ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 вересня 2021 року Справа № 903/585/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Фомін М.В. - адвокат, представник за довіреністю від 22.03.2021р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м.Луцьк
на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 20.08.21р. суддею Кравчук А. М. у м.Луцьку, підписану 20.08.21р.
у справі № 903/585/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", м.Харків
про усунення перешкод в користуванні об'єктами
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.08.2021р. по справі №903/585/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про усунення перешкод в користуванні об'єктами, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 18.08.2021р. про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 18.08.2021р. про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Також, просить судові витрати по справі покласти на відповідача.
Крім того, просить витребувати з Господарського суду Волинської області справу №903/533/21 та справу №903/535/21.
Також, просить задовольнити клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" щодо постановлення окремої ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду щодо судді Господарського суду Волинської області Кравчук А.М..
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;
- вказує, що 12.08.2021р. по справі №903/533/21 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду було відмовлено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 09.07.2021р. про забезпечення позову. Володіючи інформацією про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" по справі №903/533/21 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" 18.08.2021р. подав до господарського суду заяву про забезпечення позову з інших підстав та просив Господарський суд Волинської області вжити інші заходи забезпечення позову. 19.08.2021р. в електронному реєстрі судових рішень була оприлюднена постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021р., до якої є вільний доступ, в тому числі і Господарського суду Волинської області;
- зазначає, що не зважаючи на наявність інформації в електронному реєстрі судових рішень про рішення апеляційного суду від 12.08.2021р. по справі №903/533/21, 20.08.2021р. Господарський суд Волинської області виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Освіта-плюс" про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що матеріали справи №903/533/21 за заявою ТОВ "Освіта-плюс" від 09.07.2021р. про забезпечення позову до подання позовної заяви станом на 20.08.2021р. в Господарському суді Волинської області відсутні та подвійне забезпечення позову господарським процесуальним кодексом України не передбачено;
- додає, що при цьому господарський суд безпідставно не звернув увагу на ту обставину, що підстави та заходи забезпечення позову у справах №903/533/21 та 903/535/21 різняться. По цій причині у господарського суду немає жодних підстав стверджувати про факт подвійного забезпечення позову;
- вказує, що знаючи, що справа №903/533/21 знаходиться в Північно-західному апеляційному господарському суді і покладаючи цю обставину в мотивувальну частину ухвали господарського суду від 20.08.2021р., суд протиправно не скористався приписами ч.3 ст.140 ГПК України, яка передбачає, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням;
- вважає, що наведене вище дає право представнику ТОВ "Освіта-плюс" стверджувати, що Господарським судом Волинської області в межах наданих йому повноважень згідно ст.86 ГПК України не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України;
- стверджує, що не з'ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов'язані з ними докази, Господарський суд Волинської області допустив в ухвалі від 20.08.2021р. порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.13, 86, ч.5 ст.236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заяви ТОВ "Освіта-плюс" про забезпечення позову;
- додає, що ігнорування Господарським судом Волинської області в ухвалі від 20.08.2021р. року норм процесуального права, проявлення формалізму, про недопустимість якого неодноразово вказував ЄСПЛ, мало крайнє негативні наслідки для Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - плюс", а саме: 19.08.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" відчужило ТОВ "Джаспер поінт" нерухоме майно шляхом укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 2542,7кв.м. за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна 652836207101; нежитлове приміщення площею 645,50кв.м., за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул.Елекгроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101;
- звертає увагу суду апеляційної інстанції, що при винесенні ухвали від 20.08.2021р. Господарський суд Волинської області в порушення приписів ч.4 ст.236 ГПК України не врахував правову позицію Верховного Суду, який зазначив, що у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав (постанова ВС КГС у справі №910/11857/20 від 17.12.2020р.).
17.09.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" надійшло клопотання від 17.09.2021р., в якому просить розглядати справу за відсутності його представника.
23.09.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/710/16. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" - адвокатам Фоміну Михайлу В'ячеславовичу та Сєтову Максиму Олександровичу можливість проведення судового засідання по справі №903/585/21, призначеного 28.09.2021р. об 14:30год в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon", однак, у разі неможливості забезпечити проведення судового засідання поза приміщення суду, просить забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції в одному із перелічених приміщень суду, зокрема, Дарницькому районному суді міста Києва. Голосіївському районному суді м.Києва, Подільському районному суді м.Києва, Господарському суді м.Києва, або будь - якому іншому суді, який знаходиться на території м.Києва.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/585/21 поза приміщенням суду та забезпечено представникам ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" - адвокату Фоміну Михайлу В'ячеславовичу та адвокату Сєтову Максиму Олександровичу участь в судовому засіданні у справі №903/585/21, призначеному на 28.09.2021р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
28.09.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач у справі наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 28.09.2021р. не з'явився, своїх повноважних представників не направив.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності позивача у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.09.2021р. не заперечив проти клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 28.09.2021р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2021р. у справі №903/585/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, надав свої пояснення щодо клопотання позивача про постановляння окремої ухвали у справі.
Згідно ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали оскарження ухвали у справі, 22.07.2021р. на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні об'єктами нерухомого майна шляхом виділення в натурі:
- добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7кв.м. за адресою м.Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер майна 652836207101;
- надбудови 5-го поверху площею 212,5кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта 928451307101.
Так, позовна заява обґрунтована позбавленням фактичного доступу до здійснених добудов та надбудов, що обмежує право товариства на реалізацію своїх прав щодо узаконення здійсненого будівництва, проведення архітектурно-будівельного контролю та інших дій, які передують набуттю права власності.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.07.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №903/585/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В подальшому, 18.08.2021р. до Господарського суду Волинської області надійшла заява ТОВ "Освіта-Плюс" про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" вчиняти реєстраційні дії та відчужувати об'єкти нерухомого майна товариства, а саме: нежитлового приміщення площею 2542,7кв.м. за адресою Волинська обл., м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652836207101; нежитлового приміщення площею 645,45кв.м. за адресою Волинська обл., м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.08.2021р. по справі №903/585/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 18.08.2021р. про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст.136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконанню ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом ст.136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.
Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.76 ГПК України, належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як свідчать матеріали оскарження ухвали, предметом позову у цій справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні об'єктами нерухомого майна шляхом виділення в натурі:
- добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8 кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер майна 652836207101;
- надбудови 5-го поверху площею 212,5кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта 928451307101.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру і спір стосується перешкод у користуванні вказаними об'єктами нерухомого майна через їх виділення в натурі.
Тому у цій справі суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об'єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019р. у справі №924/790/18, від 11.10.2019р. у справі №910/4762/19, від 21.02.2020р. у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020р. у справі №906/20/20, від 30.09.2020р. у справі №910/19113/19, від 30.11.2020р. у справі №910/217/20, від 17.12.2020р. у справі №910/11857/20, від 15.01.2021р. у справі №914/1939/20, від 13.05.2021р. у справі № 916/2761/20).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач мотивував її тим, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження спірного нерухомого майна, зокрема в газеті "Вісник" №29 (1321) 22.07.2021р. опубліковано оголошення про продаж нежитлового приміщення на вул.Сагайдачного, 6, м.Луцьк, площею 2542,7кв.м. та нежитлового приміщення по вул. Електроапаратній, 3, м.Луцьк, площею 645,5кв.м..
Позивач просить суд заборонити відповідачу здійснення реєстраційних дій та заборонити відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу по справі, а саме: - нежитлове приміщення площею 2542,7кв.м. за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652836207101 та нежитлове приміщення площею 645,50кв.м., за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101, враховуючи, що вибуття вказаного нерухомого майна із власності відповідача, ускладнить можливість виконання рішення у даній справі або зробить його виконання неможливим.
Також вказує, що оскільки з наданих позивачем матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а саме з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій факти здійснення дій щодо відчуження майна відповідачем по вул.Сагайдачній,6, та вул.Електроапаратній,3 м.Луцьк з метою ухилення відповідача від виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з відповідача по справі, відтак, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.
Колегія суддів зазначає, що як уже зазначалося, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналізуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те що, суд обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору. Наявність самого по собі позову, в даному випадку про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні об'єктами нерухомого майна шляхом виділення в натурі: - добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер майна 652836207101; - надбудови 5-го поверху площею 212,5кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50кв.м. за адресою м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта 928451307101, в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони користуватись або розпоряджатись ним законному власнику, а саме: заборони ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" вчиняти реєстраційні дії та відчужувати об'єкти нерухомого майна товариства, а саме: нежитлового приміщення площею 2542,7кв.м. за адресою Волинська обл., м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652836207101; нежитлового приміщення площею 645,45кв.м. за адресою Волинська обл., м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 928451307101, з огляду на те, що право власності на ці приміщення позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно перешкоди у користуванні об'єктами нерухомого майна (добудовами, надбудовою) через їх виділення в натурі. Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника у заяві про забезпечення позову про те, що ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" має намір вивести ліквідне майно із своєї власності з метою невиконання рішення суду у даній справі, є безпідставними, оскільки нерухоме майно, що є об'єктом такої заяви позивача не є матеріальним об'єктом предмета позову у даній српаві.
Тобто, такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях та будь-яким чином, в даному випадку, не встановлюють неможливість виконання судового рішення та необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати реєстраційні дії та вчиняти заходи спрямовані на відчуження майна відповідача.
Таким чином, із зазначених припущень не вбачається, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є забезпеченням уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також надає можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Водночас, позивачем не зазначено жодних фактів, які б вказували на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" будь-яких дій щодо фактичної передачі саме спірного нерухомого майна, а саме добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8кв.м. за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Сагайдачного гетьмана, буд.6 та надбудови 5-го поверху, площею 212,5кв.м за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Електроапаратна, будинок 3, іншим особам.
Отже, доводи наведені заявником, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Слід також зазначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є підставою для задоволення відповідної заяви. Такі доводи не можуть бути й безумовною підставою для будь-яких заборон належному власнику вчиняти дії зі своїм майном, спрямовані на зміну цільового використання приміщень, проводити будівельні роботи, пов'язані зі зміною внутрішньої та зовнішньої конфігурації приміщень, зміну адреси нерухомого майна; укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно надання/передачі вказаного нерухомого майна в оренду, користування, управління, тощо.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу та те, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, більшість її доводів колегією суддів не враховується.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №920/407/18 та від 12.06.2019р. у справі №910/773/19). Цей перелік судової практики Верховного Суду, яка застосовувалася судами, не є вичерпним.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 17.12.2020р. у справі №910/11857/20, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
Водночас, колегія судів апеляційної інстанції вважає слушними зауваження скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано судове рішення апеляційного господарського суду від 12.08.2021р. у справі №903/533/21, однак не бере їх до уваги, оскільки останні не призвели до неправильного вирішення даного провадження у справі. Крім того, колегія суддів вважає, що накладення декількох заходів забезпечення позову у різних справах не забороняється процесуальним законом.
За вказаних обставин та з огляду на те, що заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих та доведених припущень, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Щодо клопотання скаржника про постановлення окремої ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду щодо судді Господарського суду Волинської області Кравчук А.М., колегія судів керується наступним.
Відповідно до ч.ч.8, 10 ст.246 ГПК України, окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з огляду на наведені вище норми процесуального закону, постановлення окремої ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права є правом, а не обов'язком суду.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали у справі, апеляційний господарський суд не вбачає необхідності для постановлення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Помилкове застосування або не застосування судом норми права при прийнятті рішення не є тією обставиною, яка потребує винесення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, оскільки принципи судочинства, в тому числі й існування апеляційної та касаційної інстанцій, направлені саме на те, щоб вчасно та обґрунтовано виправити можливу помилку у застосуванні правових норм, та дійти єдиної практики.
Також, колегія суддів з огляду на викладене вище відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про витребування з Господарського суду Волинської області справи, з огляду на відсутність такої необхідності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2021р. у справі №903/585/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 246, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м.Луцьк залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2021р. у справі №903/585/21 - без змін.
2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м.Луцьк про постановлення окремої ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду щодо судді Господарського суду Волинської області Кравчук А.М. відмовити.
3. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/585/21 повернути до Господарського суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "01" жовтня 2021 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.