30 вересня 2021 року
Київ
справа №1.380.2019.005906
адміністративне провадження №К/9901/34920/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про демонтаж тимчасової споруди,
У 2021 році Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просила зобов'язати відповідача демонтувати тимчасову споруду, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
07 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005906.
Під час перевірки матеріалів касаційної скарги встановлено, що касаційна скарга подана з пропуском строків, встановлених статтею 329 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги та інформації автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 25 травня 2021 року, повний текст виготовлено 03 червня 2021 року.
Вперше касаційну скаргу направлено позивачем до Верховного Суду 02 липня 2021 року, тобто у межах строку встановленого КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Згідно зворотнього поштового повідомлення (штрих код поштового відправлення 0102933817552) копію ухвали Верховного Суду від 19 липня 2021 року отримано скаржником 29 липня 2021 року.
20 серпня 2021 року касаційну скаргу повторно направлено до Верховного Суду, проте ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року повторно подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Згідно зворотнього поштового повідомлення (штрих код поштового відправлення 0102934093701) копію ухвали Верховного Суду від 30 серпня 2021 року отримано скаржником 03 вересня 2021 року.
17 вересня 2021 року (відповідно до штрихкоду на конверті 7900827129085) касаційну скаргу втрете направлено до Верховного Суду.
У касаційній скарзі позивач порушує питання поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що вже звертався до Верховного суду з касаційними скаргами.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання касаційної скарги, а також належним підтвердженням поважності причин пропущення строку на касаційне оскарження.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Крім цього, суд звертає увагу скаржника, що касаційну скаргу двічі було повернуто на підставі пунктів 1 та 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, тобто у зв'язку з недотриманням вимог процесуального закону.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене скаржнику необхідно підтвердити поважність пропуску строку касаційного оскарження з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 19 липня 2021 року про повернення вперше поданої касаційної скарги (29 липня 2021 року) до повторного звернення з касаційною скаргою (20 серпня 2021 року), та з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 30 серпня 2021 року про повернення повторно поданої касаційної скарги (03 вересня 2021 року) до подання касаційної скарги втрете (17 вересня 2021 року).
Суд звертає увагу скаржника, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі посилання повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, касаційна скарга Галицької районної адміністрації Львівської міської ради не відповідає вимозі пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, згідно з яким у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував жодної постанови та практики Верховного Суду, на яку слід посилатись при вирішенні таких спорів у подібних правовідносинах.
Разом з тим при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, обставин, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Позивач в касаційній скарзі зазначає постанови Верховного Суду, наводить їх окремі фрагменти та правові висновки, викладає обставини справи та зазначає норми, що регулюють спірні правовідносини із вказівкою на те, що судами невраховані відповідні висновки суду касаційної інстанції, проте в касаційній скарзі відсутній взаємозв'язок з відповідною підставою касаційного оскарження, що передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України, та без змістовних доводів на обґрунтування своєї позиції, що свідчить про формальний підхід до оформлення змісту та форми касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Таким чином, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, варто запропонувати скаржнику подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Виходячи з наведеного касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків шляхом направлення до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на подачу касаційної скарги в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви та надання уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Керуючись статтями 248, 327, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №1.380.2019.005906- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду