печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52053/19-к
23 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою ОСОБА_3 про скасування постанови, -
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність посадових осіб ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві. В обґрунтування доводів скарги зазначив, що 02.08.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 №518/01.2/12-18 від 06.12.2018. Постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві від 16.08.2019 було відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 . Наведену постанову особа, що подала скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною та просить скасувати її.
В судове засідання особа, що подала скаргу, слідчий в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що особа, що подала скаргу, слідчий не з'явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень на скаргу не направив, що є проявом принципу диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги без їх участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001017 від 02.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 16.08.2019 було відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62019100000001017 від 02.08.2019.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За змістом цієї норми,слідчий або прокурор, у визначених випадках, має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчим було відмовлено у визнанні заявника потерпілим у зв'язку з тим, що відсутні об'єктивні причини, які б вказували на те, що ОСОБА_3 було завдано будь-якої шкоди кримнііальним правопорушеням. Разом з тим, висновок слідчого, що на момент винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим не було встановлено осіб, яким завдано будь-якої шкоди можливим вчиненням кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає передчасним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення його до провадження як потерпілого.
Системний аналіз наведених положень закону та змісту оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без дотримання вимог КПК України та не вмотивована належним чином, тому враховуючи вище зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 55, 93,94,303, 305-307,309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_4 від 16.08.2019 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62019100000001017 від 02.08.2019.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1