Справа № 466/8533/21
про відмову у забезпечені позову
16 вересня 2021 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львов Федорова О.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
14.09.2021 року до Шевченківського районного суду м. Львова звернувся позивач ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
14.09.2021 року згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали провадження передані для розгляду судді Федоровій О. Ф.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 12.12.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 20.02.2019 року посвідченою приватним нотаріусом Футорянською О. А. ЛМНО та зареєстрована під №307 укладено договір №б/н про відступлення права вимоги від 12.12.2019 року за яким первісний кредитор - ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 передав новому кредитору ОСОБА_1 належне ОСОБА_3 право вимоги згідно з Договором позики 01.12.2017 року.
Правовідносини між позивачем - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 з приводу позики коштів та забезпечення їх повернення виникли на підставі Договору №б/н про відступлення права вимоги від 12.12.2019 року, що виникли з Договору позики від 12.04.2017 року, а також договору позики від 20.06.2016 року, розписка від 01.12.2017 року.
Крім вищенаведено Договору позики між сторонами було укладено довіреність від 20.04.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_3 був наділений ОСОБА_2 здійснити продаж квартири АДРЕСА_1 .
В строк до 12.04.2018 року відповідач кошти первісному кредитору не повернув.
Разом з цим, позивачу стало відомо, що Шевечнківським районним судом м. Львова винесено рішення по справі №466/9129/18 за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності від 20.04.2017 року визнання недійсним договору купівлі -продажу квартири від 19.04.2018 року та витребування квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , яка повернула у власність квартиру АДРЕСА_1 , якою на даний момент володіє ОСОБА_5 .
З наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання цивільно-правових зобов'язань за Договорами позики від 12.04.2017 року, договору позики від 20.10.2016 року,розписка (договір позики) від 01.12.2017 року не повертає кошти, та ухиляється від виконання вищенаведеного цивільно-правового зобов'язання, виконання якого боржник зобов'язався безспірно передати кредитору квартиру АДРЕСА_1 .
При реєстрації квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 зможе реалізувати нерухоме майно третім особам тим самим уникнути цивільно-правової відповідальності щодо повернення боргу за договорами позики.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що заявник просить накласти арешт на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , яка не є строною по справі, та на усе рухоме майно, що належить ОСОБА_2 , що не співмірно заявленим позовним вимогам.
Необхідно відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оцінивши заяву про забезпечення позову, після всебічного та повного дослідження кожного наведеного пояснення (доказу) окремо та в їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних пояснень (доказів) у заяві, суд вважає, що заява подана без належного обгрунтування, відсутні належні підтвердженя, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого (майбутнього) рішення суду.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.
Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд зазначає, що жодних обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.
На думку суду наведене заявником у заяві про забезпечення позову не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний заявником спосіб.
Таким чином, в розумінні статті 151 ЦПК України, заявником не доведені обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що заявником не доведено що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 149-153 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Суддя: О. Ф. Федорова