П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 513/564/20
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю:представника позивача - Коток Андрія Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеський області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року по справі за позовом голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ПОБЕДА» ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеський області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, припису,-
У липні 2020 року голова Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ПОБЕДА» Чеботар І.К. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеський області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №683-ДК/0007По/08/01/-20 від 29.01.2020 року, якою керівника СГВК «ПОБЕДА» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., справу закрити; визнати протиправним та скасувати припис №683-ДК/0043Пр/03/01/-20 від 05.03.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2019 року ГУ Держгеокадастру в Одеський області був виданий наказ №683ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», яким наказано: державним інспекторам Черненко Д., Полюк М.,Чебан К. у термін з 25.10.2019 по 24.12.2019 здійснити захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням за охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель запасу Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області; - про час та дату виїзду на об'єкт контролю подати керівнику Головного управління Держигеокадастру в Одеській області доповідну записку; - наступного робочого дня після виїзду па об'єкт контролю зареєструвати у автоматизованій системі діловодства на «ДОК ПРОФ» акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельна ділянка (т.1 а.с. 212-213).
12.11.2019 року державними інспекторами Черненком Д., Полюком М. складений акт обстеження земельної ділянки (реєстраційний №683-ДК/991/АО/10/01/-19), в якому зазначено, що візуально обстежено земельну ділянку орієнтовною площею 20,7501га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, з кадастровим номером 512483900:01:001:1230. На земельній ділянці є ознаки використання, а саме: засіяна сільськогосподарською культурою (т.1 а.с.217-219).
12.11.2019 року державними інспекторами Черненком Д., Полюком М., складений акт обстеження земельної ділянки (реєстраційний №683-ДК/990/АО/10/01/-19), в якому зазначено, що візуально обстежено земельну ділянку орієнтовною площею 39,0578га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, з кадастровим номером 512453900:01:002:0829. На земельній ділянці є ознаки використання, а саме засіяна сільськогосподарською культурою (т.1 а.с.221-223).
23.12.2019 року державними інспекторами Черненком Д.А., Полюком М.П., Чебаном К.І. складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за реєстраційним номером №683-ДК/783/АП/03/01/-19 (т.2 а.с.223-227).
В акті зазначено, що перевіркою встановлено, що частина земельних ділянок не використовується, частина використовується. Земельні ділянки загальною площею 145,1245 га використовуються невстановленими особами без правових підстав, а земельні ділянки площею 59,8079 га, за повідомленням Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, використовує СТВК «Победа» за відсутністю рішень, договорів, зареєстрованих в установленому порядку.
15.01.2020 року державним інспектором Черненком Д.А. був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, відносно керівника СТВК Чеботар І.К., в якому зазначено, що державним інспектором встановлено зайняття керівником СТВК ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 59,80979 га, розташованих на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, з кадастровими номерами 512453900:01:002:0829 та 512483900:01:001:1230. Правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду у сумі 81855,48грн (т.1 а.с.229-231).
27.01.2020 року до ГУ Держгеокадастру в Одеський області представником позивача були надані письмові пояснення, розпорядження Саратської РДА від 23.02.2012 року, рішення Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області про надання земельних ділянок в оренду, договори оренди земельних ділянок (т.1 а.с.25-35).
29.01.2020 року ГУ Держгеокадастру в Одеський області прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення №683-ДК/0007По/08/01/-20, якою керівника СГВК «ПОБЕДА» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (т.1 а.с.232-239).
Копія рішення отримана представником позивача 31.01.2020 року.
07.02.2020 року представником позивача була подана головному державному інспектору ГУ Держгеокадастру в Одеський області скарга на постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 (т.1 а.с.41-45,47-54).
Копія скарги направлена на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (т.1 а.с.46)
21.02.2020 року ГУ Держгеокадастру в Одеський області прийнято рішення щодо розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення №683-ДК/0001/РПО/02/01/-20, яким відмовлено у задоволенні скарги представника СГВК «Победа» від 07.02.2020 року, а постанова від 21.02.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 залишена без змін.
Листом від 10.03.2020 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила адвоката Коток А.М. про розгляд його листа стосовно скарги на постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 та вказала, що в результаті опрацювання доданих документів до скарги на постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 порушень земельного законодавства не вбачається. Враховуючи викладене, доручено ГУ Держгеокадастру в Одеський області розглянути скаргу на постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 з урахуванням цього листа та ініціювати у разі необхідності дисциплінарне провадження стосовно посадової особи, якою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
В листі Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру проаналізовані, у тому числі, документи щодо наявності державного акту на право колективної власності на землю від 12.05.1995 року, виданого КСГП «Победа» на земельну ділянку з кадастровим номером 512483900:01:001:1230 (т.1 а.с.57-58).
15.03.2020 року керівнику СГВК «Победа» ОСОБА_1 вручений припис за реєстраційним №683-ДК/0043Пр/03/01/-20, в якому приписано здійснити заходи, спрямовані на усунення порушення земельного законодавства у 30 денний термін з дня отримання припису (т.1 а.с.56).
У подальшому, на адвокатські запити Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила адвоката Коток А.М. про прийняте рішення ГУ за його скаргою на постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 та його право на оскарження в порядку адміністративного судочинства (т.1 а.с.65-73).
Вважаючи протиправними постанову від 29.01.2020 року №683-ДК/0007По/08/01/-20 та припис від 15.03.2020 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що отримавши вказану інформацію, а саме що вказані земельні ділянки використовує суб'єкт господарювання, ГУ Держигеокадастру в Одеській області повинно було здійснювати перевірку відносно вказаного суб'єкт господарювання щодо дотримання ним норм земельного законодавства у відповідності до вимог Закону України №877-V, що відповідачем не було зроблено та відповідно потягнуло порушення прав позивача, у тому числі які йому надані під час здійснення перевірки, він був позбавлений надавати пояснення, документи, заперечення, знайомитися зі складеним актом перевірки, іншими документами, реалізовувати інші права, встановлені ст.10 Закону України №877-V.
Недотримання відповідачем вимог Закону України №877-V також спричинило інші порушення під час здійснення державного нагляду (контролю).
Позивач не був ознайомлений з актом перевірки від 23.12.2019 року, йому не була вручена його копія, а за клопотанням представника позивача щодо підстав притягнення до адміністративної відповідальності керівника СГВК «Победа» ОСОБА_1 йому був наданий 22.01.2020 року для ознайомлення акт перевірки без номера, дати та підписаний лише одним державним інспектором (т.1 а.с.20-22). Представник позивача вважає це порушенням вимог законодавства та одним з доказів неправомірності дій відповідача по притягненню керівника СГВК «Победа'Чеботар І.К. до адміністративної відповідальності.
При прийнятті оскаржуваної постанови про притягнення керівника СГВК «Победа» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладення на нього штрафу, відповідач не прийняв до уваги надані представником позивача документи щодо наявності державного акту на право колективної власності на землю від 12.05.1995 року, виданого КСГП «Победа» на земельну ділянку з кадастровим номером 512483900:01:001:1230, а також не прийняв до уваги наявніть рішень від 06.02.2019 року Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області «Про передачу в оренду земельної ділянки СВК «Победа» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишньої колективної власності (землі консервації) на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області» та укладених радою з СВК «Победа» договорів оренди.
Суд вважав, що наявність рішень Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області» від 06.02.2019 року «Про передачу в оренду земельної ділянки СВК «Победа» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишньої колективної власності (землі консервації) на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області», які не скасовані, не визнані у встановленому законодавством порядку неправомірними, а також укладених договорів оренди виключають наявність складу адміністративного правопорушення зі сторони керівника СВК «Победа» ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Так, приймаючи спірну постанову про притягнення керівника СГВК ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу, відповідач посилався на порушення позивачем ст.53-1 КУпАП та п.б ч.1 ст.211 ЗК України.
Відповідно до п.б ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно до ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 116 ЗК України передбачено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Так, вказаною статтею визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Зі змісту статті 92 ЗК України вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Положеннями статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З матеріалів справи вбачається, що, як відповідач, так і позивач не оскаржують факт зайняття та використання СГВК «Победа» спірних земельних ділянок, тому колегія суддів зазначає про відсутність правової необхідності доведення вказаного факту. Так, адвокатом Коток А.М. зазначено, що дійсно СГВК «Победа» використовує земельні ділянки загальною площею 59,8079 га, що розташовані на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області (за межами населеного пункту).
При цьому, позивачем зазначено, що СГВК «Победа» обробляє їх відповідно до вимог діючого законодавства, та на підтвердження своїх доводів надав копії розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області №130/А-2012 від 23.02.2012 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду СВК Победа земельних ділянок загальною площею 455,48 га", рішення Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області від 06.02.2019 №409 та 410 "Про передачу позивачу в оренду земельної ділянки площею 45, 7737 га та 22, 9812 га.", та відповідні договори оренди земельних ділянок від 07.02.2019.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання та зазначає, що рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації (проекту землеустрою), зокрема, рішення Саратської районної державної адміністрації Одеської області №130/А-2012 від 23.02.2012, не є правовстановлюючим документом.
Вчинення позивачем дій щодо відведення земельної ділянки в оренду не породжує у особи права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №1940/1655/18.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача з приводу того, що при укладанні наданих позивачем договорів оренди земельної ділянки не дотримані загальні умови для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, оскільки розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 5124583900:01:002:0829 та 5124583900:01:001:1230 державної власності не входить до компетенції Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області; порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування, передбачений статтею 123 ЗК України, а також положення щодо обов'язкового продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), встановлений статтею 134 ЗК України, не дотриманий.
Відповідно до інформації відділу у Саратському районі Головного управління, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5124583900:01:002:0829 та 5124583900:01:001:1230, загальною площею 59,8079 га, відносяться до державної форми власності; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - землі запасу.
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.203 та 204) ділянки за №5124583900:01:002:0829 та 5124583900:01:001:1230 відносяться до земель державної форми власності.
Також, слід зазначити, що з відомостей, що містяться у договорах, не можливо встановити місцезнаходження земельних ділянок, наданих в оренду, оскільки зазначена лише їх орієнтовна площа (45,7737 га та 22,9812 га), яка не збігається з площею земельних ділянок (39,0578 га. та 20,7501 га), протиправне використання яких інкриміновано позивачу.
Таким чином, враховуючи відсутність належних та достатніх правових підстав для використання спірних земельних ділянок, та з огляду на підтвердження сторонами самого факту використання, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності згідно ст.53-1 КУпАП за самовільне зайняття земельних ділянок.
При цьому, посилання позивача на державний акт на право колективної власності на землю серія ОД №010 від 12 травня 1995 року, виданого Колективному Сільськогосподарському Підприємству «Победа» на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5598,00 га, на території Новоселівської сільської ради Саратського району Одеської області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, а згідно ч.1 ст.12 вказаного закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно.
Як було зазначено вище, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.203 та 204) ділянки за №5124583900:01:002:0829 та 5124583900:01:001:1230 відносяться до земель державної форми власності.
Окремо, стосовно факту вчинення правопорушення суд наголошує, що голова Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ПОБЕДА» Чеботар І.К. в протоколі про адміністративне правопорушення від 15 січня 2020 року зазначив, що вину визнає в повному обсязі, тобто ним самим за внутрішнім переконанням дії щодо самовільного зайняття (використання) землі кваліфіковані саме як порушення законодавства, а не такі, які вчиняються на його підставі.
Доводи позивача з приводу того, що акт перевірки не містить номера, дати та підписаний лише одним державним інспектором, що вважається представником позивача порушенням вимог законодавства та однім з доводів неправомірності дій відповідача по притягненню керівника СГВК «Победа'Чеботар І.К. до адміністративної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в справі (т.1 а.с.171-175) є акт перевірки, який містить всі зазначені реквізити.
Також, суд не приймає до уваги доводи щодо пропуску строку складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дійсно згідно ст.254 КУпАП наголошується, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З наведеного вбачається, що двадцяти чотирьох годинний строк починає свій відлік з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а в акті обстеження від 12 листопада 2019 року (на який посилається позивач) не зазначено особи, яка вчинила правопорушення, водночас, пояснення голови СГВК «ПОБЕДА» Чеботаря І.К. щодо спірних правовідносин, в яких він визнав факт вчинення правопорушення, з'являються лише у вказаному протоколі.
Решта доводів з приводу порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності, зокрема, щодо не надсилання спірної постанови позивачу (а надання її лише його представнику) та не встановлення обставин, що пом'якшують вину позивача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі посилання не впливають на доведення факту наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача та не впливають на його права. При цьому, щодо обставин, що пом'якшують вину позивача, суд зазначає, що такі обставини повинні спершу висловлюватись самим позивачем та лише після цього відповідач повинен їм давати оцінку.
Окремо, щодо мотивування судом першої інстанції свого рішення положеннями Закону України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та здійснення перевірки його дотримання, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно положень ч.1 та 5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що в даній справі, звертаючись з даним позовом до суду в частині обґрунтування вимог позивачем не було зазначено доводів щодо порушення відповідачем положення Закону України «Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Таким чином, з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише заявлені вимоги, суд вважає, що спірні правовідносини підлягали дослідженню виключно в площині та межах обґрунтувань, зазначених в позові.
Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, припису (з урахуванням встановленого судом факту самовільного зайняття спірних земельних ділянок) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеський області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ПОБЕДА» Чеботаря Івана Костянтиновича до Головного управління Держгеокадастру в Одеський області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, припису - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.