П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/5020/21
Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 20.07.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у відкриття позовного провадження, справа розглянута згідно ч.2 ст. 312 КАС України, без повідомлення учасників справи,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
31 березня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ПМУМЮ (м. Одеса)) про:
- визнання дій Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) незаконними.
- зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) закрити виконавче провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10, постанову від 05 березня 2019 року;
- скасування арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до постанови від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника по виконанню виконавчого провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10 від 26 лютого 2010 року, двох постанов від 06 березня 2019 року про арешт усього майна боржника по виконанню виконавчого провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10 від 26 лютого 2010 року;
- зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) повернути усе вилучене у нього майно.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2020 року позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки поданого позову.
13 квітня 2021 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 05 квітня 2020 року позивачем подано уточнений адміністративний позов, зокрема, про:
- визнання дій Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) незаконними.
- зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) закрити два виконавчих листа №2-248/10 від 05 липня 2010 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі №520/10954/16-ц від 05 грудня 2016 року та на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року по справ №522/18188/17;
- скасування арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10 відданих 06 жовтня 2010 року;
- зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) повернути усе вилучене у нього майно.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
30 червня 2021 року справу №420/5020/21 повернуто на адресу Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки поданого позову.
Так, в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, зокрема, зазначено про необхідність обґрунтування доцільності звернення до суду з позовними вимогами у межах адміністративного судочинства, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення в цивільній справі про стягнення заборгованості.
В свою чергу, на виконання вимог вищезазначеної ухвали від 05 липня 2021 року позивачем подано заяву, в якій зазначено, що у разі повернення виконавчого документу стягувану розгляд позову необхідно здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПМУМЮ (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що висновок суду першої інстанції є навмисне і свідомо помилковим, хибним, надуманим та таким, що не заснованому на реальних фактах та обставинах тому що, як зазначає Верховний суд України тотожними є позиви у яких збігаються сторони, підстави та предмет спору (ВС/КЦС №640/7778/18, провадження № 61-48585св18, від 22 травня 2019 року).
Крім того позивач зазначає, що у поданих ним двох позовах співпадають позивач, відповідач - суб'єкт владних повноважень, але не співпадають підстави та предмет спору, тому що йдеться про: "Зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити два виконавчих листа №2-248/10 від 05 липня 2010 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/10954/16-ц від 05 грудня 2016 року та на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року у справі №522/18188/17. Скасувати арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10 відданих 06 жовтня 2010 року".
Тоді як у другому позові йдеться про у тому числі про: "Зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити виконавче провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10, постанову від 05 березня 2019 року на підставі постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №2-685/10, провадження №61-15324св19. Скасувати арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до постанови від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника по виконанню виконавчого провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10 від 26 лютого 2010 року, двох постанов від 06 березня 2019 року про арешт усього майна боржника по виконанню виконавчого провадження №48185088 по виконанню виконавчого листа №2-685/10 від 26 лютого 2010 року". Таким чином йдеться про різні виконавчі провадження, відкриті на підставах різних виконавчих листів, різних судів першої інстанції. Тим паче, на час складання вказаної ухвали суду другий позов не прийнятий до розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі, позивач просить суд скасувати арешт на обтяження з усього майна, не оскаржуючи рішення щодо його накладення, який порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у даному випадку порушено його цивільні права.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення в цивільній справі про стягнення заборгованості, то суд вважає, що справа ОСОБА_1 до ПМУМЮ (м. Одеса) про визнання незаконними дій Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса), зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) закрити два виконавчих листа №2-248/10 від 05 липня 2010 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі №520/10954/16-ц від 05 грудня 2016 року та на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року у справі №522/18188/17, скасувати арешт та обтяження з усього майна, накладеного відповідно до виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 по виконанню виконавчих листів №2-248/10 відданих 06 жовтня 2010 року; зобов'язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) повернути усе вилучене майно, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, ч.1 ст. 19, ст. 77, ч.1 ст. 287 КАС України, ст. 383, ч.2 ст. 384 ЦПК України, ч.ч.3-5 ст. 59, ч.ч.1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Положеннями ч.1 ст. 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє констатувати, що оскарження дій державного виконавця вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК України, повинно здійснюватися за правилами ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №2-248/10, виданого Київським районним судом м. Одеси 06 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу у цивільній справі.
З огляду на викладене, оскільки, позивач був відповідачем у відповідній цивільній справі та є боржником у спірному виконавчому провадженні (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 у справі №815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі №757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/5597/19, від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, а факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи, обставинами та вищезазначеними нормами законодавства, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.