печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46649/21-к
22 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України,-
У вересні 2021 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України.
В судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб , передбачених КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, ОСОБА_3 у скарзі вказує, що 31.07.2021 він направив до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві клопотання в порядку ст. 220 КПК України.
Проте, уповноважені особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві не виконали свій обов'язок щодо розгляду його клопотання в порядку ст. 220 КПК України, з чого вбачається бездіяльність сторони обвинувачення, та що як наслідок послугувало підставою для звернення до суду з даною скаргою з метою її усунення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.
Окрім цього, статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як вбачається з долучених до скарги матеріалів ОСОБА_3 дане клопотання адресував Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Разом з тим, до скарги не долучено копію клопотання, з яким він звертався до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Також, в якості доказів направлення клопотання, до скарги долучено копію опису вкладення до цінного листа та накладну за №08200001071.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити чи направлялось вказане клопотання до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, бездіяльність якого оскаржує заявник.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку, що заявником враховуючи принцип змагальності кримінального процесу не було виконано свого процесуального обов'язку із надання належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.
Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 22, 24, 36, 40, 42, 46, 91, 92, 94, 220, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у не розгляді клопотання відповідно до положень ст. 220 КПК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1