1-кс/754/2779/21
Справа № 754/14165/21
Іменем України
21 вересня 2021 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
13 вересня 2021 року адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту з майна, а саме: з квартири АДРЕСА_1 , якою на праві власності володіє ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 07 травня 2004 №1949, та зареєстрованого в КП Київської міської ради «Київському міському бюро технічної інвентаризації» 13.05.2004 за реєстровим №3395, накладений постановою дізнавача ВД Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві 21 серпня 2004 року - у зв'язку із необґрунтованістю.
Клопотання обґрунтовується тим, що накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 здійснено без належних правових підстав.
В судове засідання адвокат ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, одночасно вимоги клопотання підтримав та просив про його задоволення.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явились. Про дату час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином. Від прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутність в якій він заперечував проти скасування арешту.
До початку судового розгляду було надано матеріали кримінальної справи №03-4437 від 28.07.2004 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Відповідно до постанов слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 10.05.2005 року вказана кримінальна справа була зупинена на підставі п. 3 ст. 206 КПК України в редакції 1960 року. Із вступом в силу КПК України від 2012 року, вказана кримінальна справа не перереєстровувалась до ЄРДР.
Дослідивши матеріали клопотання, кримінальної справи №03-4437 від 28.07.2004 року, слідчий суддя приходить до наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які, не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання повинні застосовуватися норми КПК України 2012 року.
Ця норма узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України 2012 року, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Оскільки кримінальна справа, у якій винесена постанова про накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 зупинено, до суду справа не передана, на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту у кримінальному провадженні необхідно здійснювати за правилами КПК України від 2012 року.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду викладеній у справі №727/2878/19 постанова від 30 червня 2020 року.Верховний суд у п. 21.4 зазначеної постанови зазначив, що якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передано до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюється за правилами КПК України 2012 року (аналогічних висновків Велика Палата Верховного суду дійшла при розгляді справ №335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року); №569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року); №461/233/17 (постанова від 17 жовтня 2018 року) та №296/8586/16-ц (постанова від 7 листопада 2018 року).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Однією із загальних засад кримінального провадження визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України є розумність строків. В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Статтею 1 Протоколу №1 (1952р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004)
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі “АГОСЬ” проти Сполученого Королівства” від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).
З огляду на викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, підстави для арешту майна на даний час відпали, а тому подане клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 накладений постановою дізнавача ВД Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 21 серпня 2004 року в рамках кримінальної справи №03-4437.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1