Постанова від 23.09.2021 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2021 р. м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/2296/21)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

за участю представників сторін:

позивача- Трасковської О.В., директор з правових питань, наказ від 29.05.20 № 29/05/1;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп", м. Черкаси (вх. №2654 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.21 у справі № 5023/10655/11 (922/2296/21)

за позовом Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп", м. Черкаси

до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство науково - виробнича фірма “Імекс Хімгрупп” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева” про стягнення 29971,08 грн., в тому числі: заборгованості з оплати поставленого товару за договором поставки від 22.07.2020 № 962 д у розмірі 25956, 00 грн. та нарахованих на неї пені у розмірі 1190, 09 грн., інфляційних втрат у розмірі 2258, 17 грн. та 3 % річних у розмірі 566, 82 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 22.07.2020 № 962 д з оплати вартості поставленої відповідно до видаткової накладної від 29.07.2020 №РН-0000303 партії товару -розріджувача Solvent в кількості 700 кг вартістю 25956 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева”, яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 2296/21 від 10.06.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/2296/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/2296/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2021 у справі № 5023/10655/11(922/2296/21) в позові відмовлено.

В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на відсутність у Державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева” обов'язку з оплати вартості поставленого позивачем за договором поставки від 22.07.2020 № 962 д спірного товару з огляду на те, що вказаний товар є неналежної якості, про що 10.08.2020 в порядку п. 4.5. Договору відповідачем складено Рекламаційний акт № 109 та повідомлено постачальника-позивача, відповідно до зазначеного пункту Договору такий Акт вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам Договору, а відповідно до п. 4.6. Договору, у разі складання Рекламаційного акту товар, визначений таким Актом, вважається не прийнятим покупцем, а зобов'язання постачальника з поставки - не виконаними.Доказів протилежного, зокрема доказів проведення відповідно до пункту 4.7 Договору незалежної експертизи (дослідження) товару у зв'язку з незгодою з Рекламаційним актом, позивач суду не надав.

Позивач - Приватне підприємство науково - виробнича фірма “Імекс Хімгрупп” подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема про неврахування судом першої інстанції того, що Рекламаційний акт від 10.08.2020 не є належним доказом, оскільки складений щодо невідповідності поставленого позивачем за Договором товару- розріджувача Solvent вимогам ГОСТ 10214-78 «Сольвент нефтяной.Технические условия», який стосується іншого товару, в той час як спірний товар повинен відповідати вимогам розробленим для нього заводом -виробником ТУ У 20.5-36584093-004:2020, про що зазначено також в паспорті якості товару, а відповідність товару вказаним ТУ відповідач фактично підтвердив в Рекламаційному акті, зазначивши відповідні фізико-хімічні показники товару.При цьому скаржник зазначає на неправильне тлумачення судом першої інстанції умов пункту 1.3. Договору та вимог статті 268 Господарського кодексу України щодо того, що якість поставленого товару повинна відповідати одночасно ГОСТ, ДСТУ, ТУ, з огляду на те, що в Договорі не зазначено номери нормативних документів, яким повинна відповідати якість поставленого товару, вказані нормативні документи щодо якості товару перелічені в пункті 1.3. Договору та статті 268 Кодексу через кому, є різними нормативними актами, прийнятими різними органами різного рівня стандартизації, в яких можуть встановлюватись різні вимоги щодо показників якості товару, а тому поставлений товар не може відповідати всім переліченим нормативним актам одночасно, а повинен виготовлятись відповідно до вимог одного конкретного нормативного акту.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 для розгляду судової справи № 5023/10655/11(922/2296/21) було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 5023/10655/11(922/2296/21) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства науково - виробнича фірма “Імекс Хімгрупп” на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2021 у справі № 5023/10655/11(922/2296/21) та призначено справу до розгляду на 23.09.2021 р. о 12:00.

15.09.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 10743), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В обгрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, те, що за обставин відсутності ініціювання позивачем після отримання Рекламаційного акту від 10.08.2020 проведення експертизи в порядку п. 4.7 Договору для підтвердження якості товару, вбачається погодження позивача з таким Актом та його дійсність, а тому відповідно до пункту 4.6. Договору, визначений Рекламаційним актом товар вважається не прийнятим покупцем, а зобов'язання постачальника з поставки-не виконаними.

Також відповідач зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо того, що якість спірного товару повинна відповідати ТУ У 20.5-36584093-004:2020, а не ГОСТ 10214-78 «Сольвент нефтяной.Технические условия», оскільки відповідно до п. 4.3 ДСТУ-Н 1.3:2015 «технічні умови України.Настанови щодо розробляння», технічні умови розробляються:-за відсутності національних та (або) міждержавних стандартів на розроблювану продукцію або за необхідності конкретизації їхніх вимог;-за необхідності доповнення та (або) посилення вимог чинних національних та (або) міждержавних стандартів на цю продукцію.Оскільки на спірний товар діє ГОСТ 10214-78, технічні умови заводу- виробника в даному випадку не застосовуються.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.09.2021, у зв'язку із знаходженням у відпустці судді Білоусової Я.О. для розгляду справи №№ 5023/10655/11(922/2296/21) визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне.

22.07.2020 між Державним підприємством “Завод імені В.О. Малишева” (покупець) та Приватним підприємством науково - виробнича фірма “Імекс Хімгрупп” (постачальник) укладено договір поставки № 962дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (а.с. 9-14).

Згідно з п. 1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися однією партією. Для погодження товару складають та підписують специфікацію, що є невід'ємною частиною Договору, яка має в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір, асортимент, комплектність, кількість, вартість товару та бути підписаною сторонами.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором та складає 25956, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 4326, 00 грн.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання.

22.07.2020 між Державним підприємством “Завод імені В.О. Малишева” (покупець) та Приватним підприємством науково - виробнича фірма “Імекс Хімгрупп” (постачальник) підписано Специфікацію № 1 до Договору поставки № 962дп від 22.07.2020 (а.с. 14).

Відповідно до вказаної Специфікації сторони погодили поставку товару - розріджувач Solvent у кількості 700 кг. на загальну суму 25956, 00 грн.

Строк поставки: протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту.

Умови оплати: протягом 30 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару.

З метою виконання умов Договору позивач 29.07.2020 здійснив поставку товару -розріджувача Solvent в кількості 700 кг вартістю 25956 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 29.07.2020 № РН-0000303 (а.с. 15).

10.08.2020 відповідачем складено та направлено на електронну адресу позивача Рекламаційний акт № 109, в якому зазначено про невідповідність якості товару вимогам ГОСТ 10214-78(температура спалаху 14, леткість за ксилолом 2,72, фракційний склад: температура початку перетонки 117, 90 % -171), зроблено висновок про повернення вказаного товару постачальнику та повідомлено останнього про виявлення зазначеної невідповідності товару вимогам ГОСТ (а.с. 17-18).

17.08.2020 позивачем надано відповідь вих. № 17-08/2 на Рекламаційний акт № 109 та повідомлено, що відповідно до п. 1.3. Договору якість товару повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника. Поставлений товар відповідає технічним умовам ТУ У 20.5-36584093-004:2020, що підтверджується паспортом якості № 154 від 29.07.2020, а отже свідчить про відповідність умовам Договору (а.с. 19-22).

В обгрунтування позову позивач зазначив, що оскільки товар був поставлений у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору, у відповідача 10.09.2020 виник обов'язок щодо оплати вартості поставленого товару на суму 25956, 00 грн., проте станом на день подачі позову до суду відповідач не розрахувався за товар та заборгованість останнього становить 25956, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення зазначеної суми заборгованості, а також нарахованих на неї на підставі п. 6.3.1. Договору пені у розмірі 1190, 00 грн. та на підставі статті 625 ЦК України -3 % річних у розмірі 566, 82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2258, 17 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує на те, що спірний товар поставлений з порушенням п. 1.3. Договору, про що 10.08.2020 у відповідності до п 4.5. Договору складено Рекламаційний акт № 109 та повідомлено постачальника. У відповідності до п. 4.7. Договору погоджено, що у разі незгоди з Рекламаційним актом постачальник має право за власний рахунок ініціювати проведення зі спірних питань незалежної експертизи (дослідження) товару. Проте, позивачем не було ініційовано проведення експертизи для підтвердження якості товару, що свідчить про погодження постачальника з Рекламаційним актом № 109, який є дійсним, а відповідно до п 4.6. договору у разі складання Рекламаційного акту, вважається, що товар не був прийнятий покупцем, зобов'язання постачальника з поставки товару -не виконано, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок з оплати спірного товару.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові, з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 687 Цивільного України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Як зазначено вище, за умовами пункту 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Відповідно до п. 4.5. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або якості товару.

Згідно з п. 4.6. Договору, у разі складання покупцем рекламаційного акту товар, визначений таким актом вважається не прийнятим покупцем, а зобов'язання постачальника по поставці - не виконаними. Постачальник зобов'язується протягом 3 календарних днів з дня складення покупцем рекламаційного акту усунути виявлені недоліки або забрати товар, який не відповідає умовам Договору.

У відповідності до п. 4.7. Договору, у разі незгоди з рекламаційним актом постачальник має право за власний рахунок ініціювати проведення зі спірних питань незалежної експертизи (дослідження) товару.

Відповідно до визначення термінів у статі 1 Закону України «Про стандартизацію»:

стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;

технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації.

Пунктом 2 розілу VI (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ), міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року, та республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.

Відповідно до п. 4.3 ДСТУ-Н 1.3:2015 «технічні умови України.Настанови щодо розробляння», технічні умови розробляються :-за відсутності національних та (або) міждержавних стандартів на розроблювану продукцію або за необхідності конкретизації їхніх вимог;-за необхідності доповнення та (або) посилення вимог чинних національних та (або) міждержавних стандартів на цю продукцію.

Таким чином, в разі, якщо на певний товар встановлений ГОСТ чи ДСТУ, технічні умови не можуть ім суперечити, а розробляються на доповнення та (або) посилення вимог чинних національних та (або) міждержавних стандартів.

З позиції позивача, викладеної в заявах по суті спору вбачається, що він не погоджується зі складеним відповідачем Рекламаційним актом від 10.08.2020 стосовно того, що поставлений ним відповідачу спірний товар -розріджувач Solvent, є тим товаром, стосовно якого розроблено ГОСТ 10214-78 «Сольвент нефтяной.Технические условия», невідповідність якому зазначеного товару зафіксовано в цьому Акті, стверджуючи, що зазначений ГОСТ стосується іншого ніж спірного товару, в той час як стосовно спірного товару позивачем-виробником розроблено ТУ У 20.5-36584093-004:2020, про що зазначено також в паспорті якості товару, вимогам яких і повинен відповідати товар.

Разом з тим, як зазначено вище, пунктом 4.7 Договору передбачено, що у разі незгоди продавця з Рекламаційним актом передбачено його право за власний рахунок ініціювати проведення зі спірних питань незалежної експертизи (дослідження) товару.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Оскільки позивачем не надано доказів проведення у відповідності до п 4.7. Договору відповідної експертизи зі спірних питань Рекламаційного акту, якою було б встановлено відповідність товару чинним нормативним документам, розробленим стосовно спірного товару, зазначений Рекламаційний Акт, відповідно до положень пунктів 4.5.,4.6 Договору вважається належним та допустимим доказом невідповідності спірного товару умовам Договору щодо якості, а вказаний товар, вважається не прийнятим покупцем, а зобов'язання постачальника по поставці - не виконаними.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через доведеність обставин щодо невиконання позивачем зобов'язань з поставки товару , який відповідає умовам договору щодо якості, що зумовлює відсутність у відповідача кореспондуючого обов'язку з оплати поставленого товару.

Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга-без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача-Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.21 у справі № 5023/10655/11 (922/2296/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.10.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Плахов