ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.09.2021Справа № 910/10955/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС"
про стягнення 138 952, 08 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" про стягнення 138 952, 08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди нежилого приміщення № 16-19-21 від 07.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
16.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
19.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
31.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що ТОВ «ДОК-ДС» не мало наміру продовжувати орендувати приміщення після закінчення терміну дії договору, відповідно за 30 днів відповідач надіслав позивачу лист про намір закінчити термін дії договору та вважати останнім днем користування приміщенням 28.02.2021. За твердженнями відповідача, 27.02.2021 відповідач звільнив приміщення та віддав ключі в супроводі представника позивача, який оглянув та прийняв приміщення без зауважень. Однак, представник позивача не надав, для підписання, акт приймання-передачі приміщення.
07.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що 24 лютого 2021 року представником власника приміщення - ТОВ «Ринок «Десна» разом з відповідачем було оглянуто приміщення, про що сторони склали і підписали акт попереднього обстеження нежилого приміщення, в якому зазначили недоліки та зауваження щодо стану приміщення. Також, позивач зазначає, що 25.02.2021 отримав лист №24/14-01 від ТОВ «Ринок «Десна» про усунення недоліків суборендарем в 10-ти денний термін. Окрім того, позивач зазначив, що 28 лютого 2021 року останній намагався потрапити до орендованого приміщення, але воно було зачинено, відповідач з того часу на зв'язок не виходив, а тому твердження відповідача щодо не надання позивачем для підписання акт прийому-передачі приміщення є безпідставними.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-СЕРВІС" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди нежилого приміщення №16-19-21 (далі - договір), відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати суборендарю в суборенду нежиле приміщення відповідно до п. 3.1. договору (надалі - Приміщення), а суборендар зобов'язується прийняти його, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату і по настанню дня закінчення строку суборенди повернути приміщення орендарю.
Орендар передає в суборенду нежиле приміщення № 608 (згідно з поверховим планом Київського міського БТІ приміщення № 3) площею 90,4 (дев'яносто цілих чотири десятих) кв.м. (згідно Додатку № 2 до Договору), що розташоване на шостому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11 (надалі - Будівля), яке займає суборендар (надалі - Приміщення) та яке передане йому згідно з договором оренди нежилого приміщення між власником та орендарем №24-18-38 від 28.03.2018 року. Балансова вартість Будівлі складає 220 438 500 (Двісті двадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. Приміщення на весь термін суборенди залишається на балансі власника (п. 3.1. договору).
Згідно п. 3.2. договору орендар підтверджує, що приміщення знаходиться в технічно справному та належному для експлуатації стані, не передане в суборенду будь-якій іншій особі, не закладене, не знаходиться в податковій заставі чи у спорі, не підлягає утриманню, будь-які юридичні і фактичні перешкоди для передачі приміщення в суборенду на умовах, викладених у Договорі, відсутні.
Відповідно до п. 5.2. договору, суборендар зобов'язаний, після підписання сторонами цього договору, протягом 3-х банківських днів, на підставі цього договору, перерахувати на банківський рахунок орендаря, який зазначений в цьому договорі, авансом орендну плату за березень 2019 року, квітень 2019 року та гарантований платіж, який може бути зарахований в оплату оренди за останній місяць дії договору, якщо з боку орендаря немає претензій до технічного стану приміщення при його поверненні. Розмір гарантованого платежу зазначається в Додатку № 1 до договору.
Орендар зобов'язується передати приміщення суборендарю протягом 5-ти банківських днів після перерахування суборендарем орендної плати згідно п. 5.2. договору, надання ним договору зазначеного в п.5.10. договору, та сплаті всіх платежів за цим договором, а суборендар зобов'язується прийняти його за Актом прийому-передачі приміщення. Зауваження по технічному стану приміщення, відображаються в акті прийому-передачі та фіксуються фотозйомкою (п. 6.1. договору).
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, згідно із актом прийому-передачі частини нежилого приміщення від 12.03.2019 згідно договору №16-19-21 від 07.03.2019.
За змістом пункту 4.1. договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2020, сторони погодили, що у відповідності до договору приміщення передається суборендарю після виконання умов п. 6.1. договору та повертається суборендарем не пізніше 28 лютого 2021 року.
Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунок орендної плати зазначається в Додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Орендна плата за користування приміщенням розраховується в гривнях України та сплачується щомісячно.
Протягом дії договору, орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, до 25-го поточного місяця за наступний місяць (місяць в якому надаються послуги із суборенди) в безготівковому порядку на банківський рахунок орендаря (п. 5.1.1. договору).
Згідно ч. 1 п. 6.2. договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2020, встановлено, що суборендар зобов'язаний повернути приміщення орендарю не пізніше 28 лютого 2021 року відповідно до п. 4.1. договору, або у день дострокового розірвання договору. Прийом-передача приміщення здійснюється комісією, що складається із представників обох сторін.
Відповідно до ч.ч. 2-5 п. 6.2. договору приміщення вважається повернутим суборендарем орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. Приміщення повинно бути переданим орендарю в стані не гіршому ніж воно було переданим в суборенду. Невід'ємні поліпшення (тобто такі, які неможливо відокремити без завдання шкоди приміщенню), здійснені в приміщенні суборендарем, переходять до орендаря без відшкодування здійснених витрат. Внесення орендної плати суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
У разі несвоєчасного повернення приміщення суборендарем, суборендар зобов'язаний сплатити місячну орендну плату та неустойку у вигляді штрафу у розмірі місячної орендної плати за останній місяць дії договору, за кожен такий місяць до моменту фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі. Оплата орендної плати та неустойки у вигляді штрафу на підставі виставлених орендарем рахунків-фактур до моменту фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі є орендною платою та в жодному разі не свідчить про позадоговірне подовження строку дії договору (п. 12.8. договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повернув орендоване приміщення у визначений сторонами строк згідно акту прийому-передачі приміщення, чим порушив умови п. 4.1. та п. 6.2. договору.
Як стверджує позивач, в результаті невиконання відповідачем його зобов'язань за договором у відповідача утворилася заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 69 476,04 грн, з яких: 17369,01 грн (орендна плата за березень 2021 року) + 17369,01 грн (орендна плата за квітень 2021 року) + 17369,01 грн (орендна плата за травень 2021 року) + 17369,01 (орендна плата за червень 2021 року).
На підставі п. 12.8 договору позивачем здійснено нарахування штрафу у сумі 69 476,04 грн, з яких: 17369,01 грн (штраф за березень 2021 року) + 17369,01 грн (штраф за квітень 2021 року) + 17369,01 грн (штраф за травень 2021 року) + 17369,01 (штраф за червень 2021 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2019 позивач передав відповідачу в суборенду нежитлове приміщення № 608 (згідно з поверховим планом Київського міського БТІ приміщення № 3) площею 90,4 кв.м., що розташоване на шостому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Частина 3 статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.
Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором.
Додатковою угодою №1 від 24.02.2020 до договору сторони погодили, що приміщення передається суборендарю після виконання умов п. 6.1. договору та повертається суборендарем не пізніше 28 лютого 2021 року (п. 4.1. договору); суборендар зобов'язаний повернути приміщення орендарю не пізніше 28 лютого 2021 року відповідно до п. 4.1. договору, або у день дострокового розірвання договору. Прийом-передача приміщення здійснюється комісією, що складається із представників обох сторін (ч. 1 п. 6.2. договору).
Листом №3 від 23.02.2021 відповідач повідомив позивача, що немає наміру продовжувати дію договору суборенди, а тому вважати оренду приміщення закінченою 28.02.2021, приміщення буде передано орендарю по акту приймання-передачі до 28.02.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Приміщення вважається повернутим суборендарем орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (ч. 2 п. 6.2. договору).
Однак, відповідачем не надано суду належних доказів, які підтверджують факт повернення майна з оренди.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив про звільнення ним приміщення 27.02.2021 та вказав, що віддав ключі в супроводі представника позивача, який оглянув та прийняв приміщення без зауважень. Однак, представник позивача не надав, для підписання акт приймання-передачі приміщення.
Відповідачем надано копії листів №9 від 29.03.2021 та №16 від 31.05.2021 направлених на адресу позивача, якими повернув рахунки на оплату та акти надання послуг за березень, квітень 2021, оскільки ТОВ "ДОК-ДС" не користується спірним приміщенням.
При цьому, жодних доказів повернення відповідачем позивачу майна за актом приймання - передачі, як визначено сторонами у ч. 2 п. 6.2. договору, матеріали справи не містять.
Поряд з тим, ч. 5 п. 6.2. договору передбачає, що внесення орендної плати суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
Отже, закінчення строку дії договору не звільняє суборендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою.
Водночас, суд звертає увагу на ч. 3 п. 6.3. договору, в якому сторони погодили, що приміщення повинно бути переданим орендарю в стані не гіршому ніж воно було переданим в суборенду.
Як вбачається з Акту попереднього обстеження нежилого приміщення площею 90,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11 від 24.02.2021, складеного та підписаного у складі комісії представника власника ТОВ «Ринок «Десна» та представника суборендаря ТОВ «ДОК-ДС», в процесі огляду приміщення виявлені зауваження: пошкодження на стінах після демонтажу меблів та після демонтажу кондиціонерів, приміщення потребує покраски та капітального ремонту фасаду.
Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що витрати за ремонт приміщення покриває гарантований платіж, що був сплачений відповідачем згідно п. 5.2. договору, оскільки проведення відповідних зарахувань здійснюється на підставі визначеного сторонами порядку, що передбачений п. 12.3. договору.
Відповідно до п. 12.8. договору у разі несвоєчасного повернення приміщення суборендарем, суборендар зобов'язаний сплатити місячну орендну плату та неустойку у вигляді штрафу у розмірі місячної орендної плати за останній місяць дії договору, за кожен такий місяць до моменту фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі. Оплата орендної плати та неустойки у вигляді штрафу на підставі виставлених орендарем рахунків-фактур до моменту фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі є орендною платою та в жодному разі не свідчить про позадоговірне подовження строку дії договору
Отже, як підтверджено матеріалами справи, відповідач після закінчення строку дії договору (після 28.02.2021) не повернув позивачу майно з користування, а тому позивачем правомірно здійснено нарахування на підставі п. 12.8 договору орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном з березня по червень 2021 року у загальній сумі 69 476,04 грн.
Також, позивачем заявлені до відповідача вимоги про стягнення штрафу у розмірі 69 476,04 грн нарахованої відповідно до п. 12.8. договору.
Відповідач власного контррозрахунку та доказів в спростування підстав для нарахування штрафу не надав.
Як вже було встановлено судом, в пункті 12.8. договору сторонами погоджено, що суборендар зобов'язаний сплатити місячну орендну плату та неустойку у вигляді штрафу у розмірі місячної орендної плати за останній місяць дії договору, за кожен такий місяць до моменту фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі.
Розрахунок штрафу у сумі 69 476,04 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" про стягнення 138 952, 08 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-ДС" (03170, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ, будинок 9А, ідентифікаційний код 38941156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ-СЕРВІС" (02218, місто Київ, ВУЛИЦЯ РАЙДУЖНА, будинок 13-А, ідентифікаційний код 31245066) заборгованість у сумі 69476,04 грн., штраф у сумі 69 476,04 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.09.2021.
Суддя О.В. Гулевець