ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2021Справа № 910/11322/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Концерну "СоюзЕнерго"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 149 835 грн 31 коп.
Представники: не викликались
14.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну "СоюзЕнерго" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 149 835 грн 31 коп. заборгованості за договором поставки товару від 20.11.2020 № 431(2)20УК/53-121-01-20-09950, в тому числі: 142 905 грн 00 коп. основної заборгованості, 1 585 грн 66 коп. 3 % річних та 5 344 грн 65 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 20.11.2020 № 431(2)20УК/53-121-01-20-09950 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 142 905 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 1 585 грн 66 коп. 3 % річних та 5 344 грн 65 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11322/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
16.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.11.2020 між Концерном "СоюзЕнерго" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець за договором) укладено договір поставки товару № 431(2)20УК/53-121-01-20-09950 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар: клапан запірний 22лс69нж у кількості 10 шт на суму без ПДВ 73 800 грн 00 коп.; клапан КС7153-05Рр250,Ду4 у кількості 10 шт на суму без ПДВ 16 000 грн 00 коп.; клапан КС7143Рр250,Ду10 у кількості 5 шт на суму без ПДВ 29 287 грн 50 коп. (далі - товар).
Пунктом 1.2 договору визначено, що строк поставки товару: грудень 2020.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість договору становить - 119 087 грн 50 коп., крім того ПДВ - 23 817 грн 50 коп. Загальна сума договору складає 142 905 грн 00 коп.
Згідно пункту 3.2 договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення (пункт 12.1 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору на постачання товару від 20.11.2020 № 431(2)20УК/53-121-01-20-09950 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами належним чином засвідчених копій видаткових накладних: від 18.12.2020 № 1937 на суму 54 345 грн 00 коп. та від 23.12.2020 № 1977 на суму 88 560 грн00 коп.
Окрім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, а саме від 18.12.2020 № 70, яка зареєстрована відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.12.2020 та від 23.12.2020 № 94, яка зареєстрована відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.01.2021.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 142 905 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 142 905 грн 00 коп.
Позивач звернувся до відповідача із претензією від 19.05.2021 № 32 про сплату заборгованості.
У відповідь на претензію від 19.05.2021 № 32, відповідач листом від 17.06.2021 № 28-23/14822, посилаючись на складну ситуацію на ринку електричної енергії, зокрема, зниження рівня оплати електричної енергії, а також дефіцит коштів за відпущену електроенергію, зазначив про відсутність можливості виконати зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк та оплатою коштів за поставлених товар після розподілу коштів.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за договором на постачання товару від 20.11.2020 № 431(2)20УК/53-121-01-20-09950, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 142 905 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 858 грн 66 коп. 3% річних та 5 344 грн 65 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на неправильно визначені позивачем строки виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару та недоведення позивачем факту отримання відповідачем податкових накладних за поставлений товар, що, на думку відповідача, призвело до невірно взятих до розрахунку 3% річних та інфляційних втрат періодів нарахування та сум, що суперечить вимогам пункту 3.2 та 7.7 договору.
Згідно з пунктом 3.2. договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Відповідно до пункту 7.7 договору у випадку відсутності у ЄРПН, в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, зареєстрованої електронної податкової накладної покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1 цього договору на суму ПДВ.
Тобто, чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався.
При цьому, не направлення податкової накладної позивачем безпосередньо відповідачу електронної поштою, не виключає обов'язок відповідача з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, оскільки саме факт реєстрації податкової накладної (а не її направлення контрагенту) в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено описку при визначенні початку прострочення грошового зобов'язання , зокрема, позивачем зазначено, що датою початку прострочення є 22.02.2021, в той час як вірною датою є 23.02.2021, але, незважаючи на це, позивачем вірно здійснено розрахунок за період з 23.02.2021 по 07.07.2021 відповідно до якого розмір 3% річних становить 1 585 грн 66 коп.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Концерну "СоюзЕнерго" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, ВУЛИЦЯ СПАСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код 31965106) заборгованість у розмірі 142 905 (сто сорок дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн 00 коп., 1 585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 66 коп. 3 % річних, 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн 65 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька