П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4569/21
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 03 червня 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-
У березні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - ГУ ПФУ в Одеській області, позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови ВП №62937319 від 09.03.2021 року про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 по справі №420/1710/20, яке набрало законної сили 18.05.2020, ОСОБА_1 18.05.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.05.2020 по 31.05.2020 в сумі 437,08 грн. зарахована на його поточний рахунок 04.06.2020. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 17.05.2020 в сумі 50857,38 грн. підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1. Інформація про виконання рішення суду по справі №420/1710/20 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень. Тобто, зобов'язання покладені судом на орган ПФУ були виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та у межах повноважень, покладених на Головне управління. Про виконання зазначеного рішення суду було проінформовано відділ примусового виконання рішень рекомендованим листом від 23.09.2020р. Однак, незважаючи на це, відповідачем було прийнято спочатку постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн., а в подальшому не зважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням у справі № 420/1710/20 у межах повноважень, та не враховуючи роз'яснень щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню, старшим державним виконавцем безпідставно прийнято 09.03.2021р. постанову ВП№62937319 про накладення штрафу у сумі 10200,00грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021р. зокрема було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, у задоволенні позову Головного управління ПФУ в Одеській області відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги органу ПФУ.
В обґрунтування скарги апелянт наголошує на тому, що покладені судовим рішенням від 15.04.2020р. у справі № 420/1710/20 зобов'язання, за невиконання повторно якого саме й було накладено на відповідача спірний штраф, органом ПФУ виконано у повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на ГУ ПФУ в Одеській області, а саме: 18.05.2020р. ОСОБА_1 проведено було перерахунок пенсії з 01.01.2016р. у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення; доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили (з 18.05.2020р. по 31.05.2020р.) в сумі 437,08 грн. зарахована на його поточний рахунок 04.06.2020р.; доплата за період з 01.01.2016р. по 17.05.2020р. за минулий період була нарахована у сумі 50 857,38 грн. та повідомлено, що вона буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою КМУ від 22.08.2018р. №649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням ПФУ від 26.09.2018р. № 20-1, після виділення коштів з державного бюджету України. Таким чином, як зауважує апелянт, виділення коштів для відповідних виплати не залежить від ГУ ПФУ в Одеській області. Про виконання ж рішення суду від 15.04.2020р. по справі № 420/1710/20 було повідомлено відповідача у даній справі відповідним листом від 23.09.2020р. однак, незважаючи на це державним виконавцем було винесено постанову від 26.01.2021р. про накладення штрафу у сумі 5100 грн. та в подальшому, незважаючи на те, що відповідач був проінформований про стан виконання рішення Головним управлінням ПФУ в Одеській області, 09.03.2021р. було прийнято спірну у даній справі постанову про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн. на думку апелянта, судом першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення у цій справі, було проігноровано приписи Постанови №649, Порядку №20-1, тощо. До того ж, апелянт також вказує й на те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року по справі №420/1710/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку та виплати пенсії з 82% до 70% грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року.
04.09.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62937319 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/1710/20, виданим 14.08.2020 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 82% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 13 зворотній бік, 14).
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20000 грн.
Листом від 23.09.2020 року за вих. №1500-0424-5/70183 «Про виконання рішення» ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 по справі № 420/1710/20, яке набрало законної сили 18.05.2020, ОСОБА_1 18.05.2020 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2016 у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії з 01.06.2021 становить 6613,46 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.05.2020 по 31.05.2020 в сумі 437,08 грн. зарахована на його поточний рахунок 04.06.2020. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 17.05.2020 в сумі 50857,38 грн. підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1. Інформація про виконання рішення по справі №420/1710/20 Головним управлінням внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. (а.с. 15)
Також у листі зазначалось, що бюджет Пенсійного фонду України на 2020 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №22. Після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження» ГУ ПФУ в Одеській області просило закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/1710/20, виданому 14.08.2020 Одеським окружним адміністративним судом. У листі вказано, що Головним управлінням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 по справі №420/1710/20 виконано 18.05.2020, тобто до відкриття виконавчого провадження ВП №62937319.
26.01.2021 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти В.І. за невиконання рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 5100 грн. (а.с. 17 зворотній бік, 18).
Листом від 09.02.2021 року за вих. №1500-0405-5/15041 «Про виконання рішення», ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 по справі №420/1710/20, яке набрало законної сили 18.05.2020, ОСОБА_1 18.05.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.05.2020 по 31.05.2020 в сумі 437,08 грн. зарахована на його поточний рахунок 04.06.2020. Нарахована доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 17.05.2020 в сумі 50857,38 грн. підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1. Інформація про виконання рішення по справі №420/1710/20 Головним управлінням внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. (а.с. 16)
У листі вказувалось, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2021 рік не затверджено. Тому, Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2021 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головну управління. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
09.03.2021 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти В.І. за невиконання рішення суду на позивача було накладено штраф у розмірі 10200 грн. (а.с. 8 зворотній бік, 9).
Вважаючи вказану вище постанову від 09.03.2021р. про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано рішення суду у справі № 420/1710/20 у повному обсязі без поважних причин протягом встановленого боржнику строку, а тому у державного виконавця були наявні всі підстави для накладення штрафу у сумі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду, з урахуванням попередньо прийнятої постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин у сумі 5100,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами ч.ч. 1-2 ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №1404-VIII).
За визначенням ст.1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В свою чергу, п. 16 ч.3 ст. 18 Закону України №1404-VIII закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу приписів ч.ч. 1-3 статті 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
В силу вимог ст. 75 Закону України №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, накладення штрафу в подвійному розмірі є наслідком повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що підставами для прийняття спірної постанови від 09.03.2021р. старшим державним виконавцем Відділу ПВР Управління забезпечення ПВР в Одеській області Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) було встановлення повторного невиконання органом ПФУ рішення суду у справі № 420/1710/20 без поважних причин протягом встановленого виконавцем строку.
При цьому, старшим державним виконавцем було встановлено, що 26.01.2021р. відповідно до вимог ст.ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду по справі № 420/1710/20 вперше, на відповідача було накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн., у якій в тому числі вказувалось про зобов'язання боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Вказана постанова від 26.01.2021р., як зазначає апелянт - ГУ ПФУ в Одеській області була оскаржена в судовому порядку. Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що доказів її скасування апелянтом до суду не надано.
Обґрунтовуючи відсутність порушень у своїй діях апелянт вказує, аналогічно доводам викладеним у позові, що доплата пенсії за рішенням суду по справі № 420/1710/20 у сумі 50857,38 грн. підлягала виплаті згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018р. та Порядком ведення обліку з рішенням суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за кормою бюджетною програмою, затвердженим Правлінням ПФ України від 26.09.2018р. № 20-1. Таким чином, оскільки інформація про виконання рішення суду по справі № 420/1710/20 Головним управлінням ПФУ в Одеській області була внесена до реєстру судових рішень, апелянт вважає відсутніми підстави для прийняття спірної у справі постанови державним виконавцем.
Колегія суддів такі твердження органу ПФУ вважає хибними, оскільки як вірно було звернуто увагу судом першої інстанції, пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Постанова №649), втратили чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19, яка набрала законної сили 22.07.2020 року.
При тому що рішення суду по справі № 420/1710/20, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 року, набрало законної сили 07.08.2020 року (а.с.13-14).
Отже, підстави для внесення вказаного судового рішення до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 18.05.2020 року - були відсутні, позаяк станом на той час, у відповідача були відсутні відомості про набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
В свою ж чергу, станом на момент набрання рішенням суду від 15.04.2020р. по справі №420/1710/20 законної сили, Постанова №649 вже втратила чинність, на що суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу у оскаржуваному судовому рішенні.
До того ж, як вбачається зі справи, органом ПФУ не підтверджено жодним належним доказом факту внесення рішення по справі № 420/1710/20 до Реєстру рішень саме 18.05.2020 року, тобто на дату на якій наголошується апелянтом (до втрати чинності норм Порядку № 649).
Відповідного витягу з Реєстру ГУ ПФУ в Одеській області ані державному виконавцю, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надав. Наявний же у справі Витяг від 08.02.2021 року підтверджує лише наявність у Реєстрі інформації про рішення у справі № 420/1710/20 станом на вказану дату, але не підтверджує безпосередньо дату внесення такої інформації.
При цьому, з 22.07.2020 року лише внесення боржником інформації про виконання рішення по справі № 420/1710/20 до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, не є підтвердженням вчинення боржником усіх можливих та залежних від нього дій для виконання судового рішення.
В такому випадку позивач зобов'язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів, як на те посилається апелянт. Проте таких доказів позивач державному виконавцю не надав.
Повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні ВП № 62937319. При цьому обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
Однак, доказів поважності причини невиконання у повному обсязі рішення суду від 15.04.2020 року по справі № 420/1710/20 апелянтом не надано.
Слід зазначити, що належними діями управління ПФУ стало б виконання рішення суду по справі №420/1710/20 у повному обсязі, у строк, встановлений постановою державного виконавця, після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2020р. по справі №420/1710/20 законної сили.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних належних доказів вчинення боржником - ГУ ПФУ в Одеській області достатніх дій щодо повного виконання рішення по справі №420/1710/20, а свідчать лише про те, що орган ПФУ замість фактичного та у повному обсязі виконання рішення суду обмежився лиш надісланнями листів із викладенням загалом однакових обставин щодо виконання вказаного рішення суду.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Як слідує з аналізу практики Європейського суду з прав людини, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Враховуючи усе викладене вище, колегія суддів вважає, що за відсутності належних і допустимих доказів вчинення ГУ ПФ в Одеській області дій, спрямованих на виконання судового рішення, зокрема, шляхом звернення до розпорядника коштів, тощо, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Апеляційній суд критично оцінює посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань як на поважну причину невиконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії, оскільки невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на них певних зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про те, що виплати пенсій можуть бути здійснені ГУ ПФ в Одеській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Однак, у даній справі, як було указано вище, жодних відомостей щодо відсутності бюджетних коштів, необхідних для виконання рішення суду у справі №420/1710/20, позивачем суду не надано.
Щодо посилання апелянта на приписи Порядку ведення обліку ведення рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року №20-1, колегія суддів зазначає, що вказаний Порядок №20-1 прийнято з метою реалізації положень пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок №649), та він покликаний визначати процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.
Разом з тим, пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок №649, визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19. Відтак, включення рішення суду у справі №420/1710/20 до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, алгоритм якої було встановлено Порядком №649, який втратив чинність на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не може вважатися вчиненням ГУ ПФ в Одеській області всіх необхідних і достатніх дій, спрямованих на виконання рішення суду у частині проведення виплат.
Таким чином, підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла переконання про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ГУ ПФУ в Одеській області про скасування постанови ВП№62937319 від 09.03.2021р., оскільки правомірність її прийняття доведена відповідачем.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, є несуттєвими для оцінки правомірності прийняття оскаржуваної постанови, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 420/4569/21- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.