ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/633/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел"
юридична адреса: вул. А. Сірка, буд. 21, кв. 15, м. Львів, 79052
фактична адреса: вул. Шевченка, 94, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78405
до відповідача: ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед"
вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005
про стягнення заборгованості в сумі 31 151 грн 45 коп.
учасники судового процесу:
від позивача: Абрам"юк Катерина Миколаївна;
від відповідача: представник не з"явився
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" про стягнення заборгованості за договором поставки №377 від 01.04.2021 в сумі 31 151 грн 45 коп., з яких: 28 192 грн - основна сума заборгованості, 2408 грн 34 коп. - пеня, 551 грн 11 коп. - 3% річних.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2021, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судовий розгляд справи по суті на 02.08.2021, встановив сторонам строк на надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Копії ухвали від 07.07.2021, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримано позивачем 15.07.2021, відповідачем - 13.07.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
28.07.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №26/07/21 від 26.07.2021 (вх.№11849/21).
Суд відкладав розгляд справи на 15.09.2021 та 27.09.2021.
27.09.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява №47 від 24.09.2021 (вх.№16263/21) про зменшення розміру позовних вимог в сумі 30 491 грн 42 коп., з яких: 28 192 грн основна заборгованість, 1 747 грн 75 коп. пеня, 545 грн 71 коп. 3% річних.
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27.09.2021, яка прийнята судом, предметом позову є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача 30 491 грн 42 коп., з яких: 28 192 грн основна заборгованість, 1 747 грн 75 коп. пеня, 545 грн 71 коп. 3% річних.
Позиція позивача: позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов"язань за договором поставки №377 від 01.04.2018 відповідач не провів оплату за поставлений товар на суму 28 192 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 747 грн 75 коп. пені та 545 грн 71 коп. 3% річних.
Позиція відповідача: відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи. У відзиві позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Вказує на те, що позивачем при поданні позовної заяви не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування заборгованості ДП "Завод якісних бетонів" компанії з обмеженою відповідальністю "Екстрар холдінг лімітед" перед позивачем за надані послуги.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, заслухавши представника позивача, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел" (постачальник, позивач) та ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №377 (а.с. 18-20).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що протягом терміну дії даного договору постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нерудні будівельні матеріали (надалі товар), зазначений у видаткових накладних. Найменування товару, його види та ціна одиниці товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 2.4. договору, поставка товару може здійснюватись покупцем за власний рахунок або транспортом постачальника. Сторони домовились, що у випадку поставки постачальником товару на склад покупця ціна буде включена у вартість товару та вказана у видаткових накладних, крім того, постачальник зобов'язаний надати покупцю відповідні супровідні документи.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на складі постачальника. З моменту підписання видаткової накладної покупець несе повну відповідальність за схоронність і ризик загибелі товару, зазначеного у видатковій накладній (п. 2.8).
Ціна товару та порядок розрахунків визначено в розділі 3 договору.
У відповідності до п. 3.1 договору, ціни на товар, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку постачальника, що діє на дату поставки.
Згідно з пунктом 3.2 договору, остаточна ціна договору визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Підписавши видаткову накладну покупець тим самим висловлює свою згоду по вартості товару.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що покупець оплачує ціну товару, зазначену у видатковій накладній на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, факсова копія якою має силу оригіналу документу.
Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що покупець повинен оплатити поставлений товар шляхом 100% передоплати, або не пізніше 3 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Відповідно до п. 3.7 договору, в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов"язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність передбачену діючим законодавством України.
У випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 5.2).
У відповідності до п. 9.1, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення дійсними печатками сторін та діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов'язань.
Виконання позивачем (постачальником) договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних на загальну суму 30 366 грн, а саме: №1670 від 30.10.2020 на суму 10 266 грн, №1676 від 02.11.2020 на суму 10 092 грн, №1690 від 04.11.2020 на суму 10 005 грн (а.с. 15-17).
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №20-04/21 від 02.04.2021 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 06.04.2021 (а.с 7-11).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правочин між сторонами за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір поставки №377, укладений між сторонами 01.04.2018 є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст.265 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що на підставі видаткових накладних №1670 від 30.10.2020, №1676 від 02.11.2020, №1690 від 04.11.2020 відповідач отримав від позивача товар на суму 30 363 грн., за який розрахувався частково.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п.3.4. договору поставки, враховуючи невнесення передоплати, відповідач повинен був оплатити за отриманий товар не пізніше 3 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Отже, за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 30.10.2020 відповідач мав оплатити позивачу у строк до 03.11.2020, відповідно до накладної від 02.11.2020 - у строк до 05.11.2020, відповідно до видаткової накладної від 04.11.2020 - з урахування того, що 3 календарний день з дня отримання товару - припадає на вихідний день (суботу), строк оплати переноситься на перший робочий день - (понеділок) - 09.11.2021.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Відповідач доводів позивача щодо поставки товару не спростував, доказів оплати за отриманий товар суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №377 від 01.04.2018 в розмірі 28 192 грн обґрунтована та належить до задоволення.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
За розрахунком позивача 3% річних складають 545 грн 71 коп.
Судом здійснено перерахунок трьох процентів річних з врахуванням початку прострочення виконання зобов"язання (відповідно до видаткової накладної від 30.10.2020 - з 04.11.2020, відповідно до накладної від 02.11.2020 - з 06.11.2020, відповідно до видаткової накладної від 04.11.2020 - з 10.11.2021) по заявлений період, відповідно до якого розмір трьох процентів річних становить 540 грн 57 коп.
Таким чином, до стягнення належить 540 грн 57 коп. трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем на підставі п. 5.2 договору поставки №377 від 01.04.2018 заявлено до стягнення пені у розмірі 1 747 грн 75 коп.
Судом здійснено перерахунок пені з врахуванням початку прострочення виконання зобов"язання, згідно якого розмір пені становить 1 736 грн 44 коп. Таким чином, до стягнення належить 1 736 грн 44 коп. пені.
З огляду на вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 35276460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел" (вул. А. Сірка, буд. 21, кв. 15, м. Львів, Львівська обл., 79052, код ЄДРПОУ 40850418) 30 469 (тридцять тисяч чотириста шістдесят дев"ять) гривень 01 коп. заборгованості, з них: 28 192 (двадцять вісім тисяч сто дев"яносто дві) гривні 00 коп. основної заборгованості, 1 736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) гривень 44 коп. пені, 540 (п"ятсот сорок) гривень 57 коп. 3% річних та 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 41 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.10.2021
Cуддя О.В. Рочняк