Справа № 580/128/21 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
30 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації в особі комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, про визнання незаконним та скасування рішення про визнання посвідчення недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації в особі комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, викладене в пункті 51 протоколу №17 від 11.09.2020 щодо визнання недійсним посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2, серії НОМЕР_1 , видане 22.02.1994 на ім'я позивача;
- зобов'язати комісію Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, підтвердити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, серії А, про що прийняти відповідне рішення;
- зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію на підставі на рішення Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1, серії А синього кольору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що комісія Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, згідно з протоколом засідання №17 (пункт 51) протиправно прийняла рішення про вилучення у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки позивач не надав належних документів про свою участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 51 рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформленого протоколом №17 від 11 вересня 2020 року, про відмову ОСОБА_1 у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А та визнання недійсним посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2 серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 1994 року.
Зобов'язано Черкаську обласну державну адміністрацію в особі комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем не було надано відомостей про роботу, пов'язану з усуненням наслідків аварії у зоні відчуження, у тому числі у зоні евакуації людей і майна, про розміри підвищення (кратність оплати) на розгляд комісії не надав.
Крім того, враховуючи, що у позивача відсутні як такого, що безпосередньо брав участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках та виплати підвищеної оплати праці у травні 1986 року, передбачених статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що факт невірного оформлення документів не може заперечити факт його роботи у зоні відчуження, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
У силу вимог частини п'ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та витягу з наказів №18-к від 10.03.1986 по радгоспу «Хабне» Поліського району Київської області позивач у справі ОСОБА_1 був прийнятий бригадиром цеху кормовиробництва уч. Варовичі з 10.03.1096 тимчасово.
У відповідності до наказу по радгоспу «Хабне» Поліського району Київської області №27-к від 15.05.1986 позивач був звільнений з посади помічника бригадира поля у с. Варовичі Поліського району Київської області з 26.06.1986, яке віднесено згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 до зони відчуження, у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.
У подальшому, позивачу було видане посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2 серії НОМЕР_1 .
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії №71 від 28.11.2019 захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, у відповідності до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №471574 позивачу повторно встановлена друга група інвалідності, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, безтерміново.
У зв'язку з встановленням другої групи інвалідності позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації із заявою від 15.01.2020, якою просив видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Листом від 22.01.2020 №203/01-12 Управління праці і соціального захисту населення направило до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної депжавної адміністрації документи справи ОСОБА_1 , зокрема, копію довідки МСЕК, копію експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності, копії довідок про роботу у зоні відчуження від 30.10.1992 №154, 155 та від 09.12.1992, виданих хмелерадгоспом «Поліський».
Так, у відпвоідності до наданих довідок, зокрема довідки хмелерадгоспу «Поліський» від 30.10.1992 №154 ОСОБА_1 , який на час аварії на Чорнобильській АЕС працював у с. Варовичі бригадиром радгоспу «Поліський», направлявся для роботи до зони відчуження у проведенні робіт по евакуації людей і майна с. Варовичі з 26.04.1986 по 30.05.1986.
Згідно довідки хмелерадгоспу «Поліський» від 30.10.1992 №155 позивачу за період роботи в с. Варовичі з 26.04.1986 по 30.05.1986, місце основної роботи радгосп «Поліський» с. Варовичі Поліського району Київської області виплачена додаткова заробітна плата у підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 у сумі 49 крб. 70 коп.
Довідкою хмелерадгоспу «Поліський» б/н від 09.12.1992 підтверджено факт того, що ОСОБА_1 за роботу в с. Варовичі по евакуації людей, майна і худоби з зони відчуження в період з 13 травня 1986 року по 15 травня 1986 року згідно наказу №40 по розрахунковій відомості нарахована заробітна плата в сумі 22,08 крб з урахуванням коефіцієнту 25% за три дні 5,52 крб.
З метою перевірки достовірності вищезазначених довідок Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації надіслав 24.02.2020 запит до комунальної установи «Поліський районний трудовий архів» Поліської районної ради Київської області.
Листом комунальної установи «Поліський районний трудовий архів» Поліської районної ради Київської області від 28.02.2020 за №40 надано ксерокопію книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1986 рік хмелерадгоспу «Поліський», відповідно до якої жодних виплат позивачу за квітень-грудень 1986 року не відображено.
Також позивачем було надано архівну довідку комунальної установи «Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району» від 10.07.2020 за №04-04/275 та копію документу, що підтверджує нарахування заробітної плати за 1986 рік в хмелерадгоспі «Хабне», відділку с. Варовичі Поліського району Київської області, відповідно до яких позивачу була нарахована заробітна плата за березень 1986 року 64,80 крб, та за квітень 1986 року 168,61 крб, однак заробітна плата за травень 1986 року відсутня.
Розглянувши заяву позивача та наявні документи, комісія Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийняла рішення, оформлене протоколом №17 від 11.09.2020 (пункт 51), про відмову позивачу у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А, та вважати посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2 серії НОМЕР_1 , видане 22.02.1994 недійсним.
Приймаючи вказане рішення, відповідач виходив з того, що копія з книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1986 рік, архівна довідка комунальної установи «Трудовий архів «Переяслав-Хмельницького району» від 10.07.2020 №04-04/275 та відсутність відомостей щодо участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і виплати підвищеної заробітної оплати у травні 1986 року не підтверджують відомості, відображені у довідці б/н від 09.12.1992, виданій хмелерадгоспом «Поліський».
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом №17 від 11 вересня 2020 року (пункт 51), про відмову позивачу у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А та визнання недійсним посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2 серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 1994 року прийняте за відсутності законних підстав, тому є протиправним і підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Однак, позовні вимоги про зобов'язання видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1, серії А синього кольору, задоволенню не підлягають з огляду на передчасність таких вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
У силу вимог ст. 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (стаття 14 Закону № 796-XII).
Згідно із статтею 15 вказаного Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2018 року № 551 (надалі - Порядок №551) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Пунктом 4 Порядку № 551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 2) серії А синього кольору.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У свою чергу, пунктом 11-1 Порядку № 551 встановлено, що для отримання посвідчення особи подають заяви разом з необхідними документами, зазначеними у пункті 11 цього Порядку, до районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а в разі коли така послуга надається через центр надання адміністративних послуг, - до центрів надання адміністративних послуг.
У силу вимог пункту 13 вказаного Порядку спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами, які визначені у Порядку №551.
Згідно із пунктами 5.1, 5.6 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року № 187, рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно.
У разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії воно на підставі рішення Комісії підлягає вилученню.
Отже, з наведеного вбачається обов'язок уповноважених органів за місцем приживання (реєстрації) особи видавати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особам посвідчення, які надають останнім право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, за наявності відповідного рішення комісії.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки хмелерадгоспу «Поліський» від 30.10.1992 №155 ОСОБА_1 за період роботи в с. Варовичі з 26.04.1986 по 30.05.1986, місце основної роботи радгосп «Поліський» с. Варовичі Поліського району Київської області виплачена додаткова заробітна плата у підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 у сумі 49 крб. 70 коп.
Також, згідно з довідкою хмелерадгоспу «Поліський» б/н від 09.12.1992 позивачу за роботу в с. Варовичі по евакуації людей, майна і худоби з зони відчуження в період з 13 травня 1986 року по 15 травня 1986 року згідно наказу №40 по розрахунковій відомості нарахована заробітна плата в сумі 22,08 крб з урахуванням коефіцієнту 25% за три дні 5,52 крб.
При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, у довідці б/н від 09.12.1992 вказані період роботи у с. Варовичі, яке віднесено до зони відчуження, підстава - наказ №40, первинний документ розрахункова відомість та підстава підвищеної оплати праці, що свідчить про відповідність вказаних довідок вимогам п. 11 Порядку №551, що слугували підставою для видачі позивачу посвідчення учасника аварії на Чорнобильській АЕС.
У той же час, архівна довідка комунальної установи «Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району» від 10.07.2020 №04-04/275 не підтверджує факт роботи позивача у зоні відчуження в с. Варовичі, втім вказана довідка видана на підтвердження факту нарахування позивачу заробітної плати у радгоспі «Хабне» с. Варовичі у березні 1986 року у сумі 64,80 грн та у квітні 1986 року у сумі 168,61 грн.
Натомість, підставою для надання позивачу статусу «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 2 є саме період роботи позивача з 13 травня по 15 травня 1986 році в хмелерадгоспі «Поліський».
З вказаних підстав не спростовує факт роботи позивача у с. Варовичі у період з 13 травня по 15 травня 1986 року і книга нарахування заробітної плати за 1986 рік в хмелерадгоспі «Хабне», відділку с. Варовичі Поліського району Київської області, оскільки у книзі зазначена та ж сама заробітна плата, що і у довідці від 10.07.2020 №04-04/275.
Враховуючи, що довідка хмелерадгоспу «Поліський» б/н від 09.12.1992 була видана на підставі наказу №40 та розрахункової відомості, однак згідно з листом комунальної установи Поліської районної ради «Поліський районний трудовий архів» від 28.02.2020 №40 книги наказів, первинні документи (табелі обліку робочого часу, командировочні посвідчення, платіжні відомості, журнали реєстрацій) радгоспу «Поліський» на зберігання до архіву не надавались, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач не може нести відповідальності за відсутність первинних документів, на підставі яких видана довідка б/н від 09.12.1992.
Таким чином, оскільки участь позивача у роботах по евакуації людей, майна і худоби з с. Варовичі підтверджується довідками хмелерадгоспу «Поліський» від 30.10.1992 №155 та б/н від 09.12.1992, а інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії №71 від 28.11.2019 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №471574, тому вказані обставини надають право позивачу на отримання посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, оформлене протоколом №17 від 11 вересня 2020 року (пункт 51), про відмову позивачу у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А та визнання недійсним посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 2 серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 1994 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1, серії А синього кольору, є передчасними, так як згідно п. 14 Порядку №551 саме рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії, тому слід зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію в особі комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» категорії 1 серії А.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Черкаської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук