печерський районний суд міста києва
Справа № 759/5173/20-ц
21 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №759/5173/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
У липні 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
- визнати недійсним договір №1144200212024 оренди майна із правом викупу від 12.02.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» та застосувати наслідки недійсності правочину.
Так, позивач просить суд захистити його права споживача, порушені відповідачем, оскільки позивач вказує, що продавець не виконав вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому є необхідність застосуванням наслідків недійсності зазначеного правочину.
26.03.2020 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було направлено дану позовну заяву за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
23.07.2020 ухвалою Печерського районного суду м. Києва суду було відкрито провадження та призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження.
05.10.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказував, що у договорі №1144200212024 від 12.02.2020 року відсутні будь-які відомості про те, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
Окрім цього, позивач посилається на те, що враховуючи вищезазначене, мають місце несправедливі умови договору фінансового лізингу, що характеризуються істотним дисбалансом прав та обов'язків сторін на користь відповідача.
09.10.2020 від представника відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив а якому, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» не погоджується у повному обсязі із доводами ОСОБА_1 , викладеними у відповіді на відзив на позовну заяву, вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що порушують законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ».
Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що у нього не було можливості ознайомитись з повною та достовірною інформацією про об'єкт оренди. Також позивач стверджує, що товариством не було надано інформації про технічні характеристики і особливості пристрою, що є об'єктом оренди, а також не було зазначено інформації щодо виробника даного телефону.
На зазначені ствердження відповідач повідомляє, що під час укладення договору взяття Об'єкта оренди у строкове володіння та користування у магазині ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» позивач мав усі можливість ознайомитись із повного та достовірною інформацією про Об'єкт оренди, супровідною документацією та у разі неспроможності особисто розібратися у характеристиках товару звернутися за консультаціями до робітників товариства, як у приміщенні магазину, так і онлайн на сайті товариства або засобами телефонного зв'язку.
Обєктом оренди, відповідно до Додатку 1 до Договір оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12 лютого 2020 року, є смартфон Smart/tel Samsung Galaxy A70 6/128 GB White (SM-A705FZWUSEK). оренди, відповідно до Додатку 1 до Договір оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12 лютого 2020 року, є смартфон Smart/tel Samsung Galaxy A70 6/128 GB White (SM-A705FZWUSEK).
Також, відповідач наголошує, що він є продавцем зазначеного товару та надавачем послуг щодо надання його у оренду, а не виробником, чого випливає, що ТОВ «Будинок комфорту» не створює інформацію про виріб особисто, а лише доносить до споживачів ті відомості, які щодо товару надаються самим виробником. Товариство також повідомляє, що воно реалізовує виключно офіційні товари, що ввезені на територію України постачальниками на законних підставах. Виробник випускає створені та зібрані ним прилади у фірмовому пакуванні, у якому, окрім самого виробу, мається в тому числі і супровідна документація до нього. Об Також, Відповідач також наголошує, що він є продавцем зазначеного товару та надавачем послуг щодо надання його у оренду, а не виробником, чого випливає, що ТОВ «Будинок комфорту» не створює інформацію про виріб особисто, а лише доносить до споживачів ті відомості, які щодо товару надаються самим виробником. Товариство також повідомляє, що воно реалізовує виключно офіційні товари, що ввезені на територію України постачальниками на законних підставах. Виробник випускає створені та зібрані ним прилади у фірмовому пакуванні, у якому, окрім самого виробу, мається в тому числі і супровідна документація до нього. Обєкти оренди передаються орендарям в зазначеному цілому та не пошкодженому пакуванні, яке, разом із усім вмістом, перевіряється орендарем в момент отримання товару. Приймаючи такий товар та підписуючи відповідний акт приймання-передачі, орендар підтверджує, що ним перевірено вміст пакування, стан об'єкту оренди та претензій щодо орендодавця немає. оренди передаються орендарям в зазначеному цілому та не пошкодженому пакуванні, яке, разом із усім вмістом, перевіряється орендарем в момент отримання товару. Приймаючи такий товар та підписуючи відповідний акт приймання-передачі, орендар підтверджує, що ним перевірено вміст пакування, стан об'єкту оренди та претензій щодо орендодавця немає.
Зокрема, пунктом 3.3 Договору оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12 лютого 2020 року встановлено, що Орендар при прийманні-передачі Об'єкта оренди зобов'язаний перевірити справність Об'єкта оренди, його зовнішній вигляд, технічний стан, комплектність та інші характеристики для можливості належного використання об'єкта оренди за цим Договором. Підписавши документ про передачу в користування. Орендар підтверджує, що Орендар мав можливість та перевірив відповідність переданого йому Об Зокрема, пунктом 3.3 Договору оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12 лютого 2020 року встановлено, що Орендар при прийманні-передачі Об'єкта оренди зобов'язаний перевірити справність Об'єкта оренди, його зовнішній вигляд, технічний стан, комплектність та інші характеристики для можливості належного використання об'єкта оренди за цим Договором. Підписавши документ про передачу в користування. Орендар підтверджує, що Орендар мав можливість та перевірив відповідність переданого йому Об'єкта оренди всім вищезазначеним ознакам, та те, що Об'єкт оренди в повній мірі відповідає таким. оренди всім вищезазначеним ознакам, та те, що Об'єкт оренди в повній мірі відповідає таким.
Отже, під час прийняття об'єкту оренди та підписання відповідного Акту позивач підтвердив, що об'єкт оренди переданий йому у повному обсязі та, що його можливо використовувати.
Також, звертається увага, що уся повна та достовірна інформація, що створена та надана виробником відповідного приладу, мається у вільному доступі у магазинах Товариства або на сайті, якщо вибір та замовлення об'єкту оренди здійснюється через мережу Інтернет. Також усі відомості щодо об'єкту оренди, включаючи технічні характеристики, особливості та найменування виробника мається у супровідній документації, що додається до об'єкту оренди. Відповідач наголошує, що об'єкт оренди надається орендарю у користування у фірмовій упаковці, в якій знаходяться, окрім самого об'єкта оренди, усі пристрої, що йдуть у комплекті (у разі їх наявності), а також супровідна інформація, що є невід'ємною частиною об'єкта оренди та містить, зокрема, інструкцію, дані щодо характеристик, виробника та гарантійний талон.
Позивачем було особисто підписано Акт приймання-передачі товару до Договору оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12.02.2020 року, а отже, прийнято об'єкт оренди та всю невід'ємну від нього документацію, що знаходилась в фірмовій упаковці, а також підтверджено комплектність та належність такого об'єкту оренди.
У разі неспроможності особисто розібратися у відомостях, що містяться у супровідній документації, позивач міг звернутися до працівників відповідача у магазинах товариства або скористатися засобами дистанційного зв'язку, якщо вибір об'єкту оренди та його замовлення відбувались через сайт Товариства у мережі Інтернет. Проте позивачем не було здійснено зазначених дій, а в зверненні позивача до Товариства ним не було зазначено, яка саме інформація про об'єкт оренди у відсутня та тим самим перешкоджає використанню об єкта оренди за його призначенням, у зв'язку із чим надання роз'яснень та консультацій з даного питання не вбачалось можливим.
Таким чином, відповідач не погоджується із твердженнями позивача про те, що йому не було надано інформації про об'єкт оренди, адже немає жодної об'єктивної підстави вважати, що інформація про Об'єкт оренди не була надана позивачу.
Відповідач також підкреслює, що чинне законодавство України жодним чином не встановлює обов'язок включення зазначеної інформації до умов Договору, на що посилається позивач у своєму позові, аргументуючи цим неможливість використання ним товару за його цільовим призначенням. Як вбачається із норм законодавства, інформація доводиться до споживачів не шляхом включення її у договір, а викладенням її у супровідній документації, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі) відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів.
Щодо стверджень позивача про те, що у Договорі оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12.02.2020 року відсутні будь-які відомості про те, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то відповідач повідомляє, що у Договорі зазначена адреса Товариства, яка вже використовувалася позивачем для листування, а також у супровідній інформації до товару, що є його невід'ємною частиною, мається гарантійний талон. Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
Щодо ствердження позивача про те, що Договір оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12.02.2020 року має ознаки договору фінансового лізингу, відповідач вважає, що даний договір, не містить в собі ознак договору фінансового лізингу та не відповідає встановленим для нього вимогам.
Натомість, статтею 705 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладення договору найму-продажу. Так. відповідно до умов наведеної статті, за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу. з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.
Отже, як вбачається із зазначеного, договір оренди майна з правом викупу, який було укладено позивачем із Товариством, містить ознаки договору найму-продажу, а також відповідає вимогам щодо договорів найму (оренди) та купівлі-продажу.
Як випливає з умов Договору, укладеного між відповідачем та позивачем, останній мав можливість повернути отриманий внаслідок укладення договору Об'єкт оренди протягом 14-ти днів з дня його отримання.
Так, відповідно до пункту 6.3.1 Договору, у відповідності до положень статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів» Орендар має право повернути Об'єкт оренди протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня отримання Об'єкту оренди згідно з Документом про передачу у користування.
Проте, не дивлячись на ствердження про неможливість використання Об'єкта оренди за призначенням, зазначеним правом позивач не скористався.
Окрім того, позивачем, який зобов'язався здійснювати орендні платежі щомісячно відповідно до графіку платежів, узгодженого Сторонами у Додатку до Договору, зазначені платежі вносилися із порушенням встановлених Договором умов.
Внаслідок зазначених обставин, відповідач вказує, що станом на 17.09.2020 р. сума простроченої заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» за Договором становить 20 974,74 грн.
Тобто, позивач продовжує користуватися Об'єктом оренди не повертаючи його та не здійснюючи передбачених Договором платежів, та позов і відповідь на відзив на позовну заяву, які він подав, по суті направлені на забезпечення невиконання договірного зобовязання.
З врахуванням зазначеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
19.10.2020 від позивача надійшла відповідь на заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується з доводами відповідача, оскільки вказує, що при укладенні договору позивачу не надавалось повної та достовірної інформації про технічні характеритики об'єкту договору та не вказано виробника.
Також, позивач вказує, що поовертав предмет оренди, однак, відповідачем було відмовлено в поверненні телефону, що на думку позивача є незаконним.
Таким чином, позивач вважає, твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними, та такими які свідчать про нечесну підприємницьку діяльність у відповідності до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи, до суду було подано заяву про розгляд справи за вцдстності представника відповідача.
Окрім цього, суд звертає увагу, при виченні матеріалів справи, судом не було виявлено в матеріалах справи відзив на позовну заяву, у звязку з цим, судом неодноразово оголошувалась перерва для повтороного надання відповідачем відзиву, проте, строною відповідача повторно не було надано копію відзиву, який направлявся до суду.
З врахуванням зазначеного, суд з врахуванням позиції учасників процесу та на підставі наявних матеріалів у справі, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Так, з обґрунтувань позивача вбачається, що 12.02.2020 ОСОБА_1 , звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КОМФОРТУ» з метою отримання мобільного телефону Samsung Galaxy A70 в оренду із правом викупу.
Таким чином, на підставі даної обставини 12.02.2020 було укладено Договір оренди майна з правом викупу № 1144200212024 від 12.02.2020 року, з встановленим мінімальним строком оренди в 9 місяців з дня передачі Обєкта оренди в користування.
Предметом даного договору, є Smart/tel Samsung Galaxy A70 6/128 GB White (SM-A705FZWUSEK), загальною вартістю 39 336 грн, строк оренди визначено в 24 місяці, щомісячний платіж 1639,00 грн.
Однак, після придбання товару у позивача виникла потреба надати необхідну, технічну, інформацію щодо телефону,а також про виробика товару, у зв'язку з чим, 26.02.2021 позивач письмово звернувся до відповідача.
Так, позивач стверджує, що на його звернення позивачем було отримано відповідь на його звернення, однак необхідної інформації відповідаме не було надано.
З врахуванням ззанчаеного, у позивача відсутня можливість у використанні належним чином, у звязку з невиконанням умов договору відповідачем у відповідності до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», договір необхідно розірвати.
Окрім цього, позивач стверджує, що даний договір містить ознаки договору лізингу, який не грунтується на нормах закону та приводить до дисбалансу договірних прав.
Таким чином, посилаюсь на ст.ст. 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач вважає договір несправиливим та неукладеним, у звязку з відсутністю інформації у договорі щодо предмету договору, а саме: технічних харектиристик.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» - споживачем є особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію, товар для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виканням обов'язків найманого працівника.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 даного Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Згідно ст.18 цього закону продавець, виконавець послуги, виробник не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Так, ст.509 ЦК предбчачено, що укладення договорів, зобов'язання мають ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності, справедливості.
Згідно ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.тже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Також визначення фінансового лізингу надається у підпідпункті «б- абзац 3 підпункту 14.1.97 Податкового кодексу України, яким встановлено, що фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
За пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг лізиншодержувач зобов'язується у разі закінчення строку лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
З врахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами відповідача, що спірний договір не містить ознак договору лізингу.
Разом з цим, статтею 705 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладення договору найму-продажу.
Відповідно до умов наведеної статті, за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товару власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Дослідивши матеріали справи та позиції сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов договору, зазначених у договорі. Позивач не мав претензій стосовно умов договору при його укладенні.
Також Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Однак, посилання позивача щодо того, що він звертався до відповідача з такими діями є необрунтованими, оскільки у направленому запиті містились вимоги про розірвання договору та про надання інформації щодо отриманого ним товару, що свідчить про незрозумілість вимог позивача.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновків, що позивач ознайомився та погодився на умови договору, що підтверджується підписом останнього на договорі, що дозволяє дійти висновку, що позивач будучи повнолітньою, дієздатною особою в повній мірі розумів взяття на себе зобов'язань та настання наслідків за їх не виконання.
Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.
Також, вбачається, що відповідач виконав всі зобов'язання за договором, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору після чого на добровільній основі підписали його.
Підписанням договору позивач погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання, маючи можливість детально вивчити його та вирішити питання щодо взяття на себе зобов'язань перед відповідачем, однак позивач цього не зробив, взявши вкористування предмет догововору.
Таким чином, договір укладений у спосіб і у формі, що не суперечать чинному законодавству. В договорі передбачені всі права та обов'язки сторін, умови щодо його виконання, а також умови його припинення.
Позивач добровільно погодився на укладення спірного правочину на встановлених відповідачем умовах, користується отриманим товаром та не доводить обставин, що отриманий товар є не якісним та не підлягає використанню останнім.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки стороною відповідача вони були спростовані.
На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання такого договору недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 92, 95,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ст.ст.11,203,627,628,634 ЦК України,Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 21.07.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва