Справа № 640/15917/19 Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
29 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому в перерахунку пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 15 березня 1996 року та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок неправильного прорахунку пенсії;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови йому в перерахунку пенсії з урахуванням 150% як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2009 року та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок неправильного прорахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати йому пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 15 березня 1996 року та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок неправильного прорахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати йому пенсію з урахуванням 150% як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2009 року та виплатити заборгованість, яка виникла внаслідок неправильного прорахунку пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для призначення позивачу пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки з урахуванням його вислуги 20 років розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку, а не у запас (що має місце в межах спірних правовідносин). Щодо відмови відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням 150 % як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд першої інстанції зазначив, що в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 1 липня 2006 року відсутня норма, яка встановлює підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повідомлення підстав невиплати пенсії в повному розмірі, а саме: не доплати 150% від мінімальної пенсії за кожен період підняття мінімальної пенсії, а також повідомлення підстав не врахування 55% від сум грошового забезпечення. Також позивач просив перерахувати та виплатити заборгованість, яка виникла, у зв'язку з невиконанням рішення суду, яка полягає у не доплаті 150% від мінімальної заробітної плати, у зв'язку з її ростом, а також неправильним нарахуванням відсотка за вислугу років, який повинен бути 55%.
11.07.2019 відповідач листом №150802/02/Л-9127 повідомив позивача про те, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас (а не у відставку), з огляду на що позивачу пенсію призначено за вислугу 20 років служби з розрахунку 50% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства. Додатково було зазначено, що на виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2006 у справі №2а-1068/2006 у січні 2008 року позивачу проведено відповідний перерахунок, здійснено нарахування та виплату коштів. Водночас, оскільки постановою суду не зобов'язано відповідача проводити ОСОБА_1 перерахунок підвищення учаснику бойових дій в подальшому, підстави для перерахунку вказаного підвищення в разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком відсутні.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. «а» ст. 12): за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що визначальним критерієм для встановлення розміру пенсії (50% чи 55% відповідних сум грошового забезпечення ) є підстава звільнення особи з військової служби.
Зокрема, пенсія в розмірі 55% встановлюється звільненим військовослужбовцям виключно у двох випадках: звільнення у відставку за віком або звільнення у відставку за станом здоров'я.
Вимогами п. 45 розділу VII Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 №174/93 (чинний на дату звільнення позивача) визначено, що звільнення прапорщиків і мічманів з військової служби здійснюється:
а) в запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі та за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
Порядок представлення прапорщиків і мічманів до звільнення з військової служби визначається Міністром оборони України.
Згідно п. 46 Тимчасового положення №174/93 прапорщиків і мічманів звільняють з військової служби:
а) за вислугою строку служби;
б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Окремі прапорщики і мічмани за їх згодою можуть бути звільнені з військової служби за віком, якщо їм до досягнення встановленого граничного віку залишилося 5 і менше років за умови наявності у них права на одержання пенсії за вислугу років;
в) за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
г) у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі;
д) після закінчення строку контракту або у зв'язку з його достроковим розірванням;
е) через сімейні обставини або інші важливі причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
є) за службовою невідповідністю;
ж) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
З листа відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивача вбачається, що ОСОБА_1 звільнений у запас за п.п. «в» п. 46 Тимчасового положення №174/93 (тобто звільнений за станом здоров'я). При цьому, у свідоцтві про хворобу, яке видане при звільненні з військової служби військово-лікарської комісії в Головному військово-клінічному госпіталі вказано, що захворювання позивача пов'язане з проходження військової служби; позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний в воєнний час. Дані обставини позивачем не заперечуються.
Тобто, позивач звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я за п.п. «в» п. 46 Тимчасового положення №174/93, а не у відставку через хворобу.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача відсутні підстави для призначення позивачу пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки останній був звільнений з військової служби у запас.
Щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням 150 % як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 січня 2009 року та зобов'язання вчинити відповідні дії для такого перерахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2006 у справі №2а-1068/2006 Київським міським військовим комісаріатом у січні 2008 було здійснено відповідний перерахунок. Факт здійснення перерахунку на підставі вказаного рішення позивачем не заперечується.
Матеріали справи містять копію постанови державного виконавця від 25.03.2008 про закінчення виконавчого провадження №4185640, у зв'язку з фактичним повним виконанням вищевказаного рішення суду.
Проте, на думку позивача, такий перерахунок повинен здійснюватися при піднятті прожиткового мінімуму. Також позивач стверджує, що правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником згідно рішення від 04.05.2006 року, є відповідач.
Як вірно було зазначено судом першої інстанції, в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 1 липня 2006 року відсутня норма, яка встановлює підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком, а визначено що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто позовна вимога позивач щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням 150% як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» задоволенню не підлягає.
Аналогічний висновок,викладений у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 по справі № 628/2021/16-а, від 30.09.2020 по справі № 152/1204/16-а.
Доводи позивача, що відповідач є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не знайшли свого підтвердження і під час апеляційного перегляду, оскільки жодними належними доказами та нормами чинного законодавства не підтверджується вказаний факт правонаступництва. При цьому, судовим рішенням саме на Київський міський військовий комісаріат, а не на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві покладено обов'язок щодо здійснення перерахунку підвищення пенсії на 150% мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова