Справа № 2-4/07
2-зз/458/1/2021
УХВАЛA
28.09.2021 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кшик О.І.
секретар судового засідання Сербін Г.Б.
за участі учасників справи
представника відповідача ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову,
встановив:
18.08.2021 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати заходи забезпечення позову.
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23.05.2006 у справі №2-4/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно відповідача, в тому числі на автомобіль марки "Ровер" червоного кольору, 1992 року випуску, модель 825, д.н. НОМЕР_1 . Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 23.03.2007 позов у даній справі задоволено. З моменту набрання рішенням законної сили минуло більше 14 років, позивач вказане рішення до виконання так і не пред'явив, а тому вважає, що в застосуванні цих заходів забезпечення позову відпала потреба, просить такі скасувати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 для розгляду справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.
Ухвалою суду від 20.08.2021 прийнято до провадження клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 клопотання підтримав з підстав та мотивів, викладених у клопотанні. Надав пояснення про те, що відповідач ОСОБА_3 хотів відчужити автомобіль, але його було повідомлено про те, що на такий накладено арешт ухвалою суду від 23.05.2006. Вказав, що ОСОБА_3 не було відомо ні про рішення суджу ні про застосування заходів забезпечення позову. З дати набрання законної сили рішенням суду минуло 14 років, однак позивач рішення до виконання не пред'явив, потреба в забезпеченні позову відпала, запобіжні заходи мають тимчасовий характер. З цих підстав, просить скасувати заходи забезпечення позову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечив щодо клопотання відповідача ОСОБА_3 . Надав пояснення про те, що дійсно у 2006 році рішенням суду було задоволено його позов про стягнення з ОСОБА_3 в його користь шкоди, завданої злочином. Вказав, що звертався до виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду за місцем проживання відповідача, в даний час йому відомо, що виконавчого провадження заведено не було. Через важку хворобу тривалий час не цікавився цим питанням, з заявою про продовження строку для пред'явлення рішення суду до виконання не звертався, оскільки розуміє, що пройшов значний проміжок часу. Сподівався, що відповідач добровільно відшкодує йому завдану шкоду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та цивільної справи №2-4/07, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23.05.2006 накладено арешт на майно, в тому числі на автомобіль марки "Ровер" червоного кольору, 1992 року випуску, модель 825, д.н. НОМЕР_1 , відповідача ОСОБА_3 , 1964 р.н., який мешкає в АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна, в тому числі і автомобіля.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 23.03.2007 стягнено із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 825 грн. 51 коп. за спричинену злочином матеріальну шкоду та 20 000 грн. за спричинену злочином моральну шкоду, а всього 20 825 грн. 51 коп, судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати із ІТЗ в сумі 37 грн. 50 коп.
Ухвала суду від 23.05.2006 та рішення суду від 23.03.2007 в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№269990798) від 11.08.2021, видно, що обтяження у виді арешту накладено на майно, власником якого є ОСОБА_3 на підставі ухвали Турківського районного суду від 23.05.2006.
Як роз'яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
За своєю правовою природою, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, заходи забезпечення позову є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час ухвалення рішення суду від 23.03.2007, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання в протягом трьох років.
Із повідомлення Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 15.09.2021 видно, що згідно даних АСВП жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_3 на користь фізичних та юридичних осіб на виконанні у відділі станом на 15.09.2021 не перебуває.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не заперечив цього, водночас пояснив, що не звертався до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно вимог ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
При цьому, суд бере до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушенні, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_2 не звернувся у визначений законом строк у виконавчу службу з заявою про примусове виконання рішення суду, з заявою про продовження строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання до суду не звертався, що свідчить про те, що позивач своїм правом на примусове виконання рішення суду від 23.03.2017 не скористався, враховуючи те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а за конкретних обставин справи відпали підстави для подальшого застосування таких заходів, тому суд дійшов висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 158, 258, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України,
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову у виді арешту на майно, що належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у тому числі на автомобіль марки "Ровер" червоного кольору, 1992 року випуску, модель 825, д.н. НОМЕР_1 , які вжиті згідно з ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23.05.2006 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2021.
Суддя О.І. Кшик