22.09.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1010/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Данилов С.А. адвокат, довіреність № 13/08/21 від 13.08.2021 р.;
від відповідача: Азза А.Ю. голова господарства;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Левко" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2021, ухвалене суддею Бестаченко О.Л., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 05.07.2021, у справі №912/1010/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро", 03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, буд. 10/1, кв. 147,
до Фермерського господарства "Левко", 25006, м. Кропивницький, вул. Ломоносова, буд. 26 А,
про стягнення 435 208,00 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро" (далі - Позивач), яка містить вимоги до Фермерського господарства "Левко" (далі - Відповідач) про стягнення 435 208,00 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі рахунків на оплату від 13.08.2019 № 75 та від 15.08.2019 № 77, та відповідно до платіжних доручень від 13.08.2019 № 109 та від 15.08.2019 № 111, Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро" було здійснено оплату на користь Фермерського господарства "Левко" за пшеницю 3 і 4 класу на загальну суму 435 208,00 грн. Вказане свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з поставки (без укладення відповідних договорів у письмовій формі). В той час, відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2021 у справі №912/1010/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Левко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро" грошові кошти в сумі 435 208,00 грн, а також судовий збір у розмірі 6 528,12 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фермерське господарство "Левко", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, безпідставне не взяття до уваги доводів відзиву на позов та відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на його прийняття, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим судом взагалі проігноровані доводи Відповідача, котрі були вказані у відзиві на позовну заяву від 01.07.2021, оскільки ухвалою господарського суду від 01.07.2021 як залишено без розгляду відзив, так і відмовлено в задоволені заяви Відповідача про поновлення процесуальних строків.
Натомість, вважає, що дана ухвала суду не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Щодо розгляду даної справи Відповідачу стало відомо лише 26 травня 2021 року, коли керівництво Відповідача особисто отримало телефонограму від суду. Цього ж дня Відповідач звернувся до суду з заявою, в якій, зокрема, просив суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву. В обґрунтування такого клопотання Відповідачем вказано на те, що останній не отримував як копії ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, так і позовної заяви з додатками до неї.
27.05.2021 Відповідач ознайомився з матеріалами справи.
Однак не зважаючи на це, 14 червня 2021 року місцевим судом постановлено ухвалу, згідно якої відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про продовження процесуальних строків.
В обґрунтування такого рішення місцевим судом вказано на те, що станом на день подання заяви Фермерського господарства "Левко" від 26.05.2021 про продовження процесуальних строків та відкладення судового засідання (27.05.2021) процесуальний строк встановлений законом нa подання відзиву не закінчився, а подання вказаної заяви було передчасним.
При цьому місцевим судом також вказано на те, що Відповідач мав достатньо часу для викладення власних заперечень проти позову, зокрема, в період з дня ознайомлення з матеріалами справи - 27.05.2021 та до закінчення строку на подання відповідного відзиву на позов - 07.06.2021.
Вважає, що цим місцевий суд фактично звузив процесуально гарантоване право Відповідача, передбачене ч. 1 ст. 251 ГПК України, на подачу відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Фактично у Відповідача за період з 27.05.21 по 07.06.21 було лише 10 календарних днів на складання та подачу відзиву.
Враховуючи те, що місцевим судом взагалі проігноровані доводи Відповідача викладені у відзиві на позовну заяву з посиланням на надані суду докази, то як наслідок вважає, що дане порушення можливо усунути лише під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду.
Зазначає, що між сторонами дійсно була досягнута певна домовленість, за умовами якої Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити на користь Позивача товар - пшеницю 3 класу врожаю 2019 року. 13 серпня 2019 року за допомогою електронного листування з керівництвом Позивача (grainsell@gmail.com). Відповідачем сформовано та направлено рахунок №75 на загальну суму 146 510,00 грн., а Також договір купівлі-продажу. Однак договір купівлі-продажу був погоджений та підписаний Позивачем лише 15 серпня 2019 року, за реєстраційним №150819-1, копія якого додана до відзиву. З іншого боку цього ж дня, тобто 15 серпня 2019 року Відповідачем сформовано інший рахунок №77 на загальну суму 460 350,00 грн., з ПДВ.
При цьому як повідомлялось місцевому суду, що Відповідачем не заперечується та обставина, що вищезазначені рахунки в дійсності були оплачені Позивачем.
Так, на виконання взятих на себе зобов'язань, 19 серпня 2019 року Відповідач відпустив на користь Позивача узгоджений товар. Для підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем оформлено видаткові накладні та надано їх представникові Позивача для підписання, копії яких долучено до відзиву. Однак до сьогоднішнього часу Позивачем не повернуто Відповідачу належним чином оформлених видаткових накладних та при цьому не висловлено будь-яких претензій з приводу отриманого товару.
Крім того, Відповідач не отримував жодних вимог (претензій) від Позивача, щодо повернення коштів, як наслідок вважає, висновок місцевого суду про обґрунтованість заявлених вимог не ґрунтується на вимогах норм матеріального права та як наслідок прийнятого з порушенням норм процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилаючись на його відповідність нормам законодавства, зауважує, що навіть на день складання відзиву на апеляційну скаргу, апелянт не просить суд поновити йому пропущені процесуальні строки та не оскаржує будь-яку ухвалу суду, згідно якої начебто були порушені його права та інтерес. Крім цього, Відповідач просить суд дослідити невідомі докази, які судом законно не були прийняті в якості доказів і які на даний час не мають юридичного статусу - доказ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021, справу №912/1010/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., ОСОБА_1.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2021 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів направлення скарги учасникам справи листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
09.08.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/1010/21 у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 за рішенням Вищої ради правосуддя від 05.08.2021 згідно з поданою нею заявою про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021, справу №912/1010/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Левко" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2021 у справі №912/1010/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2021.
В судовому засіданні 22.09.2019 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
13.08.2019 Фермерським господарством "Левко" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро" рахунок № 75 на оплату пшениці 4 класу на суму 146 510,60 грн з ПДВ (а.с. 6).
15.08.2019 Фермерським господарством "Левко" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро" рахунок № 77 на оплату пшениці 3 класу на суму 460 350,00 грн з ПДВ (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжних доручень від 13.08.2019 № 109 та від 15.08.2019 № 111 перераховано відповідачу кошти в загальному розмірі 435 208,00 грн (117 208,00 грн + 318 000,00 грн) з призначенням платежу - "за пшеницю зг. рах № 75 від 13.08.19р." та "за пшеницю зг. рах № 77 від 15.08.19р." (а.с. 8, 9).
За твердженням Позивача, зазначена пшениця 4 та 3 класу Відповідачем поставлена не була.
Позивач звернувся з вимогою від 25.03.2021 № 297/03/03 до Відповідача про повернення коштів за непоставлений товар за платіжними дорученнями від 13.08.2019 № 109 та від 15.08.2019 № 111 в сумі 435 208,00 грн, яка згідно трекінгу поштового відправлення не була вручена Відповідачу та повернута за зворотною адресою позивачу (а.с. 11-13, 56-57).
Позивач також зазначає, що договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, ч. 1, ст. 181 Господарського кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Враховуючи, що Відповідач не здійснив повернення коштів за непоставлений товар, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив оплату товару (пшениці 4 та 3 класу) на загальну суму 435 208,00 грн, термін оплати настав. Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо поставки товару (пшениці 4 та 3 класу) суду не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.
Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).
Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №912/1883/17 наведена наступна правова позиція:
"32. Суд зазначає, що загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.
33. З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій."
Таким чином, офертою Відповідача є виписання рахунків від 13.08.2019 № 75 на оплату пшениці 4 класу на суму 146 510,60 грн; від 15.08.2019 № 77 на оплату пшениці 3 класу на суму 460 350,00 грн, а факт прийняття пропозиції Відповідача Позивачем є вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема часткова оплата цих рахунків, що підтверджується платіжним дорученням від 13.08.2019 № 109 на суму 117 208,00 грн з призначенням платежу - "за пшеницю зг. рах № 75 від 13.08.19р."; та платіжним дорученням від 15.08.2019 № 111 на суму 318 000,00 грн з призначенням платежу "за пшеницю зг. рах № 77 від 15.08.19р.".
Загалом Позивачем перераховано Відповідачу 435 208,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував відносини, які виникли між сторонами по справі на підставі сплати Позивачем виставлених Відповідачем рахунків за конкретно визначений товар, правочином, укладеним у спрощений спосіб, щодо купівлі-продажу товару, до яких застосовуються норми права, що регулюють питання купівлі-продажу та виконання зобов'язань.
Відносини, що виникли із договору підряду та купівлі-продажу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відносини за договором купівлі-продажу регламентовані главою 55 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачу в якості оплати за пшеницю 4 та 3 класу грошові кошти платіжними дорученням від 13.08.2019 № 109 та від 15.08.2019 № 111 в загальному розмірі 435 208,00 грн, з призначенням платежу: "за пшеницю зг. рах № 75 від 13.08.19р." та "за пшеницю зг. рах № 77 від 15.08.19р." відповідно. Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки пшениці 4 та 3 класу суд не надано.
Позивач також звертався до відповідача з вимогою від 25.03.2021 № 297/03/03, відповідно до якої пропонував Фермерському господарству "Левко" здійснити повернення 435 208,00 грн за непоставлений товар в семиденний термін на відповідний розрахунковий рахунок.
Згідно трекінгу поштового відправлення, вимога від 25.03.2021 № 297/03/03 знаходилась в точці видачі/доставки (за адресою відповідача) з 29.03.2021. За закінченням встановленого терміну зберігання в точці видачі/доставки (за адресою відповідача), поштове відправлення (вимога від 25.03.2021 № 297/03/03) повернено 08.06.2021 за зворотною адресою Товариству з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро".
Таким чином, матеріали справи свідчать, що Позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив оплату товару (пшениці 4 та 3 класу) на загальну суму 435 208,00 грн, термін оплати настав.
Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо поставки товару (пшениці 4 та 3 класу) суду не надав.
Відповідно до приписів ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач не здійснив поставку товару, за який Покупцем внесено попередню оплату.
В той же час ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця вимагати повернення передплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання.
Враховуючи вищезазначені правові норми та приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд підставно визнав вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача грошових коштів в розмірі 435 208,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд фактично звузив процесуально гарантоване право Відповідача, передбачене ч. 1 ст. 251 ГПК України, на подачу відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; ігнорування судом доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з посиланням на надані суду докази, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2).
27.05.2021 до господарського суду від Фермерського господарства "Левко" надійшла заява від 26.05.2021 про продовження процесуальних строків та відкладення судового засідання.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
При розгляді справ за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 17.05.2021 з дотриманням вказаної норми запропоновано відповідачу подати відзив на позов у строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Вказану ухвалу направлено на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В той час, органом поштового зв'язку повернуто до господарського суду конверт з вкладенням (ухвала від 17.05.2021) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
В свою чергу, враховуючи дату відмітки календарного штемпеля органу поштового зв'язку на конверті з вкладенням (ухвала від 17.05.2021) - 21.05.2021, а також положення ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, Фермерське господарство "Левко" мало право подати відзив на позов до 07.06.2021 включно.
Таким чином, станом на день подання заяви Фермерського господарства "Левко" від 26.05.2021 про продовження процесуальних строків та відкладення судового засідання (27.05.2021) процесуальний строк встановлений законом на подання відзиву не закінчився.
Оскільки Відповідач мав достатньо часу для викладення власних заперечень проти позову, зокрема, в період з дня ознайомлення з матеріалами справи - 27.05.2021 та до закінчення строку на подання відповідного відзиву на позов - 07.06.2021, ухвалою господарського суду від 14.06.2021 у задоволенні заяви Фермерського господарства "Левко" від 26.05.2021 про продовження процесуальних строків та відкладення судового засідання відмовлено.
Крім того 01.07.2021 до господарського суду від Фермерського господарства "Левко" надійшов відзив на позовну заяву від 01.07.2021 № б/н. Разом з тим, в прохальній частині відзиву на позовну заяву від 01.07.2021 № б/н міститься заява про поновлення встановлених судом строків для подання відзиву та доказів.
В обґрунтування поданого клопотання Відповідач зазначив, що ухвалою суду від 14.06.2021 йому було відмовлено у задоволенні заяви про продовження процесуального строку від 26.05.2021, про детальний зміст позовних вимог та відповідне обґрунтування Фермерському господарству "Левко" стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами даної справи, що як наслідок позбавило можливості належним чином підготувати даний відзив. Відповідач вважає, що процесуальний строк підлягає поновленню, в тому числі і право на подання доказів.
За висновком господарського суду Відповідач мав достатньо часу для викладення власних заперечень проти позову з відповідними доказами, зокрема, в період з дня ознайомлення з матеріалами справи - 27.05.2021 та до закінчення строку на подання відповідного відзиву на позов з додатками - 07.06.2021.
За викладених обставин, господарський суд ухвалою від 01.07.2021 відмовив у задоволенні заяви Фермерського господарства "Левко", викладеної в прохальній частині відзиву на позовну заяву від 01.07.2021, про поновлення встановлених судом строків для подання відзиву та доказів та, як наслідок, залишив без розгляду відзив Фермерського господарства "Левко" на позовну заяву від 01.07.2021 та додані до нього документи.
Отже, питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
З огляду на те, що з матеріалами справи Відповідач ознайомився 27.05.2021, а відзив на позовну заяву разом з письмовими доказами подав більше ніж через місяць, лише 01.07.2021, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву та доказів, оскільки Відповідачем не доведено винятковість даного випадку, а саме, що причини відновлення цього строку є поважними, мають такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2021 та від 01.07.2021, якими відмовлено Відповідачу у поновленні встановлених судом строків для подання відзиву та доказів, залишено без розгляду відзив Фермерського господарства "Левко" на позовну заяву від 01.07.2021 та додані до нього документи, набрали законної сили негайно після їх оголошення.
Відповідно до ст. 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 7).
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 8).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Колегія суддів констатує, що окремо від рішення суду першої інстанції у справі № 912/1010/21 Відповідачем в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 14.06.2021 та від 01.07.2021 про відмову у поновленні пропущених процесуальних строків не оскаржено, через що вищезазначені ухвали є чинними та обов'язковими для виконання.
Доводи апеляційної скарги переважно стосуються порушення господарським судом норм процесуального права під час постановлення ухвал від 14.06.2021 та від 01.07.2021, якими відмовлено Відповідачу у поновленні встановлених судом строків для подання відзиву та доказів, залишено без розгляду відзив Фермерського господарства "Левко" на позовну заяву від 01.07.2021 та додані до нього документи.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України до апеляційної скарги на рішення суду включаються заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів констатує, що прохальна частина апеляційної скарги не містить вимоги про скасування ухвал господарського суду від 14.06.2021 та від 01.07.2021 у цій справі, не містить також вимоги про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження цих ухвал.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, які стосуються порушення господарським судом норм процесуального права під час постановлення ухвал від 14.06.2021 та від 01.07.2021, знаходяться поза межами апеляційного провадження, відкритого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у цій справі, тому не беруться до уваги та відхиляються.
Щодо долучених Фермерським господарством "Левко" до відзиву на позовну заяву від 01.07.2021 доказів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 3, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем у строк, встановлений для подачі відзиву, жодних письмових доказів не подано, належних обґрунтувань неможливості подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, не наведено, з огляду на що колегією суддів не приймаються докази, долучені Фермерським господарством "Левко" до відзиву на позовну заяву від 01.07.2021.
З огляду на що, доводи апеляційної скарги, які обґрунтовані цими доказами, є безпідставними.
Більш того, навіть серед доказів, долучених Фермерським господарством "Левко" до відзиву на позовну заяву від 01.07.2021, відсутні докази (підписані Позивачем видаткові чи товарно-транспортні накладні), що підтверджують належне виконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару (пшениці 4 та 3 класу) на адресу саме Позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Левко" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2021 у справі №912/1010/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.07.2021 у справі №912/1010/21 - залишити без змін.
Судові витрати Фермерського господарства "Левко" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено та підписано 04.10.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна