Справа№ 953/17612/21
н/п 1-кп/953/952/21
01.10.2021 Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.06.2021 року за № 12021221130000730 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хрестище Красноградського району Харківської області, з середньою освітою, розлучений, не працює, раніше не судимbq в силу ст. 89 КК України, зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 ,
з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України,
ОСОБА_4 04.06.2021, приблизно о 19:40 год., знаходячись у громадському місці, а саме на зупинці громадського транспорту по вул. Сидора Ковпака, 30-а у м. Харкові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян, не реагуючи на зауваження оточуючих, почав справляти свою природню потребу.
У цей час, ОСОБА_5 помітили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які зробили йому зауваження, щодо його поведінки у громадському місці, та попросили його припинити порушувати громадський порядок. На зазначені зауваження, ОСОБА_4 , відреагував агресивно, розуміючи, що він знаходиться у громадському місці, використовуючи зазначену ситуацію, як нікчемний привід, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський спокій та порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, бажаючи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи суспільні загальноприйняті норми поведінки та моралі, виражаючись нецензурною лайкою, знаходячись навпроти ОСОБА_6 , умисно наніс останньому два удари кулаком правої руки в лобну ділянку голови справа.
В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ОСОБА_6 ще два удари кулаком правої руки в ділянку щелепи з лівої сторони та два удари кулаком лівої руки в ділянку щелепи з права, які згідно висновку судово-медичної №12-14/374-А/21 від 25.06.2021 р., належать до категорії легких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Хуліганські дії ОСОБА_5 , продовжувалися близько 7 хвилин, та були припинені свідками вищевказаних подій.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Крім того, 04.06.2021 приблизно о 19:40, ОСОБА_4 знаходячись на зупинці громадського транспорту по вул. Сидора Ковпака, 30-а у м. Харків, з хуліганських мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, суб'єктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій та бажаючи діяти таким чином, діючи умисно, знаходячись навпроти ОСОБА_6 , наніс останньому два удари кулаком правої руки в лобну ділянку голови справа.
В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ОСОБА_6 ще два удари кулаком правої руки в ділянку щелепи з лівої сторони та два удари кулаком лівої руки в ділянку щелепи з права.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної №12-14/3 74-А/21 від 25.06.2021 р., було спричинено наступні тілесні ушкодження: садна в лобній області справа, яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до тп. 2.3.2. «б», п. 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., та закритий перелом тіла нижньої щелепи на рівні 1-м та 2-м зубом справа із незначним зміщенням спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня) і відповідно до 2.2.1. «а,б,в», п. 2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості (для загоєння вказаного перелому необхідний термін не менш 3-х тижнів).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, розкаявся та дав суду свідчення про обставини скоєння, як про це викладено в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаюється, просить строго не наказувати та врахувати те, що він зробив для себе висновки.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доказана повністю та його дії за ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, пом'якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що той раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не працює, зареєстрований в Харківській області, проживає в м. Харкові, де характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 є його щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
При призначенні покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини, за яких його вчинено, визнання провини обвинуваченим в повному обсязі, його щире каяття, наявність обставин, які пом*якшують його покарання, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп*яніння, і тому суд, враховуючі всі ці обставини вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкцій статей, що інкриміновано обвинуваченому, а саме у вигляді обмеження волі.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
А тому, з врахуванням висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, за вимогами ст. 75 КК України, суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен урахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
При вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, судом враховано тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України, і ті обставини, що обвинувачений не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, врахована його процесуальна поведінка під час досудового розслідування та під час розгляду справи в суді та дані про його сімейний та матеріальний стан.
А тому, комплексне врахування всіх цих обставин справи та даних вивченням по особі обвинуваченого свідчить про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбуття ним покарання за кримінальне правопорушення, що є предметом судового розгляду та можливість звільнення його з випробуванням, надавши йому шанс виправитися.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 122 КК України - у вигляді 1 року обмеження волі.
- за ч.1 ст. 296 КК України - у вигляді 2 років обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання покарання менш суворого більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий - ОСОБА_1