вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6407/21
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза", м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4 494 850,19 грн., інфляційної складової у розмірі 53 340,39 грн., 3% річних у розмірі 33 988,46 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.
Представники:
Від позивача: Малєєва О.М., дов. № 245-К-Н-О від 11.01.2020
Від відповідача: Кузьменко В.С. ордер серія АЕ № 1092923 від 21.09.2021.
РУХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4 494 850,19 грн., інфляційної складової у розмірі 53 340,39 грн., 3% річних у розмірі 33 988,46 грн.
Ухвалою суду від 19.07.2021 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" № б/н від 09.07.2021 залишено без руху.
Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 25.08.2021.
Ухвалою суду від 25.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.09.2021.
У судовому засіданні відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення орендної плати у розмірі 4 200 000 грн.
Протокольною ухвалою від 21.09.2021 судом було відмовлено у задоволення вказаного клопотання.
Також у судовому засіданні відповідачем було подано клопотання про повернення до підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою від 21.09.2021 судом було відмовлено у задоволення вказаного клопотання.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алонза" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торгівельно-розважальний центр літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5 загальною площею 32 408,7 кв.м.; в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. а4, ґанки літ. а6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. а9; вхід на І поверх літ. а11-1; навіс літ. Б (надалі - нерухоме майно).
Згідно з п. 1.2 договору, вказане у п. 1.1 договору нерухоме майно, яке виступає його предметом передається орендодавцем орендарю в оренду на строк 35 місяців.
Відповідно до п. 3.2 договору, строк оренди починає обчислюватися з моменту набрання чинності договором.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що після закінчення строку оренди і за умови, що орендар сумлінно виконує всі свої обов'язки за цим договором, оренда нерухомого майна може бути відновлена на новий строк відповідно до таких умов і положень, які можуть бути спільно узгоджені орендарем і орендодавцем.
Позивач вказав, що орендодавець виконав умови договору, передав орендарю у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно загальною площею 27 831,55 кв.м.
Позивач зазначив, що в подальшому, за додатковою угодою від 02.08.2016 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016.
За період користування об'єктом оренди з 01.07.2018 по 30.09.2018 позивачем було нараховано відповідачу орендну плату у загальному розмірі 4 494 850,19 грн.
Як зазначено позивачем, орендарем було сплачено орендну плату за спірний період у повному обсязі (06.07.2018 сплачено 1 501 264,15 грн. за липень 2018, 01.08.2018 сплачено 1 493 99237 грн. за серпень 2018, 06.09.2018 сплачено 1 499 593,67 грн. за вересень 2018). Але оплати відповідача були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості, що утворилась за попередні періоди.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду письмові пояснення, у яких наполягає на тому, що надана позивачем виписка за рахунком № 35783050049098 не є первинним документом, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів:
- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;
- дати складання;
- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також відповідач вказав про відсутність предмета спору на суму 4 200 000,00 грн. внаслідок сплати ним орендної плати у вказаному розмірі.
Відповідач зауважив, що позивачем не здійснено передання в оренду цілісного майнового комплексу торгівельно-розважального центру. А саме, передано відповідачу об'єкт оренди не у повному обсязі. Замість обумовлених 32 408,7 кв. м. позивачем було передано за актом приймання передачі від 01.04.2016 лише 27 831,55 м.кв., тобто на 14% менше, ніж обумовлено договором.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016 у розмірі 4 494 850,19 грн., інфляційної складової у розмірі 53 340,39 грн., 3% річних у розмірі 33 988,46 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алонза" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс торгівельно-розважальний центр літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5 загальною площею 32 408,7 кв.м.; в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. а4, ґанки літ. а6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. а9; вхід на І поверх літ. а11-1; навіс літ. Б (надалі - нерухоме майно).
Згідно з п. 1.2 договору, вказане у п. 1.1 договору нерухоме майно, яке виступає його предметом передається орендодавцем орендарю в оренду на строк 35 місяців.
Відповідно до п. 3.2 договору, строк оренди починає обчислюватися з моменту набрання чинності договором.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що після закінчення строку оренди і за умови, що орендар сумлінно виконує всі свої обов'язки за цим договором, оренда нерухомого майна може бути відновлена на новий строк відповідно до таких умов і положень, які можуть бути спільно узгоджені орендарем і орендодавцем.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Орендодавець виконав умови договору, передав орендарю у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно загальною площею 27 831,55 кв.м.
В подальшому, за додатковою угодою від 02.08.2016 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016.
За період користування об'єктом оренди з 01.07.2018 по 30.09.2018 позивачем було нараховано відповідачу орендну плату у загальному розмірі 4 494 850,19 грн.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Так, відповідно до п. 4.12 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа відповідного (поточного) місяця строку оренди.
Як зазначено самим позивачем у позові та підтверджується наданою ним випискою по рахунку, орендарем було сплачено орендну плату за спірний період у повному обсязі (06.07.2018 сплачено 1 501 264,15 грн. за липень 2018, 01.08.2018 сплачено 1 493 99237 грн. за серпень 2018, 06.09.2018 сплачено 1 499 593,67 грн. за вересень 2018).
При цьому слід зауважити, що в призначенні платежу відповідачем чітко вказувались періоди, за які здійснюються такі оплати.
Тобто, відповідач виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 4 від 31.03.2016 за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 у встановлені строки у повному обсязі.
Як зазначено позивачем у позові, оплати відповідача були зараховані ним у рахунок погашення заборгованості, що утворилась за попередні періоди.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 1.3 Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.
Згідно з п.1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п.2.29 Інструкції).
Відповідно до ч. 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто, вищезазначена стаття передбачає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);
- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;
- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19.
Також, в пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлено, що отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17.
Умовами договору теж не передбачено права орендодавця змінювати порядок зарахування коштів, перерахованих з призначенням платежу.
Відповідно, відсутні підстави для зарахування сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення заборгованості за інші періоди, аніж визначені в призначенні платежу.
А отже, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем його права у частині предмета спору порушені не були. Як наслідок, відсутні і встановлені законом підстави для нарахування відповідачу інфляційної складової та 3% річних.
Щодо твердження відповідача про невідповідність виписки по рахунку, наданої позивачем, вимогам до первинних документів слід зазначити, що відомості, зазначені у такій виписці, відповідають відомостям, наведеним самим відповідачем.
Щодо твердження відповідача про передачу йому об'єкту оренди не у повному обсязі слід зазначити, що, з огляду на встановлений судом факт відсутності у останнього заборгованості з орендної плати за спірний період, обставини, про які зазначає відповідач, не є предметом цього спору.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" є необґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 4 від 31.03.2016 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 13 - 23), випискою по рахунку (том 1 а.с. 26 - 30).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д; ідентифікаційний код: 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" (місцезнаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2-т; ідентифікаційний код: 39054671) про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 4 494 850,19 грн., інфляційної складової у розмірі 53 340,39 грн., 3% річних у розмірі 33 988,46 грн.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2021.
Суддя М.О. Ніколенко