Справа № 620/387/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
29 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Єгорової Н.М. Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Ізраїлю ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення (постанови) від 01.09.2020 про заборону громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок про надання неправдивих відомостей щодо себе та мети поїздки на підставі акту про відмову від дачі пояснень, а також тієї інформації, що позивач прямував до своїх рідних, є безпідставним та спростовується наданими до позову документами.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.09.2020 про заборону громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що 01.09.2020 о 20.00 до пункту пропуску «Нові Яриловичі» на в'їзд в Україну в пішому порядку прибула група осіб громадян Ізраїлю, серед яких прибув ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який слідував на в'їзд в Україну з Республіки Білорусь в пішому порядку та під час здійснення прикордонного контролю двічі надав про себе завідомо неправдиві відомості щодо себе та мети поїздки на територію України, а саме: 31.08.2020 в пункті пропуску «Виступовичі» (Житомирський прикордонний загін) та 01.09.2020 в пункті пропуску «Нові Яриловичі» (Чернігівський прикордонний загін). В подальшому 01.09.2020 інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону, керуючись статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 11.09.2017, терміном на 3 (три) роки, яку затверджено начальником Чернігівського прикордонного загону.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 01 вересня 2021 року.
Позивач подав до суду відзив, в якому просить апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження інформації про подання ним про себе завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження інформації про подання позивачем про себе завідомо неправдивих відомостей. Суд першої інстанції зазначає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для скасування спірного рішення про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2020 інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» в пункті пропуску Нові Яриловичі Чернігівського прикордонного загону винесено постанову про заборону громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 11.09.2017, в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки.
Інспектор мотивував своє рішення тим, що 01.09.2020 в пункті пропуску "Нові Яриловичі" о 20.00 виявлений громадянин Ізраїля ОСОБА_3 , який слідував на в'їзд в Україну з Республіки Білорусь в пішому порядку та під час здійснення прикордонного контролю двічі надав неправдиві відомості щодо себе та мети поїздки на територію України, а саме 31.08.2020 в пункті пропуску «Виступовичі» Житомирського прикордонного загону та 01.09.2020 в пункті пропуску «Нові Яриловичі» Чернігівського прикордонного загону.
Згідно довідки про наявність підстав для прийняття рішення про заборону виїзду в Україну в додатках підставою для прийняття рішення зазначені також витяг з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, копія паспорту, копія результатів поглибленої перевірки документів, та акт відмови від дачі пояснень.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за результатами якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 24 червня 2021 року.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 24 червня 2021 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Згідно преамбули Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За змістом статті 9 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Статтею 13 Закону №3773-VI визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Частиною 1 статті 13 Закону № 3773-VI визначено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 3773-VI рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Аналогічні підстави для заборони в'їзду іноземцям на територію України, передбачені також Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 05.12.2011 №946 (далі - Інструкція №946).
Згідно пп. «а» п. 2.1 Інструкції № 946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі якщо при клопотанні про в'їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.
Згідно з пунктом 3.1. розділу ІІІ Інструкції №946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.
За змістом пункту 3.2. розділу ІІІ Інструкції №946 у довідці зазначаються:
а) відомості про особу за такими обов'язковими реквізитами: „Громадянство", „Прізвище, ім'я особи", „Стать", „Дата народження" (день, місяць та рік), „Вид документа" (паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), „Серія, номер документа". Реквізит „Прізвище, ім'я особи" повинен зазначатися літерами верхнього регістру (великими літерами) у називному відмінку: для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь (залежно від виду документа) - латинськими або російськими літерами; для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами;
б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду;
в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння; результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;
г) термін заборони в'їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Інструкції №946 установлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну (далі - постанова) (додаток 1). Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
З аналізу зазначених норм убачається, що за наявності підстав, передбачених статтею 13 Закону №3773-VI посадова особа прикордонної служби складає довідку, на підставі відомостей якої старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду іноземця в Україну. При цьому положення пункту 3.2. розділу ІІІ Інструкції №946 вимагають, щоб у відповідній довідці серед іншого була зазначена, інформація про обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду та у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння.
Відповідно до пп. 1 п. 10-1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» (з внесеними змінами затвердженими постановою від 27.08.2020 № 757) на час дії карантину в період з 00 год. 00 хв. 28.08.2020 до 00 год. 00 хв. 28.09.2020 заборонено в'їзд на територію України іноземцям та особам без громадянства, крім таких осіб, які:
- є одним із подружжя, батьками, дітьми, бабою або дідом громадянина України;
- прибувають в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти; проходять військову службу у Збройних Силах;
- постійно або тимчасово проживають на території України та мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання;
- визнані біженцями або особами, які потребують додаткового захисту; мають дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;
- є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей;
- є главами та членами офіційних делегацій іноземних держав, співробітниками міжнародних організацій, а також особами, які їх супроводжують, та в'їжджають в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Міністерства закордонних справ;
- є особами, які прибувають в Україну на запрошення Міністерства закордонних справ;
- є водіями та/або членами екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членами екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членами поїзних і локомотивних бригад;
- є інструкторами збройних сил держав - членів НАТО та держав - учасниць програми НАТО "Партнерство заради миру", які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил або прибувають на запрошення Міністерства оборони;
- є діячами культури, що прибувають на запрошення закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них;
- прибувають для участі в офіційних спортивних змаганнях, що проходять на території України, та супроводжуючих їх осіб;
- є технічними спеціалістами, які прибувають в Україну на запрошення представників українських підприємств;
- є особами, що здійснюють перевезення гемопоетичних стовбурових клітин для трансплантації;
- прибувають на лікування до закладів охорони здоров'я України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів, які підтверджують його право на в'їзд на територію України під час встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів спрямованих на запобігання поширенню на території Украй гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Такі документи не надавались і відповідачу, з огляду на що, на виконання п.10-1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (з внесеними змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2020 №757) відносно позивача посадовою особою відділу прикордонної служби «Добрянка» в пункті пропуску «Нові Яриловичі» було прийнято рішення щодо відмови у перетинанні державного кордону України.
Проте, предметом спору у даній адміністративній справі є рішення відповідача від 01.09.2020 про заборону в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки, яке прийняте з підстав надання позивачем неправдивих відомостей щодо себе та мети поїздки на територію України, а саме: 31.08.2020 в пункті пропуску «Виступовичі» Житомирського прикордонного загону та 01.09.2020 в пункті пропуску «Нові Яриловичі» Чернігівського прикордонного загон
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу на підтвердження інформації про подання позивачем про себе завідомо неправдивих відомостей, зокрема відповідачем не вказано, які саме неправдиві відомості про себе надані позивачем, та яку неправдиву мету поїздки на територію України повідомлено громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно з довідкою від 01.09.2020, складеною під час прийняття рішення про заборону в'їзду, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував «п. а)» наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 05.12.2011 №946 та частина перша статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
У вказаній довідці та оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що позивач двічі надав неправдиві відомості щодо себе та мети поїздки на територію України, а саме: 31.08.2020 в пункті пропуску «Виступовичі» Житомирського прикордонного загону та 01.09.2020 в пункті пропуску «Нові Яриловичі» Чернігівського прикордонного загону.
У довідці та оскаржуваній постанові про заборону в'їзду в Україну відповідач не вказав, у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваної постанови у зв'язку із невідповідністю її вимогам Інструкції №946.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що статтею 13 Закону №3773-VI передбачено перелік окремих самостійних підстав для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Водночас в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив конкретної підстави, визначеної статтею 13 указаного Закону, обмежившись лише посиланням на частину першу цієї статті.
У зв'язку із цим, правильними є висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови, з огляду на ці підстави.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №620/387/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Н.М.Єгорова
І.В.Федотов