ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 жовтня 2021 року Справа № 903/371/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. (повний текст - 15.07.2021р.) у справі №903/371/21 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет"
про стягнення 12000,00 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. у справі №903/371/21 задоволено позов Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" та стягнуто з відповідача на користь позивача 12000,00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вих.№1137 від 30.07.2021р.).
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 ЦК України.
Скаржник вважає, що всупереч вказаним вимогам, судом першої інстанції не встановлено наявність протиправної поведінки відповідача як однієї з чотирьох обов'язкових складових для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди.
Відповідач не визнавав неналежний експлуатаційний стан ділянки дороги, а навпаки, стверджував у відзиві, що незважаючи на вкрай негативні погодні умови, а саме - низьку температуру повітря, тривалі, практично безперервні снігопади (за п'ять днів з 10.02.2021р. по 14.02.2021р. випало атмосферних опадів 104 % місячної норми лютого), сильний вітер, що підтверджується довідкою Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 23.02.2021р. №9912-08/06.2-212, проїзд по території АЗС було забезпечено.
Суд першої інстанції, зазначаючи про бездіяльність відповідача по неочищенню ділянки дороги не визнавав її протиправною та не вказав у порушенні якої правової норми вона полягає.
Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, якими було б встановлено протиправність дій/бездіяльності відповідача.
Звертає увагу, що Законом України «Про автомобільні дороги» визначено, що АЗС не є складовою частиною ні автомобільної дороги, ні вулиці, ані залізничного переїзду, а є об'єктом дорожнього сервісу, відповідно вимоги ДСТУ 3587-97 на діяльність АЗС не поширюються. Тому, посилання позивача на Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.02.2021р. (надалі - акт від 14.02.2021р.) є безпідставним.
Стверджує, що Акт від 14.02.2021р. не є доказом неналежного очищення території АЗС від снігу.
Наданими позивачем документами підтверджується, що 12000,00грн є загальною вартістю послуг вантажного евакуатора, які надані позивачу за весь календарний місяць, а не за одноразову послугу спецтехніки 14.02.2021р.
Також апелянт зазначає, що шкода має відшкодовуватися особою, яка її завдала, однак, позивачем не доведено, що заподіювачем шкоди було саме ТОВ "Вест Петрол Маркет", а не шкода стала наслідком дій (умисних чи необережних) інших осіб.
Фотографії не містять інформації про місце, де їх зроблено, відповідно, не підтверджено, що їх зроблено саме на АЗС, де здійснює діяльність відповідач. Крім цього, на них відсутні вказівки про дату та час фотофіксації. Тому скаржник вважає, що наданими позивачем копіями фотографій не підтверджено наявність обставин, якими останній обгрунтовує свої вимоги та заподіяння йому шкоди.
Стверджує, що шкоду позивачу було завдано внаслідок дії обставини непереборної сили, тобто екстремального явища природи, що призводить до раптового порушення нормальної діяльності людей та характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити.
Тому вважає, що вина ТОВ "Вест Петрол Маркет" у завданні шкоди, яка заявлена позивачем до відшкодування, відсутня. У зв'язку з цим, на відповідача не може бути покладено тягар відповідальності за її відшкодування за самим лише фактом понесення такої шкоди позивачем.
На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. у справі №903/371/21 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. у справі №903/371/21. Запропоновано позивачу у строк по 25.08.2021р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
25.08.2021р. (вх.№6468/21) на адресу суду від Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни надійшов письмовий відзив.
У відзиві зазначає, що твердження відповідача, що 12000,00 грн. є загальною вартістю послуг вантажного евакуатора, які надані позивачу за весь календарний місяць, а не за одноразову послугу спецтехніки 14.02.2021р., не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується долученим до позовної заяви актом наданих послуг/виконаних робіт, який датований 15.02.2021р., відразу ж після отриманих послуг вантажного евакуатора.
Позивач стверджує, що негативні наслідки у вигляді заносу транспортного засобу є результатом бездіяльності по не очищенню такої ділянки дороги від снігового замету саме ТОВ "Вест Петрол Маркет".
Окремого судового рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача в даних правовідносинах не вимагається.
Додані до позовної заяви акт та постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності в сукупності з іншими доказами підтверджують факт недотримання відповідачем ділянки дороги на ділянці виїзду в належному експлуатаційному стані та у зв'язку з цим настання події на території АЗС,
Посилання відповідача на те, що в період з 07.02.2021р. по 18.02.2021р. спостерігались складні погодні умови у зв'язку з чим занос транспортною засобу позивача стався за вкрай несприятливих факторів навколишнього середовища, під час майже безперервного дводенного снігопаду є безпідставним, адже у випадку якщо власник АЗС, у зв'язку з поганими погодними умовами не мав можливості забезпечити проїзд автотранспорту по території АЗС, для уникнення небезпечних наслідків необхідно було припинити роботу АЗС.
Посилання відповідача на п.1 ч.1 ст.263 ЦК України позивач вважає безпідставним, адже обставини події, яка мала місце 14.02.2021р. не відповідає ознакам непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події.
На підставі викладеного просить суд відхилити апеляційну скаргу ТОВ "Вест Петрол Маркет", а рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. у справі №903/371/21 залишити без змін.
30.08.2021р. на адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат у якій зазначає, що у даній справі судові витрати в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 17.05.2021р. становлять 1500,00 грн, які сплачені за складання відзиву на апеляційні скарги, а тому просить їх стягнути з відповідача.
17.09.2021р. (вх.№7076/21) від відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
У клопотанні, зокрема, зазначає, що у суді апеляційної інстанції першою заявою позивача по суті спору є відзив на апеляційні скарги від 19.08.2021р. Водночас, зазначений відзив не містить попереднього розрахунку суми судових витрат, що згідно ч.2. ст.124 ГПК України є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.
Матеріали справи свідчать, що заява взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань того, що станом на час подання відзиву на апеляційні скарги від 19.08.2021р., позивач не міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що в порушення приписів ч.3 ст.126 ГПК України представник позивача не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги як окремий документ, що є підставою для відмови у задоволенні його заяви.
Жодних доказів складання відзиву саме адвокатом не надано. З тексту договору не вбачається, що адвокату Валько А.М надано повноваження складати відзив на апеляційну скаргу та подавати до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення судових витрат
На підставі викладеного просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви від 26.08.2021р. про стягнення судових витрат.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
14.02.2021р. о 13.19 год., на АЗС "WOG", що знаходиться за адресою Львівська обл. Яворівський р-н, с/рада Рясне-Руська, дорога Львів-Яворів.км9+100м (ліворуч), яка належить ТОВ «Вест Петрол Маркет», водій ОСОБА_1 , який є найманим працівником ФОП Хома С.І., здійснив заправку вантажного автомобіля DAF, що підтверджується чеком про сплату за дизельне паливо (арк.справи 17), з реєстраційним номером тягача НОМЕР_1 , реєстраційний номер причіпа НОМЕР_2 (арк.справи 15).
Як слідує з акту обстеження ділянки вуличної-шляхової мережі від 14.02.2021р. (арк.справи 30) патрульний екіпаж засвідчив факт неочищеної прилеглої до заправки території виїзду до основної дороги, і на підтвердження невідповідності дороги вимогам ДСТУ 3587-97 старшим інспектором ВКДР УПП у Л/О ДПП було проведено обстеження експлуатаційного стану ділянки, що відноситься до АЗС мережі АЗК «WOG».
ФОП Хома С.І. для здійснення безпечного виїзду і збереження вантажу залучила спеціалізовану техніку, за допомогою якої було витягнуто належний їй транспортний засіб з сніжно-льодового заносу і відповідно понесла збитки за оплату послуг спецгехніки у розмірі 12000,00 гривень, що підтверджується актом наданих послуг/виконаних робіт від 15.02.2021р., рахунком-фактурою №04 від 15.02.2021р., платіжним дорученням №2 від 15.02.2021р. про оплату послуги вантажного евакуатора в розмірі 12000,00 грн (арк.справи 26-28).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як передбачено ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як встановлено ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб); вина боржника. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов'язань у вигляді відшкодування збитків (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.03.2018р. у справі №918/216/17).
За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов'язані з відшкодуванням шкоди.
Аналіз положень статті 1166 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Враховуючи викладене, відповідач має відшкодовувати збитки (матеріальну шкоду), що поніс позивач.
Доводи відповідача про відсутність доказів порушення прав Фізичної особи - підприємця Хоми Світлани Іванівни саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» спростовуються поданими позивачем документами, а саме: копією платіжного доручення №2 від 15.02.2021р. та рахунку-фактури №04 від 15.02.2021р. з призначення платежу (найменуванням послуги) у розмірі 12000,00грн. (оплата за послуги вантажного евакуатора).
Відповідно до акту наданих послуг/виконаних робіт від 15.02.2021р. Фізичною особою - підприємцем Титаренко К.В. надано Фізичній особі - підприємцю Хомі С.І. послуги вантажного евакуатора, вартість наданих послуг/виконаних робіт у розмірі 12000,00 грн.
Як вірно відмічено судом першої інстанції, у акті вказано "за лютий 2021р.", однак оплата здійснена за одноразову послугу залучення вантажного евакуатора 14.02.2021р, а тому твердження відповідача про те, що 12000,00 грн є загальною вартістю послуг вантажного евакуатора, які надані позивачу за весь календарний місяць, а не за одноразову послугу спецтехніки 14.02.2021р., не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується долученим до позовної заяви актом наданих послуг/виконаних робіт, який датований 15.02.2021р.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, негативні наслідки у вигляді заносу транспортного засобу позивача є результатом бездіяльності по неочищенню такої ділянки дороги від снігового замету саме ТОВ "Вест Петрол Маркет".
Посилання відповідача на те, що в період з 07.02.2021р. по 18.02.2021р. спостерігались складні погоди умови у зв'язку з чим занос транспортною засобу позивача стався за вкрай несприятливих факторів навколишнього середовища, під час майже безперервного дводенного снігопаду, колегія суддів вважає безпідставним, адже у випадку якщо власник АЗС, у зв'язку з поганими погодними умовами не мав можливості забезпечити проїзд автотранспорту по території АЗС, для уникнення небезпечних наслідків необхідно було припинити роботу АЗС. Проте, робота АЗС в цей період відповідачем не зупинялась, у зв'язку з чим відповідач, незважаючи на складні погоди і умови, повинен був забезпечити безпечний виїзд транспорту на дорогу.
Також, як вірно відмічено судом першої інстанції, посилання відповідача на п.1 ч.1 ст.263 ЦК України є безпідставним, адже обставини події, яка мала місце 14.02.2021р. не відповідає ознакам непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Недотримання відповідачем в нормальному експлуатаційному стані виїзду на дорогу з АЗС не звільняє від відповідальності відповідача за завдання збитків позивачу.
Доводи відповідача про те, що шкоду, позивачу було завдано внаслідок дії обставини непереборної сили, тобто екстремального явища природи, що призводить до раптового порушення нормальної діяльності людей та характеризується непередбаченістю та неможливістю своєчасно попередити не підтверджується належними доказами, якими в даному випадку є довідки компетентних органів, щодо засвідчення обставин непереборної сили, якими згідно законодавства визначено Торгово-промислову палату України.
Отже, недотримання відповідачем в належному стані виїзду на дорогу з території АЗС призвело до заносу транспортного засобу позивача, що є підставою відповідальності відповідача за завдану майнову шкоду.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши та оцінивши в апеляційному провадженні подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, з огляду на зазначені вище норми права, колегія суддів вважає доведеною протиправну поведінку ТОВ "Вест Петрол Маркет", настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди, а тому завдана ФОП Хомі С.І. матеріальна шкода в даній конкретній ситуації має відшкодовуватися відповідачем, який допустив незадовільний стан дороги, що призвів до неможливості виїзду автотранспорту з АЗС та його заносу.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на скаржника.
Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Як встановлено ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
За ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як встановлено ч.ч.3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
При цьому, ч.8 ст.129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У заяві про здійснення розподілу судових витрат позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ФОП Хома С.І. в зв'язку з розглядом в Північно-заіхному апеляційному господарському суді справи №903/371/21.
В підтвердження надання адвокатом Валько А.М. послуг з професійної правничої допомоги надано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.08.2021р. на суму 1500,00 грн. Також, в матеріалах справи наявні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1572 від 18.11.2009р., Угода про надання правової допомоги від 17.05.2021р.
Колегією суддів встановлено, що 17.05.2021р. між Адвокатським об'єднанням "Громадське професійне об'єднання Личаківського району м.Львова "Палата Адвокатів" в особі адвоката Валько А.М. та Фізичною особою - підприємцем Хомою Світланою Іванівною (клієнт/замовник) укладено Угоду про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1 Угоди адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: представництво в Господарському суду Волинської області року по справі за фізичної особи-підприємця Хоми Світлани Іванівни (далі до тексту також - ФОП Хома С.І., Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Вест Петрол Маркет") про стягнення матеріальної шкоди.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначеним пунктом погоджено представництво саме в Господарському суді Волинської області, а не в Північно-західному апеляційному господарському суді.
Згідно п.2 Угоди клієнт надає адвокату право: бути представником /захисником/ Клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувану або боржнику з питань, пов'язаних із захистом прав Клієнта в цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, в тому числі під час досудового та судового розгляду, та в справах про адміністративне правопорушення, з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, для чого надає право: пред'явити від імені Клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови); брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати, усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу Клієнта; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; визнавати повністю або частково позови; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди; передавати справу на розгляд третейського суду; оскаржувати рішення, ухвали, постанови, вироки суду до апеляційної та касаційної інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати: судовий збір, державне мито, обов'язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та. які, на думку представника,- будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цією Угодою. Отримувати рішення, ухвали, постанови, вироки суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його Інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо); представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов'язана із вирішенням питань, передбачених Угодою; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження при реалізації виконавчого документа; отримувати належне Клієнтові майно та грошові суми; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, та/або виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження оскаржувати рішення, вирок суду до апеляційної та касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку представника, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цією Угодою.
З умов вказаного пункту Угоди не вбачається, що адвокату надано повноваження на представництво у суді апеляційної інстанції, зокрема, складати відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до п.3 Угоди визначений цією Угодою обсяг правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди.
Колегія суддів звертає увагу, що жодних додаткових угод позивачем не надано.
Як встановлено п.4 Угоди за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі: 10000 (десять тисяч) гривень.
Тобто, умовами Угоди визначено розмір винагороди за надання правової допомоги лише в суді першої інстанції, яку і було заявлено до Господарського суду Волинської області.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відзив на апеляційні скарги було підписано Фізичною особою - підприємцем Хомою Світланою Іванівною, а не адвокатом Валько А.М.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було доведено надання Адвокатським об'єднанням "Громадське професійне об'єднання Личаківського району м.Львова "Палата Адвокатів" в особі адвоката Валько А.М. вказаних послуг з правової допомоги на суму 1500,00 грн у Північно-західному апеляційному господарському суді, з огляду на що відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.8, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Петрол Маркет" на рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021р. у справі №903/371/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відмовити адвокату Валько А.М. у задоволенні заяви про здійснення розподілу судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.10.2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Коломис В.В.