01.10.2021 Справа № 756/14795/21
Номер справи 756/14795/21
Номер провадження 1-кс/756/2468/21
01 жовтня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого від 06 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020100050000580,-,
До Оболонського районного суду м. Києва за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» 24 вересня 2021 року надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого від 06 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020100050000580, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_3 зазначає, що лише під час розгляду скарги на бездіяльність слідчого ОСОБА_5 20 вересня 2021 року мав можливість ознайомитися із матеріалами кримінального провадження та дізнався про наявність оскаржуваної постанови про закриття провадження, яка всупереч вимогам процесуального законодавства заявнику не надсилалась.
Посилаючись, що органом досудового розслідування не вчинено належних та необхідних дій, для розкриття злочину, а також в постанові міститься відомості щодо надання окремих доручень працівникам оперативного підрозділу, але відомості в матеріалах відсутні. Постанову прийнято без проведення належного досудового розслідування, без встановлення подій, обставин кримінального правопорушення. Посилаючись на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, протокол допиту потерпілого від 27.01.2020 року проведений за участю представника; угода зі ОСОБА_4 від 25.01.2020 року про надання правової допомоги; копія посвідчення та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_3 ; заява ОСОБА_4 про вчинення злочину із зазначенням всіх обставин, яку було зареєстровано за №4637, просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 27 вересня 2021 року справу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою від 28 вересня 2021 року відкрито провадження, розгляд скарги призначено на 01 жовтня 2021 року та зобов'язано СВ Оболонського УП ГУ НП у м.Києві надати слідчому судді в судове засідання матеріали кримінального провадження за №12020100050000580.
На виконання ухвали суду від СВ Оболонського УП ГУ НП у м.Києві надійшло повідомлення про направлення матеріалів кримінального провадження до Оболонського районного суду м.Києва 15 вересня 2021 року.
30 вересня 2021 року матеріали кримінального провадження передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду скарги від слідчого судді ОСОБА_6 .
Від прокурора Оболонської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності.
Від скаржника адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності наполягає на її задоволенні.
В судове засідання скаржник та прокурор не з'явилися.
Враховуючи, що судом вжито необхідних та достатніх заходів, задля належного сповіщення сторін, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду скарги у відсутність осіб, які належно повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь в судовому провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, подані в її обґрунтування докази, матеріали кримінального провадження №12020100050000580 приходить до наступного.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Статтею 303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення, слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також у ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Як видно з матеріалів скарги та доданих до неї документів, а також досліджених слідчим суддею витребуваних матеріалів в провадженні СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебували матеріали кримінального провадження №12020100050000580, внесеного до ЄДРДР 25 січня 2020 року.
Слідчий суддя, аналізуючи доводи скарги про невмотивованість прийнятого слідчим рішення про закриття провадження, невідповідність оскаржуваної постанови положенням КПК України враховує наступне.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Із норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно до положень ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Суд звертає увагу що з досліджених матеріалів кримінального провадження жодних слідчих дій в межах даного кримінального провадження не проводилося. Як видно з мотивувальної частини оскаржуваної постанови слідчим зазначено, що надано доручення оперативним підрозділам, проте відомості про будь-які доручення матеріали справи не містять, як і не містять наслідки їх проведення. Також в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про вчинення будь-яких вагомої дії з метою розкриття кримінального правопорушення та встановлення винних осіб.
Із положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Слідчим суддею досліджено оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, в якій правовою підставою закриття кримінального провадження зазначено п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
З тексту дослідженої слідчим суддею оскаржуваної постанови, приходжу до переконання, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає вищезазначеним нормам КПК України, вона не мотивована, в ній відсутній зміст встановлених фактичних обставин справи, не надано оцінку встановленим матеріалами справи доказами, відсутня оцінка кожного твердження, як доказу заявника з точки зору належності, допустимості, достовірності, відсутнє посилання на сукупність зібраних по справі доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, тобто суб'єктом оскарження не надано обґрунтовані відповіді на питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Окрім того, оскаржувана постанова не містить відомостей які слідчо-процесуальні дії були вчинені в рамках кримінального провадження.
Тобто, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року /ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України/.
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Правова природа оскарження процесуального рішення слідчого, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження на підставі поданої скарги та доданих в її обґрунтування матеріалів, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова слідчого скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 9,214, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого від 06 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020100050000580 - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 06 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12020100050000580, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020100050000580 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2020 року, повернути до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1