вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.09.2021м. ДніпроСправа № 904/4287/21
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС"
до Національної Металургійної Академії України
про стягнення 14 391,92 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Юрченко В.В.
Представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - Коврига О.І. дов. б/н від 28.10.2020 (адвокат)
Позивач просить стягнути з Відповідача 14 391,92 грн., з яких: 9 551,52 грн. - основний борг, 2 334,15 грн. - індекс інфляції, 1 096,95 грн. - 3 % річних, 292,70 грн. - штраф на рівні подвійної облікової ставки НБУ, 447,99 грн. - пеня, 668,61 грн. - 7 % штраф.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Відповідач є державним навчальним закладом, що утримуються за рахунок державного бюджету та згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України, є неприбутковою установою. В січні 2018 року сторонами укладено Договір № 46 про надання послуг з поводження з побутовими відходами в частині вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Відповідно до п. 8.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині надання послуг з 01.01.2018 згідно ст. 361 ЦК України до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення. На виконання зазначеного Договору Позивач надавав послуги з вивезення побутових відходів, а Відповідач оплачував згідно з умовами Договору такі послуги. 19.12.2018 Позивач виставив рахунок №46-18/23684 від 19.12.2018 на сплату послуг з вивозу та захороненню ТПВ на суму 6 336,00 грн., який 20.12.2018 Відповідач оплатив та сторонами підписано акт № 18/024579 про фактичне виконання послуг у грудні 2018 року. Будь-яких інших рахунків та актів у грудні 2018 року Відповідач не отримував. Заявлена сума боргу скоріш за все виставлялась Позивачем вже у січні 2019 року. Проте, 01.01.2019 зазначений Договір втратив чинність; будь-які додаткові угоди щодо продовження строку дії Договору сторонами не укладалися, що позбавило Відповідача можливості сплатити борг. Оскільки акт та рахунок за грудень 2018 року на суму 9 551,52 грн. виставлені Позивачем у січні 2019 року - тобто в наступному бюджетному періоді, Казначейство не мало змоги провести оплату за 2018 рік без відповідної додаткової угоди укладеної на 2019 рік про оплату послуг з вивозу ТПВ за грудень 2018 року, посилаючись на Бюджетний кодекс та наявність укладеного у 2019 році нового договору на вивіз ТПВ, за яким Відповідачеві надавалися послугу у січні-грудні 2019 року. Таким чином, у зв'язку з тим, що рахунок та акт про фактичне виконання послуг виставлені Позивачем в новому бюджетному 2019 році, Відповідач не міг з об'єктивних причин виконати свій обов'язок щодо сплати цих послуг, оскільки бюджетні зобов'язання за договором 2018 року могли бути сплачені органами Державної казначейської служби України лише до кінця бюджетного 2018 року. Відповідач вважає, необґрунтованим посилання Позивача в позовній заяві на ч. 2 ст. 231 ГК України, як на підставу стягнення з Відповідача пені у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання та додатково штраф у розмірі 7 %. Щодо штрафу на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 292,70 грн., то взагалі не зрозуміло та необґрунтовано Позивачем нарахування цього штрафу за незрозумілий період з 14.10.2020 по 14.04.2022. Крім того, в позовній заяві Позивач вимагає стягнути з Відповідача 2 334,15 грн. - інфляційних витрат. За загальним правилом сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Проте в наданому Позивачем розрахунку інфляційні втрати розраховуються з 31.01.2018, тобто з моменту коли основна заборгованість ще не настала. Це ж стосується розрахунку 3% річних. Крім того, акти виконаних послуг на суму 9 551,52 грн. за грудень 2018 року сторонами підписано не було.
У відповіді на відзив Позивач вказав, що сторони погодили п. 2.3. Договору № 46 про надання послуг з вивезення та захоронення ТПВ у наступній редакції: "Відповідно до ч. 2 ст.23 Бюджетного кодексу України, "будь які зобов'язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення". У разі відсутності або дефіциту державного та/або місцевого бюджетного фінансування, Замовник повинен здійснити оплату вартості спожитого обсягу з інших джерел фінансування." Зміни до Типового договору Позивача та вище наведений пункт внесено за пропозиції Відповідача, з урахуванням того, що останній є розпорядником грошових коштів, які отримує від надання освітніх послуг, здачу в оренду приміщень, тощо. Пунктом 3.1.11, укладеного Договору, Відповідач зобов'язується щомісяця, упродовж двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання своїх договірних зобов'язань шляхом підписання акта виконаних послуг, та п. 3.1.13 Договору передбачено: "Не рідше, ніж один раз на місяць направляти свого представника для проведення звіряння взаємних розрахунків за даним Договором. При неявці представника Замовника на звіряння до 5 числа наступного місяця, виконані послуги і суми, нараховані за них, вважаються підтвердженими Замовником". Оскільки представник Відповідача свої обов'язки щодо підписання акта виконаних робіт не виконав та не з'явився на звіряння взаємних розрахунків у передбачений строк, виконанні послуги та нараховані суми за договором вважаються підтвердженими. Припущення Відповідача про начебто надсилання Позивачем акту виконаних робіт № 18/024578 та рахунку № 46-18/23683 у січні 2019 року не відповідає дійсності та спростовується фактичними обставинами, за яких здійснюється облік виконаних робіт, та порядку направлення рахунків замовнику. Зокрема, спірним у сплаті за послуги є єдиний період - грудень 2018 року. Згідно додатку № 1 до Договору №46, Позивач за адресою, вказаною у дислокації, надавав послуги з вивозу побутових відходів від учбових корпусів та гуртожитків окремо різними спец автомобілями, облік яких здійснювався за шляховими листами до кожного автомобіля, що мають відповідні номери, дату та маршрутними картками з відміткою адреси надання послуги. За вказаними у шляхових листах та маршрутних картках даними про об'єм та кількість вивозу за відповідний період, складалися два акти виконаних робіт, на підставі яких одночасно виписані два рахунки. Складання двох рахунків та актів виконаних робіт за грудень 2018 рік також пов'язано з тим, що згідно з п.5.6 Договору № 46 "Розрахунок обсягу послуг, виконаних Виконавцем..", вартість вивозу побутових відходів від учбових корпусів становить 60,30 грн. за встановленим тарифом, як для бюджетних організацій, та від гуртожитків - 48,00 грн., як за житло. Відповідач у своєму відзиві зазначив про отримання рахунку № 46-18/23684 від 19.12.2018 на суму 6 336,00 грн. та підписання акту виконаних робіт № 18/024579 про фактичне виконання послуг у грудні 2018 року, які оплатив. У той же час, повідомляє про те, що акт виконаних робіт № 18/024578 та рахунок № 46-18/23683 на суму 9 551,52 грн. не отримав. Як видно із порядкових номерів вище вказаного рахунку та акту, не сплачений рахунок та акт, за нумерацією складено перед рахунком та актом, сплаченим Відповідачем, тому у Позивача є всі підстави вважати, що Відповідач не виконав покладені на нього Бюджетним кодексом України обов'язки та вводить в оману суд стосовно не отримання спірного рахунку та акту виконаних робіт. Надання послуги Відповідачеві у повному обсязі за укладеним Договором підтверджується сплаченим рахунком № 46-18/23684 на суму 6 336,00 грн., актом виконаних робіт № 18/024579 та рахунком № 46-18/23683 на суму 9 551,52 грн., актом виконаних робіт № 18/024578, шляховими листами спеціального автомобіля та маршрутними картками за грудень 2018 року, розрахунком об'єму наданих послуг з вивозу відходів у грудні 2018 року з учбових корпусів, що відповідає даним, вказаним в акті виконаних робіт та підтверджується документами первинного обліку. У розділі 6, п.6.2 Договору № 46 погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти, відповідальність Відповідача у вигляді сплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розрахунок стягуваної суми на момент пред'явлення позову є обґрунтованим.
Представник Позивача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений належно.
Судом досліджено надані сторонами докази.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд
Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - Постачальник) та Національна металургійна академія України (далі - Замовник) уклали договір № 46 Про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), за п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується у 2018 році надати Замовнику за ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі сміттям (послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, надалі ТПВ), відповідно до адреси об'єктів і періодичності вивозу, заявлених в довідці про дислокацію (Додаток 1), а Замовник зобов'яжеться прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах даного Договору.
Обсяги надання послуг: згідно дислокації ( п. 1.2. Договору).
Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків ( п. 1.3. Договору).
Загальна ціна договору складає 188 402,94 грн. з урахуванням ПДВ 20 % (Сто вісімдесят вісім тисяч чотириста дві грн. 94 коп.) В ціну включається вартість податків та зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються, або мають бути сплачені, витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, тощо.
Ціна договору можу бути зменшена за взаємною згодою Сторін. У разі зменшення обсягів закупівлі, керуватися ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" ( п. 2.2. Договору).
Відповідно до ст.23,ч.1 Бюджетного кодексу України "Будь які зобов'язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення". У разі відсутності або дефіциту державного та/або місцевого бюджетного фінансування, Замовник повинен здійснити оплату вартості спожитого обсягу з інших джерел фінансування ( п. 2.3. Договору).
Замовник зобов'язаний: …щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання Виконавцем своїх договірних зобов'язань шляхом підписання акта виконаних послуг ( підп. 3.1.11. Договору).
Не рідше, ніж один раз на місяць направляти свого представника для проведення звіряння взаємних розрахунків за даним Договором. При неявці представника Замовника на звіряння до 5 числа наступного місяця, виконані послуги і суми, нараховані за них, вважаються підтвердженими Замовником ( підп. 3.1.13. Договору).
Оплата послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Учасника не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання акту наданих послуг за попередній місяць ( п. 5.3. Договору).
При наявності неоплаченого боргу Замовника по раніше діючих між Сторонами договорах, сума боргу зараховується до нового договору на день його укладення та оплачені Учаснику суми направляються на погашення заборгованості Замовника до повної її сплати по попередньому договору, не зважаючи на призначення платежу у платіжних документах Замовника ( п. 5.4. Договору).
За невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України ( п. 6.1. Договору).
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( п. 6.2. Договору).
Однак у Договорі не визначено хто є Учасником.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині надання послуг з 01.01.2018 року зг. ст. 631 ЦКУ до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( п. 8.1. Договору).
На підтвердження виконання умов договору Позивач надав акт № 18/024578 про фактичне виконання послуг за договором № 46, відповідно до якого, Відповідачеві надано послуги з вивозу та захоронення ТПВ за грудень 2018 рік на суму 9 551,52 грн., виходячи з підп. 3.1.13 Договору надані послуги та сума нарахована за них, вважаються підтвердженими представником Відповідача, оскільки останній не з'явився для проведення звіряння взаємних розрахунків за даним Договором.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 1102 від 19.05.2020 про негайну сплату заборгованості за надані послуги та пені, у якій зазнав, що в період з 01.01.2018 по 31.03.2020 Національна Металургійна Академія України фактично отримало послуги, які оплатило не в повному обсязі та наростило заборгованість, що свідчить про неналежне виконання нею умов договору. Внаслідок несплати грошових коштів за фактично отримані послуги сума заборгованості станом на 31.04.2020 складає 9 555,52 грн. та 34 411,08 грн. без урахування штрафних санкцій. ТДВ "Дніпрокомунстранс" пропонує негайно сплатити загальну суму заборгованості, пеню та штрафні санкції або письмово повідомити про причини відмови від оплати за фактично отримані послуги. У разі не сплати боргу до 31.05.2020 та не отримання відповіді на претензію товариство має намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на ст.230, 231 ГК України, п. 6.1. Договору, нарахував інфляційні втрати за період до 14.04.2021 на суму - 2 334,15 грн., 3% річних за період до 14.04.2021 - 1 096,95 грн., штраф на рівні облікової ставки НБУ за період до 14.04.2021 - 292,70 грн., пеню за період до 14.04.2021 - 447,99 грн., штраф 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів - 668,61 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є виконання Позивачем умов Договору наявність боргу у Відповідача та обґрунтованість нарахованих Позивачем стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ч.1 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань Позивач надав Договір, акт про фактичне виконання послуг, акт звірки взаємних розрахунків, маршрутні листи спеціального автомобіля, маршрутні картки.
Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що 19.12.2018 Позивач виставив рахунок № 46-18/23684 від 19.12.2018 на сплату послуг з вивозу та захороненню ТПВ на суму 6 336,00 грн., який сплачено Відповідачем, будь-яких інших рахунків та актів в грудні 2018 року Відповідач не отримував. Відповідач вважає, що сума боргу виставлялася Позивачем у січні 2019 року, однак 01.01.2019 зазначений Договір втратив чинність.
Зазначені заперечення Відповідача суд не приймає, оскільки відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині надання послуг з 01.01.2018 зг. ст. 631 ЦКУ до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Щодо посилань Відповідача, що акт та рахунок за грудень 2018 року виставлені Позивачем у січні 2019 року, тобто в наступному бюджетному періоді, у зв'язку з чим Казначейство не мало змоги здійснити оплату, суд звертає увагу, що п. 2.3. Договору передбачено, що відповідно до ст.23, ч.1 Бюджетного кодексу України "Будь які зобов'язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідно бюджетного призначення". У разі відсутності або дефіциту державного та/або місцевого бюджетного фінансування, Замовник повинен здійснити оплату вартості спожитого обсягу з інших джерел фінансування.
Крім того, як зазначено вище, оплата послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 15 банківських днів після підписання ату виконаних робіт за попередній місяць.
Судом встановлено, що акт приймання-передачі виконаних робіт Відповідач не підписав.
У відповідності з п. 3.1.11 Договору споживач зобов'язується щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань шляхом підписання акта виконаних робіт.
Не рідше, ніж один раз на місяць Замовник зобов'язується направляти свого представника для проведення звіряння взаємних розрахунків за даним Договором. При неявці представника Замовника на звіряння до 5 числа наступного місяця, виконані послуги і суми, нараховані за них, вважаються підтвердженими Замовником ( підп. 3.1.13. Договору).
Таким чином, Відповідач мав підписати акт про фактичне виконання послуг та акт звірки взаємних розрахунків не пізніше 03.01.2020 та 05.01.2019, однак, не надав доказів підписання акту або надання аргументованої відмови від підписання акту. Відповідно останнім днем оплати є 27.01.2020.
При цьому, суд бере до уваги, що за послуги надані Позивачем у січні - грудні 2018 року Відповідач сплачував за двома актами і за двома рахунками, що опосередковано підтверджує позицію Позивача про обізнаність Відповідача про виставлення Позивачем двох актів про фактичне виконання послуг.
У позовній заяві Позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов договору, з оплати за надані послуги в грудні 2018 року, у останнього виникла заборгованість у розмірі 14 391,92 грн., яка складається з основного боргу (неоплаченого рахунку за надані послуги в грудні 2018 році) - 9 551,52 грн., інфляційних втрати за період з 28.02.2018 до 14.04.2021 - 2 334,15 грн., 3% річних за період з 28.02.2018 до 14.04.2021 - 1 096,95 грн., штрафу на рівні облікової ставки НБУ за період з 14.10.2020 до 14.04.2021 - 292,70 грн., пені за період з 28.02.2018 до 14.04.2021 - 447,99 грн., штрафу 7% за прострочення зобов'язання понад 30 днів - 668,61 грн.
Однак у розрахунках 3% річних та пені, на суму основного боргу за спірний період нарахування відсутні, з зазначених розрахунків вбачається нарахування за весь період дії договору, за попередніми розрахунками, однак доказів на обґрунтування прострочення платежів до позову не надано, вимог у самому тексті позовної заяви, щодо стягнення штрафних санкцій та компенсаційних платежів за попередній період не заявлено.
Крім того, Договором не погоджено сплати пені Замовником Постачальникові за прострочення оплати наданих послуг. Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачена відповідальність за невиконання не грошового зобов'язання.
З розрахунком індексу інфляції Позивач припустився аналогічних помилок, проте нарахування на основний борг - 9 551,52 грн., все ж таки наявні, та за перерахунком суду становлять 1 198,72 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, даною статтею визначено, що нарахування пені відбувається за кожен день прострочки виконання зобов'язання, а нарахування штрафу можливе лише у розмірі передбаченого у договорі % від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 9 551,52 грн. - основного боргу, 1 198,72 грн. - індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС" до Національної Металургійної Академії України - задовольнити частково.
Стягнути з Національної Металургійної Академії України (49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 4, код 02070766) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОКОМУНТРАНС" (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 26, код 02128158) 9 551,52 грн. - боргу, 1 198,72 грн. - індексу інфляції, 1 695,61 - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 04.10.2021.
Суддя С.Г. Юзіков