з надмірно великим розміром штрафу, зменшити його до однієї провізної плати. Разом з тим, відповідач зазначає, що позовну заяву було подано до суду неуповноваженою особою, отже у суду наявні підстави для залишення позову без розгляду.
03.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частинами 1, 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0101306251164 разом з відзивом на позовну заяву було отримано позивачем 30.07.2021, відтак останнім днем встановленого судом строку для подання відповіді на відзив було 04.08.2021, тоді як відповідь на відзив було направлено позивачем 31.08.2021, тобто з порушенням встановленого судом строку.
З клопотаннями про продовження або поновлення строку для подання відповіді на відзив позивач до суду не звертався.
Частиною другою статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відповідь на відзив було подано позивачем після закінчення строку на її подання, а також відсутність правових підстав для поновлення вказаного строку, суд, на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, залишає відповідь на відзив без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
У лютому 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - позивач), відповідно до залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021, зі Станції Дарниця Південно-Західної залізниці було прийнято до перевезення у вагоні № 65250276 вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, станція призначення: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відправник вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (далі - відповідач).
Як зазначає позивач, по прибуттю вагону № 65250276 на станцію Волноваха Донецької залізниці ним було проведено контрольне зважування вказаного вагону, в результаті якого було виявлено розбіжності між даними, зазначеними в накладній, та фактичною масою вантажу, а саме в накладній зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше фактичної маси, про що було складено Акт загальної форми № 398 від 15.02.2021.
За результатами комісійного зважування працівниками позивача було складено Комерційний акт № 486202/102 від 15.02.2021, яким підтверджено, що в залізничній накладній було зазначено масу вантажу на 1 650 кг менше, ніж фактична маса вантажу.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що відповідачем, як вантажовідправником, було визначено масу вантажу без участі позивача, завантаження проводилось силами та засобами відповідача, відтак, враховуючи неправильно зазначену відповідачем масу вантажу в перевізному документі, на підставі пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення - 138 775,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Отже, позивач зобов'язався перевезти вантаж на підставі залізничної накладної №32104457 від 05.02.2021.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно з п. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Зі змісту залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021 вбачається, що відповідачем на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" було відправлено вантаж - лом чорних металів, непоіменований в алфавіті, насипом, у вагоні № 65250276 вагою 63 000 кг, про що свідчать графи 20, 24 вказаної залізничної накладної.
При цьому, згідно з графами 26, 28, 31 залізничної накладної № 32104457 від 05.02.2021 вагу вантажу було визначено відповідачем (вантажовідправником) на вагонних вагах (150 т), завантаження вагону здійснював відповідач, провізна плата становить 27 755,00 грн.
Відповідно до п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що позивачем було прийнято вантаж без зауважень та заперечень, оскільки судом встановлено, що завантаження вагону здійснювалось відповідачем, яким і було зазначено масу вантажу у вагоні - 63 000 кг, а положеннями Статуту закріплено право позивача, як перевізника, перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до пунктів 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила № 334), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Суд встановив, що на станції Волноваха Донецької залізниці позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагона № 65250276 на справних 150-тонних вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у ньому не відповідає масі, зазначеній у залізничній накладній № 32104457 від 05.02.2021, а саме по документу значиться вантаж - брухт чорних металів, брутто - не вказано, тара - 21 300 кг, нетто - 63 000,00 кг. Фактично при зважуванні виявлено брутто - 85 950 кг, тара - 21 300 кг, нетто - 64 650 кг, що більше документа на 1 650 кг. При огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 10 - 15 см, вантаж вкритий металевими листами, засніжено, маркування не проглядається, сніговий покрив не порушено, вагон технічно справний, про що складено Комерційний акт № 486202/102 від 15.02.2021.
Вказаний комерційний акт містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель залізничної станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу, відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д), відтак суд приймає його як належний та допустимий доказ на підтвердження невідповідності маси, зазначеній у перевізному документі, фактичній масі вантажу.
Доводи відповідача стосовно того, що перевищення маси вантажу могло бути спричинено надмірним засніженням вагону та самого вантажу, який не був закритий, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що маса вантажу у вагоні внаслідок попадання снігу збільшилась на 1 650 кг, а рішення суду, відповідно до приписів процесуального закону, не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на ненадання позивачем доказів на підтвердження повноважень осіб, зазначених в Комерційному акті № 486202/102 від 15.02.2021, а також зловживання своїм правом на одностороннє його складення, оскільки судом встановлено, що вказаний комерційний акт відповідає положенням пункту 129 Статуту та пунктів 2, 9 Правил № 334, містить підписи осіб, які його склали, а саме ДСЗ Довгопольської Г.В., агента ком. Богатирьової В.Б., агента ком. Годлевської А.М., при цьому, в акті зазначено, що посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня, і приписами Статуту і названих Правил не передбачено подання доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписали комерційний акт, при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафу.
Доводи відповідача про те, що позивачем не було проведено зважування тари (вагона), що є неправомірними діями позивача, суд також відхиляє як необґрунтовані, оскільки вагу тари (вагону) - 21 300 кг було визначено самим відповідачем при заповненні залізничної накладної.
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 644) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Пунктами 2.1, 2.3 Правил № 644 передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом". У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Згідно з п. 2.6 Правил № 644 якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.
Відповідно до п. 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно з п. 3.2 Наказу Міністерства транспорту України від 16.01.1995 № 25 "Про затвердження Рівнів граничних розходжень при визначенні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1995 за № 23/559, при зважуванні завантаженого вагону із зупинкою і розчепленням або без розчеплення на вагонних вагах (тара вагону за трафаретом) граничне розходження визначення маси нетто вантажу необхідно приймати: до 25 т включно - 5,0 %; більше 25 т до 32 т - 4,0 %; 32 т до 45 т - 3,0 %; 45 т до 64 т - 2,0 %; 64 т до 90 т - 1,5 %; 90 т до 124 т - 1,0 %; 124 т до 140 т - 0,8 %.
За доводами відповідача, граничне розходження маси вантажу у вагоні № 65250276 становить 1 260 кг (63 000 х 2 %), відтак ним не було допущено порушення визначення маси вантажу при заповненні залізничної накладної.
Втім, вказані доводи відповідача також є необґрунтованими, оскільки відповідно до Комерційного акту № 486202/102 від 15.02.2021 позивачем було виявлено, що відповідачем зазначено у перевізному документі масу вантажу на 1 650 кг менше фактичної маси вантажу, тобто більше граничного розходження визначення маси нетто.
Пунктом 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з п. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За змістом пунктів 6.1, 6.2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601 підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
За розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано обґрунтованим, розмір штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу становить 138 775,00 грн (27 755,00 (провізна плата) х 5).
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Посилання відповідача на ту обставину, що виявлений позивачем факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу не спричинив збитків позивачу, відповідно до вищевказаних положень законодавства, є безпідставними, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Врахувавши непомірно великий розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу - п'ять провізних плат (138 775,00 грн) за зазначення відповідачем у перевізному документі маси вантажу більше на 1 650 кг, з огляду на те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється для останнього на непомірний тягар, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу до двох провізних плат - 55 510,00 грн (27 755,00 грн х 2), у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню.
Стосовно доводів відповідача щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з тим, що позовну заяву подано до суду неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву, подану до суду, було підписано представником позивача - Пинзіною Ю.О., на підтвердження повноважень якої позивачем надано довіреність від 20.05.2021, зареєстровану в реєстрі за № 2518, зі змісту якої вбачається, що представнику надано право підписувати та подавати позовні заяви.
Процесуальним законом не передбачено обов'язку сторони подавати докази на підтвердження повноважень осіб, які видали довіреність представнику, відтак їх повноваження презюмуються і в суду відсутні підстави вважати, що вказана довіреність видана неуповноваженими особами.
Враховуючи ту обставину, що при зверненні до суду з позовом представником позивача було надано належний доказ на підтвердження своїх повноважень - довіреність від 20.05.2021, зареєстровану в реєстрі за № 2518, правові підстави для залишення позову без розгляду у суду відсутні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 55 510,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, у зв'язку зі зменшенням розміру штрафу судом, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1; ідентифікаційний код: 30967448) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код ВП: 40150216) штраф у розмірі 55 510 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот десять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.10.2021
Суддя О.В. Нечай