Номер провадження 2/754/355/21
Справа №754/12581/19
Іменем України
20 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
секретаря судового засідання Куценко Ю.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину. Позивач неодноразово збільшувала позовні вимоги. В останній редакції позову просила стягнути з відповідача: «додаткові витрати на дитину одноразово в розмірі 26392,45 грн., згідно з оригіналами квитанцій про оплату медикаментів, корегувальної оптики, 2000,00 грн. на профілактичне оздоровлення дитини щороку, починаючи з 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 2029 року включно, 1540,00 грн./місяць в користь оплати спортивної секції дитини (та супровідних з цим транспортних витрат 50%), починаючи з вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 2029 року включно».
Вказані вимоги обґрунтувала тим, що додаткові витрати на дитину необхідні для лікування дитини та придбання ліків, корегувальної оптики. Жодного разу відповідач не профінансував чи компенсував витрати на дитину, що пов'язані з його розвитком, профілактичне оздоровлення в санаторії, літній відпочинок, тощо.
Ухвалою суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено підготовче провадження.
У судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Третяк О.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Підтримали поданий до суду Відзив на позов.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 17.09.2014 року на користь позивача з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.10.2015 року відповідача позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 6275,59 грн.
На даний час малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні.
Відповідно до копії довідки Виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 17.12.2018 року вбачається, що позивач ніде не навчається, згідно запису в трудовій книжці не працює з 06.04.2015 року. Здійснює постійний догляд за бабусею ОСОБА_5 , 1935 року народження.
Відповідач з 01.12.2017 року по даний час працює у ФОП ОСОБА_6 на посаді менеджера з питань регіонального розвитку. Його дохід становить 2997,01 грн. за місяць (за період з 01 грудня 2017 року по грудень 2018 року) та 3359,27 грн. (з 01 січня 2019 року по даний час).
Вказані обставини встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року та підтверджуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 вбачається, що загальний розмір заборгованості станом на 16.09.2019 року становить (0,00) грн..
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий батько зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що було ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №761/6933/17.
Позивачем надано документи про здійснені нею додаткові витрати на утримання сина, а саме: довідки про хвороби дитини, виписки із медичних карт амбулаторного хворого, перелік лікарських препаратів, що призначались лікарями, та чеки на оплату ліків для дитини на загальну суму 25459,45 грн.
Слід зазначити, що позивачем у своїх поясненнях було надано обґрунтування понесених витрат, зазначено про наявність відповідних рекомендацій лікарів для придбання вказаних ліків, а також вказано про те, що ліки придбавалися у зв'язку із хворобами сина, а саме: хронічний тонзиліт, змішаний астигматизм очей, хронічний запор.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказані додаткові витрати, загальна сума яких становить 25459,45 грн., понесені позивачем на утримання дитини. Розмір понесених витрат був підтверджений під час розгляду справи належними письмовими доказами. Крім того, позивачем доведена наявність особливих обставин, які вимагали від неї понесення додаткових витрат на лікування дитини, пов'язаних із його хворобами.
Враховуючи те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати на дитину у розмірі Ѕ частини від загальної суми витрат, що становить суму 12729,73 грн.
Разом з тим, суд вважає, що витрати позивача на профілактичне оздоровлення дитини щороку та оплату спортивної секції не можуть бути віднесені до додаткових витрат, які викликані особливими обставинами, як то: пов'язаними з хворобою дитини або необхідністю її лікування, так як придбання путівки чи відвідування секцій - це виключно бажання матері дитини відправити дитину до літнього табору чи секцію, не зумовлене якимись особливими обставинами, на відміну від лікування через хвороби, про що йшлася мова вище, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає як необґрунтований.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-260, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 185, 191 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину понесених витрат на дитину, що пов'язані з його хворобою - 12729,73 грн.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 29.09.2021 року.
Суддя: Н.Г. Таран