Справа № 600/1058/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
27 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з наступним позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 04 лютого 2021 року №52 в частині застосування попередження про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому;
- зобов'язати відповідальних за внесення, корегування та надання даних з інформаційної підсистеми «Облік дисциплінарних стягнень» осіб УКЗ ГУНП в Чернівецькій області скасувати внесення відповідних даних щодо застосування «попередження про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому» до обліків та до пункту 16 особової справи ОСОБА_1 ..
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , яка має звання майор поліції, працює слідчим у відділі розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Чернівецькій області.
На підставі наказу ГУНП в Чернівецькій області від 04 січня 2021 року №2 по факту порушення службової дисципліни окремими працівниками СУ ГУНП в Чернівецькій області, відповідно до статей 14-15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893, Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області проведено службове розслідування по факту порушення службової дисципліни окремими поліцейськими СУ ГУНП в Чернівецькій області, у тому числі ОСОБА_1 , за результатами якого 03 лютого 2021 року складено висновок службового розслідування.
На підставі вказаного вище висновку службового розслідування 04 лютого 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, слідча відділу розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення, однак, враховуючи, що допущений нею проступок не призвів до тяжких наслідків, керуючись частиною одинадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено до неї дисциплінарне стягнення не застосовувати, обмежившись попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому (пункт 3 наказу).
Пунктом 8 зазначеного вище наказу зобов'язано відповідальних за внесення, корегування та надання даних з інформаційної підсистеми «Облік дисциплінарних стягнень» особам УКЗ ГУНП в Чернівецькій області, визначених наказом ГУНП від 23 листопада 2018 року №1155, у відповідності до статті 25 Дисциплінарного статуту НПУ, пункту 4 вказівки Національної поліції України від 02 листопада 2018 року №13265/09/12-2018, внести відповідні дані до обліків та до пункту 16 особової справи в тому числі ОСОБА_1 ..
Як вбачається зі змісту довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 08 квітня 2021 року №1591/123/12/02-2021, наказом ГУНП в Чернівецькій області від 04 лютого 2021 року №52 «Про попередження щодо необхідності дотримання службової дисципліни» за порушення службової дисципліни, що не призвело до тяжких наслідків, керуючись частиною одинадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення не застосовувалось, її попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому. До інформаційної підсистеми «Облік дисциплінарних стягнень» Національної поліції України відповідні дані не вносились, до пункту 16 її особової справи дані внесені 15 лютого 2021 року.
Крім цього, наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 16 квітня 2021 року №189 внесено зміни до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 04 лютого 2021 року №52, а саме: пункту 8 резолютивної частини викладено в такі редакції: « 8. Наказ оголосити особовому складу ГУНП в Чернівецькій області, начальнику УКЗ ГУНП в Чернівецькій області забезпечити ознайомлення осіб, вказаних у п. 1-7 під підпис, а відповідальним особам УКЗ ГУНП в Чернівецькій області за ведення особових справ поліцейських внести відповідні дані до п. 16 особових справ вище вказаних поліцейських» (у тому числі стосовно ОСОБА_1 ) (пункту 1.2 наказу).
Вважаючи, що відповідач порушив її права, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що попередження позивача про необхідність дотримання службової дисципліни не є видом дисциплінарного стягнення, а носить лише інформативний характер. Суд вважає помилковими твердження позивача щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення оскаржуваним у цій справі наказом, а відтак і про безпідставність пред'явлення нею даного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Згідно частин сьомої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини першої статті 24 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за порушення службової дисципліни поліцейський може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності із застосуванням за вчинений дисциплінарний проступок одного із видів дисциплінарних стягнень, передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, про що видається відповідний письмовий наказ. У разі ж незгоди із застосованим дисциплінарним стягненням поліцейський має право оскаржити таке до суду (при цьому в порядку адміністративного судочинства).
Зміст пункту 3 наказу від 04 лютого 2021 року №52, який і є предметом позову, свідчить про незастосування до позивача жодного з видів дисциплінарних стягнень, передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту. Цим наказом лише попереджено її про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому, з посиланням при цьому на частину одинадцяту статті 19 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої у разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
Тобто, в даному випадку, попередження позивача про необхідність дотримання службової дисципліни не є видом дисциплінарного стягнення, а носить лише інформативний характер.
Зазначене спростовує доводи апелянта, що оскаржуваним наказом ГУНП від 04 лютого 2021 року № 52 було застосовано попередження про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, приписами Дисциплінарного статуту надано право поліцейському оскаржити до суду саме застосоване до нього дисциплінарне стягнення, а не попередження про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому, що має місце в даному випадку.
Також, в апеляційній скарзі зазначено про настання негативних наслідків для ОСОБА_1 після внесення інформації про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому до послужного списку її особової справи.
Однак, відповідно до вимог Національної поліції України, які оформлені службовим листом від 05 жовтня 2018 року № 11798/09/12-2018, працівникам кадрового забезпечення вказано здійснювати оформлення попереджень про необхідність дотримання службової дисципліни наказами та вносити інформацію про них до п. 16 послужного списку особової справи, що не є підставою вважати його окремим видом дисциплінарного стягнення, а носить лише інформаційний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Дисциплінарного статуту, з метою визначення порядку та строків унесення до особової справи поліцейського відомостей про застосовані до нього дисциплінарні стягнення та заохочення, а також удосконалення алгоритму формування та ведення особової справи поліцейського, наказом МВС України від 26.03.2019 № 215 були затвердженні Зміни до Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 травня 2016 року № 377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2016 року за № 828/28958.
Так, розділі III було доповнено новим пунктом 7 такого змісту:
«У разі якщо керівник обмежився попередженням поліцейського про необхідність дотримання службової дисципліни або раніше застосованим до поліцейського дисциплінарним стягненням, інформація про це зазначається в пункті 15 послужного списку».
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 23 Дисциплінарного статуту, протягом строку дії дисциплінарних стягнень до поліцейського не можуть застосовуватися заходи заохочення, крім дострокового зняття раніше застосованого дисциплінарного стягнення. Строк дії дисциплінарного стягнення не зараховується до строків вислуги поліцейського для присвоєння чергового спеціального звання.
Також, ч. 11 ст. 65 Закону №580-VIII передбачено, що не допускається переміщення поліцейських на інші посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, вказане вище свідчить про те, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не впливає на дисциплінарний стан апелянта, а позов подано без обґрунтування порушення її прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта, що на момент видання наказу від 04.01.2021 № 2 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки в ньому міститься посилання про невиконання вимог карантинних обмежень, передбачених Постановою КМУ від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, яка на той момент втратила чинність.
В даному випадку необхідно зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно правових висновків Верховного суду, викладених у п. 21 мотивувальної частини постанови від 13 березня 2018 року по справі № 916/1764/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з позовної заяви позивача, предметом заявлених позовних вимог є визнання неправомірним та скасування наказу ГУНП від 04 лютого 2021 року № 52 «Про попередження щодо необхідності дотримання службової дисципліни», а не наказу від 04.01.2021 № 2 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги позивача про зобов'язання відповідальних за внесення, корегування та надання даних з інформаційної підсистеми «Облік дисциплінарних стягнень» осіб УКЗ ГУНП в Чернівецькій області скасувати внесення відповідних даних щодо застосування до ОСОБА_1 «попередження про необхідність дотримання службової дисципліни у майбутньому» до обліків та до пункту 16 особової справи, оскільки судом встановлено, що згідно довідки від 08 квітня 2021 року №1591/123/12/02-2021 та враховуючи зміст наказу від 16 квітня 2021 року №189, до інформаційної підсистеми «Облік дисциплінарних стягнень» вказані вище дані відносно позивача не вносились. Тобто, відповідачем не вчинялися дії, зобов'язати скасувати які просить суд позивач.
Як передбачено ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки оскаржуваний наказ, прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.