Справа № 640/11347/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
30 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бахрушина Андрія Миколайовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів до Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бахрушина Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м.Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бахрушина А.М., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.03.2021 (ВП №64883428), винесену відповідачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно із відкриттям виконавчого провадження та Законом України «Про виконавче провадження» визначено випадки, коли виконавчий збір не стягується.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, в суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що інформація про початок примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11517/20 стала відома позивачу лише 24.03.2021, проте, 23.02.2021 позивач добровільно в повному обсязі виконав рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11517/20, без здійснення відповідачем будь-яких, визначених законодавством заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2020 у справі № 910/11517/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» до Поліграфкомбінату «Україна» задоволено частково, стягнуто з Поліграфкомбінату «Україна» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 780502,90 грн основного боргу, 19339,05 грн трьох процентів річних, 20476,25 грн інфляційних втрат, а також 12304,77 грн витрат зі сплати судового збору, а всього 832622,97 грн (а.с.12-19).
23.02.2021 Господарським судом м.Києва видано судовий наказ №910/11517/20 (а.с.43), який направлено для примусового виконання разом із заявою ДПЗД «Укрінтеренерго» від 15.03.2021 №44/11-280 (а.с.41-42) та постановою ВП №64883428 від 22.03.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бахрушиним А.М. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного судового наказу (а.с.45-46) та одночасно винесено постанову від 22.03.2021 ВП №64883428 про стягнення виконавчого збору в розмірі 83262,30 грн (а.с.49).
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11517/20 позивачем проведено відповідні розрахунки, що підтверджується копіями платіжних доручень від 23.03.2021 №12710 на суму 52120,07 грн та №12709 на суму 780502,90 грн, про що листами від 23.03.2021 №02/1069 та №02/1070 повідомлено ДПЗД «Укрінтеренерго» та Шевченківський РВ ДВС м.Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.22-24).
24.03.2021 позивачем отримано постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, що підтверджується копією конверта та інформацією про відстеження поштового відправлення (а.с.20-21).
Вважаючи безпідставним стягнення виконавчого збору, з огляду на добровільне виконання позивачем рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11517/20, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11517/20 виконано позивачем без здійснення відповідачем будь-яких, визначених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, у зв'язку з добровільним виконанням рішення до отримання позивачем документів виконавчого провадження, відтак, постанова про стягнення про стягнення виконавчого збору від 22.03.2021 (ВП №64883428), винесена відповідачем протиправно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.
Крім цього, законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума виконавчого збору (основної винагороди) у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.
Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Висновки суду першої інстанції про те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у відповідача були відсутні, тому ним правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто виконавчий збір.
Дана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 703/1086/17, від 13.01.2019 у справі № 295/13991/16-а, від 11.09.2019 у справі № 815/3961/17, від 19.09.2019 у справі № 420/1373/1, від 04.08.2020 у справі №200/13920/19-а.
З матеріалів справи вбачається, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м.Києва від 23.02.2021 №910/11517/20 відбулось 22.03.2021 із одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/11517/20 позивачем було виконано 23.03.2021 (після відкриття виконавчого провадження у справі), виносячи постанову про стягнення з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» виконавчого збору відповідач діяв у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо правомірності та законності постанови про стягнення виконавчого збору від 22.03.2021 ВП №64883428, винесеної відповідачем, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бахрушина Андрія Миколайовича - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 30 вересня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма