28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/6436/21 пров. № А/857/14840/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року, головуючий суддя - Пахолюк А.М., ухвалене у м. Луцьку, повний текст якого складено 18.06.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В квітні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії працівника УПП у м. Києві, визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН №3967963 від 25.03.2021 року, закрити провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 25 березня 2021 року інспектором 3 бат. 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Герасимчук В.В. було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення, за змістом якої, ним було порушено вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, а саме: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Вважав дану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, щодо її змісту та процедури складання. Вказував, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ним було подано до Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу на постанову Старовижівського районного суду Волинської області.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент винесення оскарженої постанови відповідачем, ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортним засобом, оскільки постанова Старовижівського районного суду Волинської області не набрала законної сили, так як була оскаржена до Волинського апеляційного суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 березня 2021 року інспектором 3 бат. 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Герасимчук В.В. було складено щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративні правопорушення серії ЕАН № 3967963 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. (а.с. 4).
Із змісту оскарженої постанови видно, що позивач, керуючи транспортним засобом в м. Київ по пр. Перемоги, 94, здійснив рух по зустрічній смузі руху, при перевірці документів виявилося, що водій ОСОБА_1 позбавлений права керування строком на 1 рік Старовижівським районним судом Волинської області, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів на підтвердження оскарження ним постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортним засобом до матеріали справи не містять.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Як встановлено ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із пунктом 2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з бази АРМОР позивач позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік, від 25.08.2020 року Старовижівським районним судом Волинської області.
Крім цього, матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказану постанову Старовижівського районного суду Волинської області, якою його було позбавлено права керування транспортним засобом, ним оскаржено до апеляційного суду або що така не набрала законної сили.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що судом попередньої інстанції проігноровано факт неможливості адвоката бути присутнім в судовому засіданні та відкладення розгляду справи, оскільки як видно із поданого клопотання про перенесення розгляду справи, таке було обґрунтоване тим, що в цьому ж суді (Луцькому міськрайонному суд Волинської області) розглядаються справи за участю представника позивача.
Неможливість взяти участь у розгляді справи не підтверджена належними та допустимими доказами.
Крім цього представником позивача двічі подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, внаслідок чого призвело до порушення вимог ч. 1 ст. 286 КАС України, відповідно до якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року у справі №161/6436/21 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 01.10.2021 року.