Ухвала від 04.10.2021 по справі 905/694/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04.10.2021р. Справа №905/694/21 (905/1838/21)

Суддя Левшина Г.В.

Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 , м.Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь

про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 19830,51 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 28.04.2021р. відкрите провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь (ЄДРПОУ 32183383); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь (ЄДРПОУ 32183383) строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

ОСОБА_1 , м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 19830,51 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.09.2021р. встановлений єдиний унікальний номер судової справи №905/694/21 (905/1838/21), справу передано до провадження судді Левшиної Г.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з перебуванням у провадженні судді Левшиної Г.В. справи №905/694/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь (ЄДРПОУ 32183383).

За висновками суду, надана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору за розгляд справи в силу приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак, суд часткового не погоджується з вказаною позицією позивача, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас ст.5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Крім того, на підставі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за №114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17.09.1992р. №2614-ХІІ «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України «Про державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за вищезазначену позовну заяву майнового характеру судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Як вбачається з поданої позовної заяви, до неї не додано доказів сплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

За приписами ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного процесуального законодавства, позовна заява ОСОБА_1 , м.Маріуполь підлягає залишенню без руху.

При цьому, суд вважає занеобхідне роз'яснити заявникові норми ст.46 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких, зокрема, надане право позивачеві зменшувати розмір позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.ч.1-3 ст.174, ст.164, 234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , м.Маріуполь залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 , м.Маріуполь строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання доказів сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.

Роз'яснити ОСОБА_1 , м.Маріуполь, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою відповідно до п.п.4, 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.10.2021р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Левшина