Справа № 640/20225/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
30 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому, з урахуванням уточнень позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладених у листах від 29.04.2020 №2600-0303-8/52177, від 01.07.2020 №2600-0303-8/86978, від 21.08.2020 №2600-0303-8/117860 про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, починаючи з 13.12.2019 року по 31.03.2020 року пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми щомісячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 за № 21-380зп, без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, починаючи з 01.04.2020 року пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми щомісячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12.06.2020 за №21-1203зп, без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 та рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у нього виникло право на перерахунок та виплату пенсії за вислугою років згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року за №21-170зп відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП та частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в первинній редакції, починаючи з 01 квітня 2020 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року за №21-170зп про заробітну плату, без обмеження граничного розміру пенсії, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладені у листах від 29.04.2020 №2600-0303-8/52177, від 01.07.2020 №2600-0303-8/86978, від 21.08.2020 №2600-0303-8/117860, про відмову в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 13.12.2019 по 31.03.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 за № 21-380зп з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, починаючи з 01.04.2020, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12.06.2020 за №21-1203зп з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскільки після прийняття рішенню Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалось, тому підстави для перерахунку пенсії - відсутні.
Крім того, враховуючи, що статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, томув перерахунок пенсії у розмірі 90% є неправомірним.
При цьому, на думку апелянта, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що пенсії, призначені до січня 2016 року не підлягають обмеженню максимальним розміром.
Крім того, враховуючи, що під час вирішення справи №753/16920/16-а Дарницьким районним судом міста Києва від 29.09.2016 було встановлено право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У поясненнях позивачем вказано на те, що дії відповідача щодо не перерахунку пенсії позивача є втручанням у його право на мирне володіння майном - його пенсією.
Крім того. зазначає, що при перерахунку пенсії прокурорам має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, що діяла на момент призначення пенсії.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2006 році у відповідності до положень Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 була призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 90% від встановленої заробітної плати.
23 квітня 2020 року та 19 червня 2020 року позивач звернувся із заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі нових довідок Офісу Генерального прокурора.
Листами від 29.04.2020 №2600-0303-8/52177 та від 01.07.2020 №2600-0303-8/86978 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, з огляду на відсутність прийняття після 13.12.2019 нормативно-правовоих актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
05 серпня 2020 року позивач повторно із заявою до відповідача щодо здійснення перерахунку.
Листом від 21.08.2020 №2600-0303-8/117860 пенсійний фонд відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з огляду на те, що у разі перерахунку пенсії з 01.04.2020 року згідно нових довідок, виданих Офісом Генерального прокурора України, розмір пенсії з 01.04.2020 року із обмеженням становитиме 16380,00 грн, що є меншим, ніж отримує на даний час пенсіонер.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідок Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 за № 21-380зп та від 12.06.2020 за № 21-1203 зп, а ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13 грудня 2019 року та з 01.04.2020 відповідно.
Окрім того, перерахунок пенсії позивача на підставі оновлених довідок Офісу Генерального прокурора повинен здійснюватися з розрахунку 90 % від розміру місячної заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії, оскільки вказані обставини вже були предметом розгляду в іншій справі.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
У подальшому, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім п. 8 частини першої ст 15, частини четвертої ст 16, абз. 1 частини другої ст. 46-2, ст. 47, частини першої ст. 49, частини п'ятої ст. 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1, частини третьої ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, тому у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII.
Так, згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
«Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.04.2020 року у справі № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17).
Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов'язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідок Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 за № 21-380зп та від 12.06.2020 за №21-1203зп.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на вказане, рішення відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку т згідно листів від 29.04.2020 №2600-0303-8/52177, від 01.07.2020 №2600-0303-8/86978, та від 21.08.2020 №2600-0303-8/117860 є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20 від 14.09.2020, висновки в якій належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
При цьому, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії у листах від 29.04.2020 №2600-0303-8/52177, від 01.07.2020 №2600-0303-8/86978 пенсійний орган виходив з відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
У той же час, норма частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, втім умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
У даному випадку, колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/8546/18, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, згідно з якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Верховний Суд, вирішуючи вказану справу звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
На даний час, саме відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовила неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Посилання відповідача на те, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13 грудня 2019 року), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідок Офісу Генерального прокурора.
Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунок пенсії позивача, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позиція відповідача у листі від 21.08.2020 №2600-0303-8/117860 зводиться до того, що пенсія призначається у розмірі, 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідну вислугу років згідно статті 86 Закону №1697-VII.
У силу вимог частини другої статті 86 Закону №1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у справі № 753/11407/16-а, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23 травня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-636 зп від 20 квітня 2016 року. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 16 травня 2016 року перерахунок ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-636 зп від 20 квітня 2016 року, та провести виплату різниці в пенсії. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 , різницю в пенсії за минулий час, з першого числа місяця, що йде за місяцем, настання обставин - прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 1 січня 2016 року.
Крім того, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.09.2016 по справі № 753/16920/16-а роз'яснено судове рішення від 15.07.2016, та вказано, що призначена (перерахована) пенсія повинна складати розмір 90% від місячної заробітної плати, відповідно довідки Генеральної прокуратури України від 20 квітня 2016 року № 18-636 зп.
Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, слід звернути увагу, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто у даному випадку із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати.
У свою чергу, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Пенсія, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Виходячи з вищенаведеного, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від розміру заробітної плати, чинним на момент призначення пенсії позивачу, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо позовних вимог позивача щодо здійснення перерахунку без обмежень максимального граничного розміру пенсії колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена у 2006 році, та на час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону №1789-XII.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 50-1 Закону №1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011 та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою».
Крім того, 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Відтак, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону №1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів звертає увагу, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення в редакції, з урахуванням вищевикладених мотивів судом.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року - змінити, виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 13.12.2019 по 31.03.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 за № 21-380зп з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, починаючи з 01.04.2020, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12.06.2020 за №21-1203зп з урахуванням раніше проведених виплат».
В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук