Справа № 640/19911/19
29 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
при секретарі - Поляновській О.І.,
розглянувши відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2019 року №000012503 та №000013503.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що звернення ОСОБА_1 від 25 липня 2019 року не є підставою для проведення фактичної перевірки позивача згідно із пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а тому таку перевірку проведено неправомірно, за відсутності законних підстав для цього, що є достатньою підставою для висновку про недопустимість акта фактичної перевірки в якості доказу у справі та відсутність правових наслідків такої перевірки.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року - без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 163161,00 грн.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 30 червня 2021 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. При цьому до прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення представник позивача під час судових дебатів заявив клопотання про розподіл судових витрат та вказав, що відповідні докази будуть надані після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 2040/5858/18.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» протягом встановленого процесуальним законом строку було надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, серед яких:
- договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №82/08-19;
- додаток від 14 червня 2021 №5 до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №82/08-19;
- акт надання послуг від 30 червня 2021 року №1 по додатку від 14 червня 2021 №5;
- детальний опис наданих послуг від 30 червня 2021 року №1 по додатку від 14 червня 2021 №5;
- рахунок від 22 червня 2021 року №3755;
- платіжне доручення від 29 червня 2021 року №154813.
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на адресу суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, деталізація яких наведена в детальному описі наданих послуг від 30 червня 2021 року, з урахуванням заперечень відповідача щодо їх співмірності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При цьому, участь одного адвоката при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Колегія суддів також критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги з юридичного аналізу апеляційної скарги Офісу великих платників ДПС, оскільки доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися.
Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге здійснювати правовий аналіз апеляційної скарги Офісу великих платників ДПС, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
Надаючи оцінку заявленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» витратам на підготовку та участь представника позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як вбачається із протоколу засідання, яке відбулось 30 червня 2021 року, загальна тривалість засідання складала 7 хвилин, а виступ адвоката Сулими О.О. загалом тривав не більше 4 хвилин.
Також представником позивача 28 вересня 2021 року подано заяву про зміну найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна».
В судовому засіданні 29 вересня 2021 року задоволено клопотання представників сторін, проведено заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна», відповідача - Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в розмірі 5000,00 грн. за всіма визначеними у детальному описі наданих послуг від 30 червня 2021 року складовими професійних правничих послуг. Вказаний розмір витрат обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи № 640/19911/19 у суді апеляційної інстанції, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом апеляційного перегляду.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44082145) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» (01001, м. Київ, площа Спортивна, 1-А, вежа А, поверх 15, РНОКПП 35534116) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов