номер провадження справи 4/120/21
04.10.2021 Справа № 908/2205/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу
За позовом Керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, б. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, б. 1) в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 37-В)
до відповідача Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с.Таврійське, вул. Центральна, буд. 39)
про стягнення 35126, 00 грн.
29.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 52-4244 вих - 21 від 28.07.2021 (вх. № 2353/08-07/21 від 29.07.2021) Керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” про стягнення 35126, 00 грн. за договором №91ФГ-2018 від 03.09.2018 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, яка складається з 30000, 00 грн. основного боргу, пені в сумі 1907, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 2622,00 грн., 3% річних в сумі 597, 00 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 29.07.2021 справу № 908/2205/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2205/21, присвоєно справі номер провадження 4/120/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст.509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України ст. ст. 193, 198, 216, 230 ГК України та договорі №91ФГ-2018 від 03.09.2018 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, на підставі яких прокурор та позивач просять позов задовольнити, стягнути з Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” заборгованості в розмірі 35126, 00 грн., яка складається з 30000, 00 грн. основного боргу, пені в сумі 1907, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 2622,00 грн., 3% річних в сумі 597, 00 грн.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” (код ЄДРПОУ 32942210) є: 70540, Запорізька область, Оріхівський район, с.Таврійське, вул. Центральна, буд. 39, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/2205/21 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.08.2021 про відкриття провадження у справі, яка 07.08.2021 отримана уповноваженою особою Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900120142731).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області пр. відкриття провадження у справі від 03.08.2021 у справі №908/2205/21 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 19.08.2021.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 02.09.2021 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.10.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
03.09.2018 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд, позивач у справі) та Фермерським господарством “ОЛЬВІЯ” (фермерське господарство, відповідач у справі) укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №91ФГ-2018 (далі договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі ФГ “ОЛЬВІЯ” в сумі 350 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.
На підставі довідки від 10.08.2018 № 91, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004 № 1102 (розділ 2 Договору).
Пунктом 3.2.1 Договору сторони узгодили, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств зобов'язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
У відповідності до п. 3.1.2. договору, Укрдержфонд має право, зокрема, вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.
Відповідно до п. 3.4.2. договору фермерське господарство зобов'язане, зокрема, повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:
- до 15 листопада 2019 року в сумі 50 000 грн.;
- до 1 5 листопада 2020 року в сумі 50 000 грн.:
- до 15 листопада 2021 року в сумі 50 000 грн.;
- до 15 листопада 2022 року в сумі 100 000 грн.;
- до 10 серпня 2023 року в сумі 100 000 грн.
Фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 10.08.2023 та повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2. Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, відповідно до чинного законодавства України, у випадку прострочення строку виконання зобов'язання з повернення коштів підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.
Пунктом 7.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.
Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п. 7.2. договору).
Так, на виконання умов договору Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, відповідно до платіжного доручення № 99 від 11.09.18 шляхом переказу у безготівковому порядку перераховано ФГ “ОЛЬВІЯ” кошти у розмірі 350 000,00 грн.
Відповідно до наведеного вище графіка, згідно п. 3.4.2 договору, на момент подання даного позову за умовами договору відповідач зобов'язаний був повернути позивачу отримані кошти фінансової допомоги у розмірі 50000,00 грн. до 15.11.2020.
Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та не повернув позивачу у строк до 15.11.2020 - 30 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію №28 від 15.02.2021 та №153 від 15.07.2021 про повернення суми боргу за договором №91ФГ-2018 від 03.09.2018 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.
Відповіді на претензію позивач не отримав.
Матеріали справи містять розрахунок суми заборгованості Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №53-08/154 від 15.07.2021, відповідно до якого у відповідача, станом на 15.07.2021, наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 30 000,00 грн. за Договором №91ФГ-2018 від 03.09.2018 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №91ФГ-2018 від 03.09.2018 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству стало підставою для звернення з позовом до суду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши додані до справи докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України “Про фермерське господарство” № 973-ІV від 19.06.2003 р.
Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про фермерське господарство” передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.
Відповідно до ст. 10 вказаного Закону Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Згідно зі ст. 11 Закону України “Про фермерське господарство” кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств. На поворотній основі допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.
Суд зазначає, що оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, суспільного інтересу, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог.
Як вказано вище, наявність підстав для представництва інтересів держави в даній справі прокурор обґрунтовує неналежним виконанням позивачем повноважень щодо захисту своїх прав, оскільки останнім не подано позовну заяву про стягнення заборгованості до господарського суду Запорізької області.
Враховуючи нездійснення Українським державним фондом підтримки фермерських господарств заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам” встановлено, що фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 250 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях: - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; - іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.
Відповідно до п.п. 12,13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно з законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
Укладений сторонами договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 91ФГ-2018 від 03.09.2018 за своєю правовою природою є договором позики.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
У встановлений договором строк (до 15.11.2020), відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Відповідач доказів повернення коштів фінансової підтримки за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. основної заборгованості за договором є обґрунтованою, заснованою на законі, договорі та є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 1907, 00 грн., яка розрахована за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.
Факт прострочення повернення відповідачем суми основного боргу матеріалами справи доведений.
Судом перевірено правильність розрахунку позивача (прокурора), проведеним за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що вказаний розрахунок виконаний не правильно, оскільки допущені помилки при розрахунку розміру пені, стягненню підлягає пеня за заявлений період в розмірі 1853, 83 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем (прокурором) за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 597, 00 грн. за період з 16.11.20 по 15.07.21 та індекс інфляції в сумі 2622,00 грн. за період з листопад 2020 - червень 2021 включно .
Перевіривши за допомогою ІПС “Законодавство” заявлену до стягнення суму 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний неправильно, оскільки допущено помилку при підрахунку розміру 3 % річних, стягненню підлягає 3% в розмірі 596, 40 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється в задоволенні позову.
Також, перевіривши за допомогою ІПС “Законодавство” заявлену позивачем до стягнення суму інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивачем здійснений розрахунок інфляційних втрат позивачем виконаний неправильно, оскільки допущено помилку при підрахунку розміру інфляційних витрат, стягненню підлягають інфляційні витрати, за період з листопад 2020 - червень 2021 включно, в розмірі 2 612, 21 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат судом відмовляється в задоволенні позову.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача 30000, 00 грн. основного боргу, пені в сумі 1853, 83 грн., інфляційні втрати в сумі 2 612, 21 грн., 3% річних в сумі 596, 40 грн. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” задовольнити частково.
2.Стягнути з Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с.Таврійське, вул. Центральна, буд. 39, код ЄДРПОУ 32942210) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 37-В, код ЄДРПОУ 25490940, р/р IBAN 508201720355159055000015503, Держказначейська служба України, м. Київ ГУДКСУ, код МФО 820172, призначення платежу: часткове повернення зворотної фінансової допомоги згідно договору №91ФГ-2018 від 03.09.2018) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1853 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят три) грн. 83 коп. пені, 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 40 коп. 3 % річних. Видати наказ.
3.Стягнути з Фермерського господарства “ОЛЬВІЯ” (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с.Таврійське, вул. Центральна, буд. 39, код ЄДРПОУ 32942210) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271,відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 89 коп. Видати наказ.
4. В задоволенні решти позовних відмовити.
Повне судове рішення складено “04” жовтня 2021р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.