30.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/480/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак",
вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76006;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар",
вул. Шевченка, буд. 329, м. Львів, 79069;
фактична адреса: вул. Грушевського, буд. 89а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
про стягнення 854 727,96 грн, з яких: 653 939,60 грн - основний борг, 70 624,80 грн - сума за надання розстрочки, 63 662,43 грн - пеня, 15 781,61 грн - 3% річних, 50 719,52 грн - інфляційні втрати.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" 854 727,96 грн, з яких: 653 939,60 грн - основний борг, 70 624,80 грн - сума за надання розстрочки, 63 662, 43 грн - пеня, 15 781,61 грн - 3% річних, 50 719,52 грн - інфляційні втрати за невиконання грошового зобов"язання за договором поставки обладнання від 30.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору поставки обладнання від 30.01.2019 та невиконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання обумовленого пунктами 2.2., 4.2. договору щодо здійснення розрахунків за поставлений по видатковій накладній №6841 від 02.01.2020 товар в сумі 596 209,20грн та виконані монтажні і пусконалагоджувальні роботи згідно акту приймання-передачі №2 від 02.01.2020 в сумі 57 730,40 грн, а також сплати процентів за користування товарним кредитом в розмірі 70 624,80 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, за порушення строку оплати позивачем на підставі пункту 5.2. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 63 662, 43 грн - пені, 15 781,61 грн - 3% річних, 50 719,52 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання не з"явився. Ухвали суду від 16.06.2021, від 15.07.2021, від 02.09.2021, від 16.09.2021 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені ТОВ "ТД Калуський бровар" рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - вул. Шевченка, буд. 329, м. Львів, 79069 та за фактичною адресою - вул. Грушевського, буд. 89а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходження ТОВ "ТД Калуський бровар" в т. ч. інформації про інші засоби зв"язку з відповідачем - суду не подано.
Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" (покупець/відповідач) укладено договір поставки обладнання від 30.01.2019. За умовами цього договору постачальник постачає покупцеві на умовах товарного кредиту з розстроченням платежу обладнання промислово-технічного призначення кількість, номенклатура, вартість якого визначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід"ємними частинами договору, а покупець приймає товар, оплачує його та здійснює виплату процентів за надання розстрочення оплати товару у відповідності до умов договору (пункт 1.1. договору).
Специфікацією №1 до договору сторони погодили: - назву товару: ремено (система ножей) з нержавіючої сталі, сита з нержавіючої сталі, гребінка (система кранів), монтажні та пусконалагоджувальні роботи, всього з ПДВ - 653 939,52грн; - умови та місце поставки: вул. Грушевського, 89а, м. Калуш, Івано-Франківська область; - дату поставки: дата, що зазначена в акті приймання-передачі товару, який підписується сторонами; - забезпечення у місці поставки товару його монтаж та наладку, які приймаються покупцем від постачальника шляхом підписання акту виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт.
Згідно з пунктом 4.2.договору сума основного боргу (остаточна сукупна вартість товару) виплачується покупцем постачальнику окремими платежами кожні 30 календарних днів починаючи з дати поставки з розстроченням платежів на 6 платіжних періодів.
Сторони погодили, що розмір платежів, які повинен здійснити покупець на користь постачальника за кожний платіжний період протягом строку товарного кредиту вказаного у пункті 4.2. договору, відображається у підписаному сторонами графіку платежів (пункт 4.4.договору).
Графіком платежів сторони визначили платіжні періоди; дати у які має бути здійснений платіж; суми платежів за розрахунковий період та розмір процентів за надання розстрочки виплати основного боргу - 70 624,80 грн.
Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 596 209,20грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткову накладну №6841 від 02.01.2020, акт приймання - передачі товару №1 від 02.01.2020 (а.с.19-20).
Крім того, як вбачається з підписаного та скріпленого печатками сторін акта приймання передачі №2 від 02.01.2020 (а.с.21) постачальником виконано, а покупцем прийнято монтажні та пусконалагоджувальні роботи щодо поставленого товару на суму 57 730,40 грн.
Однак доказів сплати відповідачем вартості отриманого товару та виконаних робіт в загальній сумі 653 939,60грн суду не подано, як і не подано доказів сплати процентів за користування товарним кредитом в розмірі 70 624,80 грн.
Наявність несплаченої вартості поставленого товару, виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт в т.ч. несплачених процентів за надання розстрочки в загальній сумі 724 564,40грн, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2020 (а.с.22).
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 854 727,96 грн, з яких: 653 939,60 грн - основний борг, 70 624,80 грн - проценти за надання розстрочки, 63 662, 43 грн - пеня, 15 781,61 грн - 3% річних, 50 719,52 грн - інфляційні втрати.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договір поставки обладнання від 30.01.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частини 1, 5 статті 694 Цивільного кодексу України)
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару та виконаних робіт в сумі 653 939,60 грн, як і процентів за користування товарним кредитом в розмірі 70 624,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Крім того, нормою пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Пунктом 5.2. сторони обумовили, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов"яань по цьому договору постачальник має право нараховувати, покупець зобов"язазується вилачувати пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, однак максимальний розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за яких виплачується пеня.
За невиконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 63 662,43 грн - пеня, 15 781,61 грн - 3% річних, 50 719,52 грн - інфляційних втрат (розрахунки а.с.6-7). Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків та встановлено, що при нарахуванні пені за період з 10.07.2020 по 31.03.2021 позивачем не враховано пункт 5.2. договору, в якому відсутня умова щодо встановлення іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування вказаної штрафної санкції. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача пені за період з 10.07.2020 по 10.01.2021 в сумі 43 955,50грн (19 706,93грн - відмовити). При цьому розрахунки 3% річних - 15 781,61 грн, інфляційних втрат - 50 719,52 грн визнаються судом арифметично правильними.
З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Беручи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар" про стягнення 854 727,96 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Калуський бровар", вул. Шевченка, буд. 329, м. Львів, 79069 (ідентифікаційний код 39048652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Табак", вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76006 (ідентифікаційний код 36497264) 653 939,60 грн (шістсот п"ятдесят три тисячі дев"ятсот тридцять дев"ять грн 60 коп.) - заборгованості, 70 624,80 грн (сімдесят тисяч шістсот двадцять чотири грн 80 коп. ) - за надання розстрочки, 43 955,50 грн (сорок три тисячі дев"ятсот п"ятдесят п"ять тисяч 50 коп) - пені, 15 781,61 грн (п"ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну грн 61 коп.) - 3% річних, 50 719,52 грн (п"ятдесят тисяч сімсот дев"ятнадцять грн 52коп.) - інфляційних втрат, 12 525,31грн (дванадцять тисяч п"ятсот двадцять п"ять грн 31 коп) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі 19 706,93грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 04.10.2021
Суддя С.Кобецька