Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/246/21
Провадження № 2/553/438/2021
Іменем України
28.09.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді - Крючко Н.І.,
при секретарі: - Компанієць А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської районної у м. Полтаві ради до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-
У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської районної у м. Полтаві ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому прохав визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , проживаючим за адресою АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, але надав на адресу суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської районної у м. Полтаві ради, в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити слухання справи у відсутність їх представника, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та строки судового розгляду справ, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частиною 8 статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Судом встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб 25 жовтня 2003 року в Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 157.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31.03.20214 року, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Судом встановлено, що з січня 2013 року син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з батьком., у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Комунальному закладі «Полтавська спеціалізована загальноосвітня школа № 39 Полтавської міської ради Полтавської області».
Судом встановлено, що відповідачка - мати дитини - ОСОБА_2 залишила проживати його з батьком , яка у свою чергу не приймає участі у його вихованні, не навідує дитину.
Так, 09.12.2020 року Службою у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту умови проживання дитини задовільні та відповідають санітарно - гігієнічним нормам.
Позивач вважає, що визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з ним відповідатиме його інтересам, оскільки позивач має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням дитини.
Взаємного рішення щодо визначення місця проживання дитини сторони не дійшли, а тому позивач звертається до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язком батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків по відношенню до дитини та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Враховуючи, що судом беззаперечно встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до обох батьків, вік дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання дитини на даний час разом з батьком.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської районної у м. Полтаві ради до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , проживаючим за адресою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко