01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
30 вересня 2021 року Справа № 620/1238/21
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком через незарахування до трудового стажу для обчислення пенсії періодів:
- навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів;
- служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 р. по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 року з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати Позивачці до трудового стажу для обчислення пенсії зазначені періоди навчання, служби в радянській армії та роботи і призначити (розглянути питання про призначення) їй пенсію, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 серпня 2020 року з врахуванням зазначеного стажу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у Позивачки записів у трудовій книжці є достатнім підтвердженням того, що вона працювала на відповідних посадах у певні періоди часу та має необхідний трудовий стаж, який надає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що в судовому рішення допущено описку в періоді навчання Позивачки та помилково вказано « 1078 рік» замість « 1978», а також, що її трудову книжку заповнено неналежним чином, зокрема вказано лише номер атестату без дати його видачі (щодо періоду з 01.09.1978 по 21.07.1979), що довідка, яку враховано судом на підтвердження вказаного запису, видана пізніше (14.12.2020), ніж ГУ ПФУ в Чернігівській області вчинило спірні дії.
Крім того, Апелянт зазначає, що суд зарахував до стажу Позивачки період служби в Радянській Армії з 09.10.1983 по 12.01.1987, не звернувши увагу на те, що запис у її трудовій книжці є неналежним, оскільки зроблений іншою ручкою, і що підставою слугував лише наказ про звільнення. Водночас, Апелянт зазначає, що архівна довідка, яку вказав суд, Позивачкою при зверненні за призначенням їй пенсії не подавалася.
Також Апелянт вважає, що суд безпідставно зарахував Позивачці період роботи з 17.06.1988 по 09.06.1995, оскільки в даному випадку мають місце розбіжності щодо дати її звільнення.
Крім того, Апелянт вказує, що суд не звернув уваги на те, що період з 25.05.1990 по 24.05.1993 Позивачці було враховано до її загального страхового стажу як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 витребувано додаткові докази у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у тримісячний строк з дня досягнення віку в 59 років 6 місяців (14 серпня 2020 року) Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 25.11.2020 № 2500-1502-8/46054 Відповідач повідомив Позивачку про відмову у призначенні їй пенсії із зазначенням підставою для відмови недостатність страхового стажу.
Відповідачем загальний страховий стаж Позивачки визначено в 19 років 9 місяців 7 днів. Відповідач не зарахував до трудового стажу Позивачеи для обчислення пенсії наступні періоди:
- період навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 в ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів (перший запис в трудовій книжці без номера) - 10 місяців 20 днів;
- службу в рядах радянської армії з 09.10.1983 по 12.01.1987 (номер запису в трудовій книжці відсутній) - 3 роки 3 місяці 3 дні;
- період роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (район крайньої Півночі) на посаді повара з 17.06.1988 по 09.06.1995 -6 років 11 місяців 22 дні. З зазначеного періоду до трудового стажу були зараховані лише 3 роки за період з 25.05.1990 по 24.05. 1993 - по догляду за дитиною до 3 років на підставі свідоцтва про народження дитини - 3 роки.
Загалом відповідач не зарахував до трудового стажу Позивачки для обчислення пенсії 11 років 1 місяць 15 днів, з врахуванням зарахованого стажу (19 років 9 місяців 7 днів - 3 роки =16 років 9 місяців 7 днів).
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, а своє право на призначення пенсії на пільгових умовах порушеним, Позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом № 1058-IV регламентовано принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народилися у період з 01 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року після досягнення ними 59 років 6 місяців та наявності страхового стажу не менше 27 років.
У частині другій статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
До стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 2 Закону № 2232-XII та статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, який дає право на пенсію. Військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, захаровується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, відповідно до п. «в» частини третьої статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 вищевказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У п.п. 23, 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідку на підставі документів.
Відповідно до пункту 20 Постанови № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи та виконання нею робіт на певній посаді, є трудова книжка.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні періоди роботи Позивачки підтверджується записами в її трудовій книжці.
1. Щодо навчання з 01.09.1078 по 21.07.1979 ТУ-3 м. Києва (технічне училище) за професією складальника напівпроводнікових приладів - 10 місяців 20 днів.
Так, апеляційний суд відзначає, що період навчання Позивачки в Технічному училищі № 3 м. Києва з 01.09.1078 по 21.07.1979 підтверджується записами в її трудовій книжці, а також додатково підтверджується довідкою Вищого професійного училища м. Києва від 14.12.2020, яке є правонаступником ТУ-3 м. Києва.
З довідки вбачається, що позивачем був пройдений повний курс навчання за робітничою професією «складальник напівпроводникових приладів», по закінченню навчання їй присвоєно робітничу кваліфікацію складальника напівпровідникових виробів 3 розряду.
Тож, колегія суддів вважає виваженим та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що період навчання Позивачки в училищі підлягає зараховуванню до її трудового стажу для обчислення пенсії згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV та до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII.
Доводи Апелянта про те, що в оскаржуваному ним судовому рішенні допущено описку в періоді навчання Позивачки та помилково вказано « 1078 рік» замість « 1978», судова колегія відхиляє та зазначає, що ст. 253 КАС України передбачено порядок та можливість виправлення очевидної описки в рішенні суду і, згідно зі ст. 317 КАС України, це не є підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції.
Твердження Апелянта про те, що трудову книжку Позивачки заповнено неналежним чином, зокрема вказано лише номер атестату без дати його видачі (щодо періоду з 01.09.1978 по 21.07.1979), судова колегія до уваги не приймає, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З приводу посилань Апелянта на те, що довідка, яку враховано судом на підтвердження вказаного запису, видана пізніше (14.12.2020), ніж ГУ ПФУ в Чернігівській області вчинило спірні дії, апеляційний суд зазначає, що така довідка була врахована судом у сукупності з іншими доказами в цій справі, відповідно до вимог ст. 90 КАС України.
Разом з тим, у контексті аналізу цих доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 підпункту 3 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Втім, як вбачається з матеріалів цієї справи, Відповідач таким правом не скористався.
2. Щодо служби в рядах радянської армії з 09.10.1983 р. по 12.01.1987 - 3 роки 3 місяці 3 дні.
Апеляційний суд відзначає, що період військової служби Позивачки підтверджується не тільки записом у її трудовій книжці, а й архівною довідкою галузевого державного архіву міністерства оборони України № 179/1/1564 від 06.11.2020, яку Відповідач також мав можливість витребувати на підтвердженні записів у трудовій книжці, щодо яких в нього виникли сумніви, але безпідставно цього не зробив.
Тож, доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції зарахував до стажу Позивачки період служби в Радянській Армії з 09.10.1983 по 12.01.1987, не звернувши увагу на те, що запис у її трудовій книжці є неналежним, оскільки зроблений іншою ручкою, і що підставою слугував лише наказ про звільнення, а також, що архівна довідка Позивачкою при зверненні за призначенням їй пенсії не подавалася, судова колегія відхиляє з огляду на вищезазначене.
При цьому, колегія суддів також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
3. Щодо періоду роботи в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР (в районі Крайньої Півночі) з 17.06.1988 по 09.06.1995 року з врахуванням кратного обчислення - 8 років 1 місяць 13 днів.
Так, судова колегія звертає увагу на те, що станом на час внесенння до трудової книжки Позивачки записів № 14-16 про роботу в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР трудові книжки велися відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 N 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412 (надалі - Інструкція №162).
Відповідно до п.1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, записи № 14-16 трудової книжки позивача, які підтверджують стаж її роботи на посаді повара в Нижньоянському річному порту ЛОРП МРФ Якутської АССР з 17.06.1988 по 09.06.1995, відповідають вимогам Інструкції № 162 та достовірно підтверджують інформацію про наявність у неї відповідного трудового стажу.
При цьому, запис в трудовій книжці № 14 про прийом позивача на роботу та запис № 16 про звільнення з займаної посади з 09.06.1995 є чіткими, не містять перекреслень, виправлень чи дописок, розміщені послідовно по хронології, написані акуратно, та завірені підписом керівника підприємства та печаткою підприємства. Якість зазначених записів є достатньою для підтвердження відповідного трудового стажу та не потребує обов'язкового підтвердження цього трудового стажу додатковими документами.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що стаж роботи в районі Крайньої Півночі до 01.01.1991 має зараховуватися з коефіцієнтом кратності у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 5 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Згідно з п. З постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. При цьому для підтвердження цього трудового стажу однієї трудової книжки цілком достатньо, за наявності підтвердження стажу записами трудової книжки подавати інші документи (зокрема, трудові договори, довідки) - не потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 18 червня 2020 року в справі № №537/1415/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/3 52/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а).
Таким чином, період роботи з 17.06.1988 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців слід зарахували до трудового стажу з коефіцієнтом кратності - 1,5 на підставі п. 5 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наведених в позові нормативно-правових актів колишнього СРСР.
Отже, період з 17.06.1988 по 01.01.1991 - 2 роки 5 місяців 13 днів мають зараховуватися до трудового стажу, що дає право на пенсію з коефіцієнтом кратності - 1, 5 і становити 3 роки 7 місяців 4 дні.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи Апелянта про те, що суд безпідставно зарахував Позивачці період роботи з 17.06.1988 по 09.06.1995, оскільки в даному випадку мають місце розбіжності щодо дати її звільнення.
Доводи Апелянта про те, що суд не звернув уваги, що період з 25.05.1990 по 24.05.1993 Позивачці було враховано до її загального страхового стажу як період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку спірним є зарахування відповідного періоду роботи до пільгового, а не загального стажу Позивачки.
Аналізуючи всі доводи апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 30 вересня 2021 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова