04.10.2021 року м. Дніпро Справа № 908/477/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Електропромремонт" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 14)
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306 )
про стягнення 330 885,26 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 331547,52 грн, яка складається з 310485 грн - основного боргу, 13871,62 грн - інфляційних втрат та 6528,64 грн - 3 % річних (з урахуванням зменшення позовних вимог, які викладені у відповіді на відзив від 21.04.2021 №2104-211).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару № 20/05/49 від 02.03.2020 (53-143-01-20-01566 від 05.03.2020) в частині оплати поставленої позивачем продукції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Електропромремонт" 6 470 грн 25 коп. - 3 % річних, 13 871 грн 62 коп. -втрат від інфляції, 305 грн 13 коп. - судового збору. Провадження у справі № 908/477/21 в частині стягнення 310 485,00 грн основного боргу за договором поставки № 20/05/49 від 02.03.2020 закрито. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог в задоволеній судом частині. В частині стягнення боргу у сумі 310 485,00 грн провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору (сума боргу сплачена відповідачем під час розгляду справи). У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на суму 353,59 грн. відмовлено з огляду на їх безпідставність (перевірка розрахунку судом здійснена з урахуванням заперечень відповідача, з якими погодився позивач). У задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України судом відмовлено з огляду на відсутність правових підстав.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21 скасувати в частині відмови у зменшенні розміру інфляційних втрат та 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір інфляційних втрат до 6000,00 грн, а розмір 3 % річних зменшити до 3000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, наступне:
- відмовляючи у зменшенні розміру 3% річних та інфляційних втрат суд не врахував, що позивач має задовільний фінансовий стан, а відповідач станом на 31.12.2020 має накопичені збитки у сумі 44149865 тис. грн;
- основними дебіторами ДП «НАЕК «Енергоатом» є ДП «Гарантований покупець» (дебіторська заборгованість станом на 31.12.2020 - 7744466 тис. грн), ПрАТ «НАЕК «Укренерго» (дебіторська заборгованість станом на 31.12.2020 - 4511453 тис. грн);
- суд не врахував специфіку відповідача, який є державним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво електричної енергії, прибуток від продажу якої є єдиним джерелом доходів; також відповідач є оператором ядерних установок та включений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- наведене свідчить про відсутність вини ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів в несвоєчасному здійсненні оплати за отриману продукцію, винятковість ситуації та є підставою для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних;
- в рішенні суду відсутнє обґрунтування про дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора;
- судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню, та не враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21. Розгляд апеляційної скарги визначено проводити в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення копії ухвали суду від 13.07.2021 на електронну адресу (info@epr.com.ua).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2021р. на підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із відпусткою судді Верхогляд Т.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Коваль Л.А., Білецька Л.М.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою комерційною фірмою "Електропромремонт" (постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № 20/05/49 від 02.03.2020 (53-143-01-20-01566 від 05.03.2020) (далі - договір поставки).
Відповідно до предмету договору поставки з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.03.2020, постачальник зобов'язався поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію, вказану у п 1.1. договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.
Відповідно до п. 3.1 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.03.2020, загальна сума договору - 310485,00 грн.
Згідно з п. 4.1. договору поставки оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатом якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Пунктом 7.4 договору поставки сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Згідно з п. 9.1. - 9.4 договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов'язковим. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Територіальна підсудність справ за участю ВП АЕМ може визначатися за місцем знаходження ВП "Атоменергомаш".
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 роки.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлену договором продукцію, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною № 69 від 26.03.2020 на суму 310485 грн 00 коп., підписаною обома сторонами (а.с. 30); товарно-транспортною накладною КВ-2603-202 від 26.03.2020 (а.с. 48-49); податковою накладною № 28 від 26.03.2020 (а.с. 50-51); рахунком на оплату № 69 від 26.03.2020 на суму 310485 грн 00 коп (а.с. 47).
Відповідачем отриману продукцію не оплатив та позивач з претензією № 2411-2035 від 24.11.2020 звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки в сумі 310485 грн 00 коп.
Доказів надання відповіді на претензію позивача, отриману відповідачем 01.12.2020, сторонами не надано.
У зв'язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриману від позивача продукцію станом на день подання позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 310485,00 грн основного боргу, 6528,64 грн 3% річних та 13871,62 грн втрат від інфляції за неналежне виконання вказаного договору.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що під час розгляду справи відповідачем у повному обсязі сплачено існуючу заборгованість за договором в сумі 310485,00 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученням від 17.05.2021 № 2143 на суму 1926,00 грн, № 2141 на суму 308459,40 грн, № 2142 на суму 99,60 грн.
У зв'язку з наведеним провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 310485,00 грн закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
В цій частині рішення суду не оскаржено та апеляційним судом не переглядається.
Рішення суду оскаржено в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних до 3000,00 грн та інфляційних втрат до 6000,00 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами виникли відносини з постачання продукції, які врегульовані умовами укладеного договору 20/05/49 від 02.03.2020 (53-143-01-20-01566 від 05.03.2020) та нормами ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, ч. 1 ст. 629, 712 ЦК України.
Відповідачем порушено зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої продукції, що ним не заперечується.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.4. договору поставки, який кореспондується із ч. 2 ст. 625 ЦК України, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення 13871 грн 62 коп. втрат від інфляції та 6528 грн 64 коп. 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки щодо своєчасної оплати отриманої від позивача продукції.
При цьому, позивач погодився із здійсненим відповідачем перерахунком, відповідно до якого строк виконання зобов'язання визначений з урахуванням п. 2.5. договору (приймання продукції за якістю та кількістю провадиться покупцем шляхом проведення вхідного контролю за діючими у покупця процедурами).
Згідно з наданими відповідачем документами, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця (відповідача) процедурою завершилось за ярликами на придатну продукцію: № 174 - завершилось 01.04.2020, № 175 - завершилось 03.04.2020, № 168 - завершилось 08.04.2020, № 169 - завершилось 31.03.2020.
Вказані ярлики на придатну продукцію містять посилання на продукцію за договором поставки та дату їх проведення по акту. Ярлики містять відповідні реквізити, підписи та штемпель відповідача.
Таким чином, згідно з п. 4.1 договору поставки (60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатом якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою)) за ярликом № 174 сплинуло 01.06.2020 (01.04.2020 + 60 днів + 1 вихідний), за ярликом № 168 сплинуло 08.06.2020 (08.04.2020 + 60 днів + 1 вихідний), за ярликом № 175 сплинуло 02.06.2020 (03.04.2020 + 60 днів), за ярликом № 169 сплинуло 01.06.2020 (31.03.2020 + 60 днів + 1 вихідний).
З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно задоволені інфляційні втрати за період з червня 2020 року по січень 2021 року у загальній сумі 13871,62 грн та 3% річних за період з 02.06.2020 по 17.02.2021 у загальній сумі 6470,25 грн. В іншій частині стягнення 3% річних відмовлено як у безпідставно заявлених.
Відповідачем рішення суду в частині здійснених розрахунків не оскаржується.
Відповідач просив суд зменшити суму 3% річних до 3000 грн, суму інфляційних втрат - до 6000 грн. В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та втрат від інфляції відповідач посилається на наявність надзвичайних обставин у вигляді пандемії та критичну ситуацію із розрахунками за вироблену відповідачем електроенергію контрагентами.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру санкцій наслідкам порушення.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як зазначалося, в договорі сторони обумовили, що за прострочення оплати поставленого товару покупець має сплатити постачальнику 3% річних та інфляційні втрати.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції враховано, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який передбачає і стаття 625 ЦК України.
Не погодившись із даною позицією суду, апелянт посилається на позицію Великої палати Верховного Суду щодо можливості зменшення загального розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, що викладена у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020).
У вказаній справі ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку ВП ВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому ВП ВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Таким чином, по-перше, як помилково стверджує скаржник, ВП ВС не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. По-друге, відповідне зменшення відсотків річних ВП ВС допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 908/477/21 судом порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних за ст. 625 ЦК України не встановлено.
Отже, правовідносини у справі № 908/477/21 та № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами та підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, про що судом першої інстанції здійснений правомірний висновок.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021р. у справі № 908/477/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Л.М. Білецька