Справа № 638/3101/21
Провадження № 1-кп/638/1191/21
Іменем України
30 вересня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників обвинуваченого: адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442 від 10.07.2017, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із середньою освітою, який інвалідності не має, раніше неодноразово судимий, останній раз 10.10.2006 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 189 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.01.2007 вирок змінено та призначено покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України,
встановив:
На розгляді Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442 від 10.07.2017, стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в особливо великих розмірах; незаконному поводженні зі зброєю, тобто незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу; опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків; погрози насильством або знищенні чи пошкодженні майна щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2020 клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задоволено, обрано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком не більше 60 днів - до 09 січня 2021 року. Визначено суму застави у розмірі 439 400 гривень.
Вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу прокурора задоволено, скасовано ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2020 в частині обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, в іншій частині ухвала районного суду залишена без змін.
Надалі, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 неодноразово продовжувався.
В судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 заявлене клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 діб без визначення суми застави.
Клопотання обгрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вказує, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих, свідків, висновками експертів, протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками, іншими письмовими доказами. Зазначила, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий. Також звертає увагу на тяжкість покарання, що передбачено статтями обвинувачення, у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованих злочинів.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання, посилаючись на наведені у ньому обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники заперечували проти клопотання прокурора та просили відмовити у його задоволенні, захисником ОСОБА_5 подане письмове заперечення на вказане клопотання.
Мотивуючи свої заперечення захисники, за спільною узгодженою позицією, зазначили, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення не підтверджено доказами, а напроти, по справі наявні докази, що доводять його непричетність до вчинення кримінальних правопорушень. За результатами допиту в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідків сторони захисту винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів не підтверджується, крім цього наголошують на презумпції невинуватості особи. Прокурор надав суду копії процесуальних документів, що згідно ст. 99 КПК України не можуть бути доказами у справі, значна частина матеріалів досудового слідства взагалі втрачена. Прокурор у клопотанні посилається, як на докази у справі, на протоколи допитів свідків та потерпілих, що не узгоджується з принципом безпосередньості дослідження доказів в суді. Вважають, що тривале перебування обвинуваченого під вартою з листопада 2020 року без наявності будь-яких доказів на підтвердження його вини, є порушенням прав особи, встановлених Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини. Звертають увагу на тривалість розгляду справи та те, що стороною обвинувачення не забезпечується явка в судові засідання свідків, потерпілі також не з'являються до суду. Наголошують, що на даний час стороною обвинувачення по справі проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії, надані письмові докази по справі, речові докази повинні зберігатися у камері схову органу поліції, свідки сторони обвинувачення та недопитаний в суді потерпілий ОСОБА_11 є працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_12 не має можливості впливати на них. Таким чином, вважають, що ризики, які раніше були заявлені стороною обвинувачення при обранні запобіжного заходу, наразі зменшилися, судом допитано троє потерпілих, 5 свідків, досліджено письмові матеріали по справі. Звертають увагу, що прокурором не долучено до клопотання матеріали, не надано доказів на підтвердження його доводів, усі клопотання про продовження запобіжного заходу є ідентичними, сторона обвинувачення не доводить у суді свою позицію. Крім цього, просять врахувати, що ОСОБА_4 має на утриманні мати похилого віку ОСОБА_13 , яка має незадовільний стан здоров'я, не може самостійно пересуватися та потребує постійного стороннього догляду. Зазначили, що у ОСОБА_4 немає підстав переховуватися від суду, він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання. Також вказали, що ОСОБА_4 не вручалася підозра у вчиненні злочинів, а тому неможна стверджувати, що він переховувався від слідства, адже не знав про наявність кримінального провадження щодо нього та оголошення його у розшук. В судовому засіданні захисники вважали необхідним змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме: цілодобовий домашній арешт із зобов'язанням носити електронний засіб контролю або визначити обвинуваченому розмір застави, що буде достатнім для забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків та не перешкоджатиме завданням кримінального провадження.
Суд, заслухавши пояснення учасників, вивчивши доводи клопотання та заперечень на нього, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які в достатній мірі виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_4 є раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України, максимальна санкція статей обвинувачення, а саме ч. 5 ст. 185 КК України, передбачає покарання до 12 років позбавлення волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 дітей не має, не одружений, не є інвалідом, раніше неодноразово судимий, до затримання офіційно не працював.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 був оголошений у розшук постановою старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 від 19.04.2018.
Справа знаходиться у стадії судового розгляду, судом допитані не всі потерпілі та свідки, письмові докази досліджені не в повному обсязі.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не можуть виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Доводи сторони захисту вказаних висновків суду не спростовують.
Разом з тим, суд вважає недоведеним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор у клопотанні, а саме: запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Досудове розслідування по справі проведено, докази обвинувачення зібрані та прокурор не навів конкретних обставин, що свідчать про можливість з боку обвинуваченого вчинення дій, що вказують на існування вищевказаного ризику.
Стосовно посилання сторони захисту про порушення прокурором вимог кримінального-процесуального закону при поданні клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою через те, що до даного клопотання не долучено матеріали, якими прокурор його обгрунтовує, суд зазначає наступне.
Зазначені захистом вимоги, викладено у ст. 184 КПК України, що регламентують порядок подання та форму клопотання про застосування запобіжних заходів, тоді як статтею 199 вказаного кодексу не визначено обов'язком прокурора при поданні клопотання про продовження строку тримання під вартою долучення до нього копій матеріалів в обгрунтування його доводів.
За приписами ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, на більш м'який.
Оцінюючи доводи захисту щодо відсутності доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд, виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, зазначає, що на даній стадії розгляду справи судом не в повному обсязі досліджені письмові матеріали по справі, допитані не усі потерпілі та свідки, а тому питання надання юридичної оцінки діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, надання оцінки доказам та встановлення наявності або відсутності вини у вчиненні злочину є передчасним.
Крім того, з положень п.п. 1,2 ч. 3 ст. 374, ч. 1,2 ст. 94, 1 ст. 89 КПК України вбачається, що питання щодо оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, як кожного окремо, так й у їх сукупності вирішується судом після дослідженні всіх обставин кримінального провадження в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, суд на даній стадії процесу не в праві надавати оцінку доказам у справі, про що просить сторона захисту, заперечуючи проти клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.
Відсутність ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на що вказує сторона захисту, спростовується вищенаведеними в даній ухвалі даними та аналізом ймовірності вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.
За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно, з наведених вище підстав суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необгрунтованості клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо строку, на який необхідно продовжити термін тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наступне.
У справі «Сергій Волосюк проти України», рішення від 12 березня 2009 року Європейський суд з прав людини виклав вимоги до «законності» відповідно до п. 4 ст. 5 Конвенції - в контексті перевірки судом законності позбавлення свободи. Суд зазначив, що згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції затримана чи взята під варту особа має право ініціювати провадження з метою перевірки судом процесуальних і матеріально-правових умов, які є неодмінними для забезпечення «законності» - у значенні пункту 1 статті 5 Конвенції - позбавлення її свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, та легітимність мети, з якою здійснювалися це затримання і подальше тримання під вартою (справа «Ґраусліс проти Литви» заява № 36743/97, пункти 51-55, від 10 жовтня 2000 року). У пункті 4 статті 5 зазначено, що «суд без зволікання встановлює законність затримання». Ця вимога містить такий аспект, що можливість здійснення судового контролю має забезпечуватися невдовзі після взяття особи під варту і, в разі необхідності, з розумною періодичністю надалі.
З урахуванням вищевказаних висновків ЄСПЛ, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, а також враховуючи позицію сторони захисту щодо незаконності тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновку, що термін тримання особи під вартою у 60 днів до наступної перевірки доцільності продовження такого запобіжного заходу є надмірним. У зв'язку з викладеним, клопотання прокурора задовольняється частково, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжується на менший термін, аніж той, про який просить прокурор.
Відповідно до ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України, згідно з обвинуваченням, було вчинено із погрозою застосування насильства до працівників поліції.
Разом з тим, вищевказані норми кримінального процесуального закону вказують на те, що суд може визначити розмір застави при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою й у кримінальному провадженні, за яким особа обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги те, що судом вже допитано потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , досліджена значна частина письмових доказів по справі, інформації від потерпілих та свідків про здійснення на них незаконного впливу не надходило, по справі зібрано усі докази, що сторона обвинувачення вважала необхідними, прокурором не заявлене клопотання про допит свідків обвинувачення, суд вважає, що на даний час ризики, передбачені п.п. 1,4,5, ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставами для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу та його продовження без визначення розміру застави, зменшилися, що зумовлює необхідність при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити йому розмір застави.
При цьому, суд також враховує наявність у обвинуваченого матері - ОСОБА_13 , 1947 року народження, яка проживає одна, згідно висновку ЛКК № 153 від 31.03.2021 КНП «Міська поліклініка № 26» ХМР має низку захворювань, не може самостійно пересуватися, потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За приписами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, даних про його особу, ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, задля забезпечення достатньої міри гарантування виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає за необхідне вийти за межі розміру застави, визначені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та визначити обвинуваченому заставу у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні «Мангурас проти Іспанії» № 12050/04 від 08.11.2009 р., у якому Європейський суд дійшов висновку, що сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
Також, слід зазначити, що з часу постановлення Харківським апеляційним судом ухвали від 17.11.2020 року, якою скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2020 року в частині визначення ОСОБА_4 розміру застави, відбулося зменшення ризиків у кримінальному провадженні з вищенаведених у даній ухвалі підстав. Крім того, застава за даним рішенням ОСОБА_4 визначається у значно більшому розмірі, аніж була визначена ухвалою суду від 13.11.2020.
Крім цього, з метою забезпечення виконання завдання кримінального провадження, на обвинуваченого покладаються обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372, 376 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на сорок днів, тобто до 08 листопада 2021 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA 208201720355299002000006674).
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні, свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 .
Визначити двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тримання обвинуваченого під вартою. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тримання обвинуваченого під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Дзержинський районний суд м. Харкова та Шевченківську окружну прокуратуру м.Харкова.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - до 08 листопада 2021 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1