28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2823/20 пров. № А/857/12303/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, головуючий суддя - Скраль Т.В., ухвалене о 14:48 год. у м. Ужгород, повний текст кого складено - 28.05.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В серпні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДФС України у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області в особі голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Ігоря Вербицького щодо незаконного звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС; визнати протиправним та скасувати наказ № 66-к Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року про звільнення з 04 серпня 2020 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 року через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі та поновити конституційне право гр. ОСОБА_1 відповідно до ст. 43 Конституції України та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; поновити підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з 05 серпня 2020 року на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС; стягнути з відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного виконання судового рішення у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у зв'язку із організаційними змінами у структурі ГУ ДФС у Закарпатській області його було попереджено про можливе майбутнє звільнення із займаної посади, а в подальшому наказом №66-к від 04.08.2020 року звільнено з посади на підставі п. 64 пп. “г” Положення № 114 від 29.07.1991 року. Вказане звільнення вважав протиправним та таким, що проведено з порушенням законодавчих норм, оскільки його займана посада на момент надання 29.07.2020 року Додатку до попередження про наступне вивільнення від 27.07.2020 року згідно постанови КМУ від 18 грудня 2018 року №1200 “Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України”, постанови КМУ від 25 вересня 2019 року №846 “Про внесення змін до деяких актів КМУ”, наказу ДФС України від 30.03.2020 року №39 “Про введення в дію Структури головних управлінь ДФС в областях та м. Києві” (зі змінами), наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року №32 “Про введення в дію Організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС на 2020 рік” не скорочувалася і не ліквідовувалася. Крім того, відповідачем не дотримано його переважного права на залишення на роботі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року №66-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області із 05 серпня 2020 року; стягнуто з Головного управління ДФС України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 серпня 2020 року по 18 травня 2021 року в сумі 236 519,57 грн. (двісті тридцять шість п'ятсот дев'ятнадцять гривень, 57 коп.) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнення із Головного управління ДФС України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25 135, 50 грн. (двадцять п'ять тисяч сто тридцять п'ять гривень, 50 коп.) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів звернено до негайного виконання; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС України у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що роботодавець на момент попередження позивача про наступне вивільнення 27.07.2020 року відповідно до законодавства про працю запропонував позивачу всі наявні вакантні посади в податковій міліції Головного управління ДФС у Закарпатській області, від яких останній відмовився, відтак відсутні підстави для поновлення позивача на посаді.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 16 травня 2005 року по 04 серпня 2020 року проходив службу в органах податкової міліції.
07 травня 2020 року ГУ ДФС у Закарпатській області наказом №32, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, від 25.09.2019 №846, регламенту ГУ ДФС у Закарпатській області та наказу ДФС України від 17.04.2020 №51, введено в дію з 07 травня 2020 року організаційну структуру та штатний розпис ГУ ДФС у Закарпатській області на 2020 рік (а.с. 91).
26 травня 2020 року попереджено про наступне можливе вивільнення ОСОБА_1 заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області із займаної посади та податкової міліції ДФС 04 серпня 2020 року згідно пункту 64 підпункту “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, при відсутності можливості подальшого використання на службі, (а.с. 92).
29 липня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено із запропонованими в додатку до попередження про наступне вивільнення від 27 липня 2020 року наявними вакантними посадами в ГУ ДФС у Закарпатській області, а саме: - старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління; - слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління; - старшого інспектора з особливих доручень сектору діловодства управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів управління оперативно-розшукової діяльності; - оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектору аналізу та прогнозування криміногенних факторів управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки; - старшого інспектора відділу організаційно-аналітичного забезпечення.
Однак від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання продовжувати працювати на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень (а.с. 93).
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно запропоновано вищезазначені вакантні посади, від зайняття яких останній відмовився та виявив бажання продовжувати працювати на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень (а.с. 94).
04 серпня 2020 року наказом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Закарпатській області №66-о о/с “Про звільнення ОСОБА_1 ”, відповідно до Положення від 29 липня 1991 року № 114, Положення від 21 травня 2014 року № 236, звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом “г” Положення (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-239779), заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (а.с. 15).
Позивач не погодившись з вказаним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано гарантії соціального захисту позивача, як учасника бойових дій, та приймаючи оскаржений наказ №66-о о/с “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 04 серпня 2020 року не було встановлено обставину, яка свідчить про переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає (пункт 1 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на працю як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1 статті 356 ПК України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення).
Пункт 8 Положення передбачає виключні підстави для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, серед яких, у зв'язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі.
Вказане узгоджується також з підпунктом “г” пункту 64 Положення, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Разом з тим, колегія суддів враховує також те, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
В обґрунтування правомірності звільнення позивача, відповідач зазначав про проведення в органах державної фіскальної служби реорганізаційних заходів, в тому числі, ліквідації Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу.
Постановою КМ України № 1200 від 18.12.2018 року визначено:
Пунктом 1 - утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Пункт 2 Постанови № 1200 був доповнений новим абзацом за Постановою КМ № 846 від 25.09.2019 року, де визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
За результатами здійснених реорганізаційних заходів кількість штатних одиниць в ГУ ДФС в Закарпатській області збільшилася на 6, при цьому кількість штатних одиниць другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, де працював позивач, залишилася незмінною, а посада заступника начальника не ліквідована.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що ГУ ДФС в Закарпатській області не відбулось фактичне скорочення штатів, як необхідної підстави для дострокового звільнення зі служби на підставі пп. “г” п. 64 Положення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17, в разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням.
При цьому переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.
Частиною 4 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).
Ліквідації Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, як окремого структурного підрозділу, не вплинула на штатну чисельність другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, де позивач працював.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що при звільненні позивача з посади, відповідачем порушені норми трудового законодавства та вчинені дії не вказують на добросовісність та розсудливість при реалізації своїх повноважень роботодавцем, що покликані забезпечити захист трудових прав працівників під час проведення реорганізаційних заходів, пов'язаних зі скороченням штату та змінами в організації праці.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про стягнення витрат на правничу допомогу, беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №260/2823/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 01.10.2021 року.