номер провадження справи 15/137/21
04.10.2021 Справа № 908/2277/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Риф-К”, поштова адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 8, оф. 39; юридична адреса: 21012, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, корпус. 14
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40
про стягнення коштів
установив
05.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Риф-К”, м. Вінниця до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 310 669,91 грн з яких: основна заборгованість у розмірі 282 270,00 грн, 3% річних у розмірі 2844,00 грн, пеня у розмірі 14 101,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 454,20 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021, справу № 908/2277/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 12.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2277/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/137/21.Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2277/21.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням договору оренди № 01-04-18 від 01.04.2018, а саме: не здійсненням відповідачем оплати за користування приміщенням, загальною площею 185 кв.м., розташованого за адресою: 21012 м. Вінниця вул. Дубовецька 33. У зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 216 876,00 грн на травень 2021 року та заборгованість за червень та липень 2021 року у сумі 65 394,00 грн, загалом 282 270,00 грн.
При визначенні підсудності даного спору Господарському суду Запорізької області позивачем застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект” згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. ст. 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (оприлюднена 18.03.2021) дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (ч. 1 ст. 114 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, ч. 1 ст. 30 Цивільного кодексу України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Враховуючи положення ст. 181 Цивільного кодексу України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 327 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України у положеннях частини третьої ст. 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Таким чином, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 є визначальною для застосування норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором оренди, який укладений щодо користування приміщенням, загальною площею 185 кв.м., розташованого за адресою: 21012 м. Вінниця вул. Дубовецька 33.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване у м. Вінниця, то позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Риф-К”, м. Вінниця до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект”, м. Запоріжжя про стягнення коштів підлягає розгляду Господарським судом Вінницької області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 Господарського процесуального кодексу України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Риф-К”, м. Вінниця до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект”, м. Запоріжжя про стягнення коштів підлягають передачі на розгляд Господарського суду Вінницької області за встановленою підсудністю.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Направити справу № 908/2277/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Риф-К”, м. Вінниця до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково - дослідний інститут “Укрекопроект”, м. Запоріжжя про стягнення коштів до Господарського суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29).
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.10.2021 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.С. Горохов