Справа № 620/611/21 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
28 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Кузьмишиної О.М., Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2020 №00000721119, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 12469,52 грн, від 26.10.2020 №00000731119, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2493,90 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та зазначаючи, що застосування відповідачем штрафних санкції, передбачених у п. 123.1 ПК України, може вважатись правомірним лише за умови дотримання принципу митної справи, викладеного у п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України - презумпції невинуватості платника податків (позивача), а саме спростування невинуватості та доведеності вини.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 06.08.2019 по 20.08.2019 на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій та на виконання вимог наказу від 01.08.2019 №1594 заступником начальника відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Давидовим Г.Б. та начальником відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Король Є.В. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Нафтогазмонтаж" з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за вказаними митними деклараціями, за результатом якої складено акт від 30.08.2019 №15/9/10-36-14-10/31462406 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014, ратифікованої Законом України №1678-VІІ від 16.09.2014, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 461318,92 грн.; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 92263,83 грн.
Вказаний акт перевірки підписано заступником начальника відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Давидовим Г.Б., начальником відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Король Є.В. акт не підписано, напроти її прізвища проставлено відмітку "відпустка".
На підставі висновків викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 23.09.2019 №0025881410, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суботами підприємницької діяльності" на загальну суму 576648,68 грн., з яких: за основним платежем - 461318,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 115329,76 грн.;
- від 23.09.2019 №0025891410, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів" на загальну суму 115329,84 грн., з яких: за основним платежем - 92263,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23066,01 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням вимог Доповнення І, сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, подані декларантом ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», до митного оформлення за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, не можуть бути використані для застосування преференції по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Встановлене порушення призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 59853,70 грн, в тому числі, по сплаті ввізного мита на суму 49878,08 грн. та по сплаті податку на додану вартість на суму 9975,61 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною 1 ст. 345 МК України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.
Застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок №727).
Пунктом 2 розділу І Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 1 та п. 2 розділу ІІ вказаного Порядку №727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).
Відповідно до вимог п. 1 розділу ІІІ Порядку №727, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.
Згідно пункту 2 розділу V Порядку №727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.
При цьому строк складення акта (довідки) документальної перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Податковим кодексом та Митним кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 271 МК України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Статтею 278 МК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до вимог п.п. "в" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПК України).
Згідно п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Пунктом 54.4 ст. 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно ч.ч. 1-3, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З 01.01.2016 для митного оформлення в України товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), а саме розділ IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Відповідно до вимог статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").
Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до пункту "а" статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу мають вважатися такими, що походять з Європейського Союзу.
Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Статтею 26 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів ХVІ і ХVІІ або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.
Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України).
Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, є сертифікат, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.
З матеріалів справи випливає, що скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 32 Доповнення І «Перевірка підтверджень походження», Чернігівська митниця ДФС листом від 14.08.2019 № 2690/7/25- 70-19-02/21 звернулась до управління походження товарів Департаменту митно - тарифного регулювання Державної митної служби України з проханням про проведення перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, які видані митним органом Республіки Польща та подані при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, з метою перевірки автентичності та достовірності відомостей, заявлених в них.
Державна митна служба України за зверненням Чернігівської митниці ДФС від 14.08.2019 № 2690/7/25- 70-19-02/21 скерувала таку перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща.
За результатами перевірки уповноваженим органом Республіки Польща (лист від 22.11.2019 № 1401-SIC.4331.108.2019) не підтверджено преференційне походження товару за даними сертифікатами з перевезення товарів EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, так як експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару.
У зв'язку з цим, відповідно до пунктів 5, 6 статті 32 Доповнення І «Перевірка підтверджень походження», підстави для застосування преференційного режиму в рамках Угоди до товару, оформленого за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, відсутні.
Отже за результатами перевірки встановлено, що товари, оформлені за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637 повинні оподатковуватись ввізним митом за ставками згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VІІ «Про Митний тариф України» (далі Закон №584-VІІ), який діяв на момент оформлення.
Порядком заповнення митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, визначено графи МД, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графи 31, 34, 36 та 47 МД, в яких наводяться опис товару, зазначається країна походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів, заповнюються декларантом.
Відтак, декларант самостійно вносить до митної декларації зазначені відомості та з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Так, позивачем самостійно у митній декларації зазначений код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), поданий сертифікат про походження товару, оскільки основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару, а тому саме позивач з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації.
У даному випадку країна походження товару не підтверджена, як наслідок, позивач не мав права на застосування преференційного режиму і повинен був при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у зв'язку з порушенням вимог Доповнення І, сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, подані декларантом ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», до митного оформлення за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, не можуть бути використані для застосування преференції по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ,відтак, встановлене порушення призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 59853,70 грн, в тому числі, по сплаті ввізного мита на суму 49878,08 грн. та по сплаті податку на додану вартість на суму 9975,61 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Кузьмишина О.М.
Суддя Єгорова Н.М.