П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1065/21
Категорія: 111030300 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Поварчук В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ТОВ "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 13.01.2021 року № 0001750713, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1191300 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним, складеним з порушенням вимог діючого законодавства України та такими, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Жилстройсервис-2» як платника податків. Позивач наполягає на реальності господарських операцій, зазначає про профільну діяльність підприємства, наявність відповідних трудових ресурсів та можливість здійснювати господарську діяльність вільно на всій території України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 13.01.2021 року № 0001750713, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1191300 грн.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» судові витрати у розмірі 17069,50 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт наполягає на законності оспорюваних ППР, оскільки при проведенні перевірки позивача були встановлені порушення норм ПК України. Також вказує, що підрядник ТОВ «Альтеріас» не міг виконувати роботи, оскільки в його штаті була відсутня необхідна кількість працівників та необхідна техніка. При цьому вказав, що необхідною умовою для відображення операцій у складі податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Жилстройсервис-2» зареєстровано 21.03.2006 року, за номером 15561070007018277, за адресою: 65062, місто Одеса, б.Французький, будинок 60/1, основний вид економічної діяльності - Комплексне обслуговування об'єктів (код КВЕД 81.10).
19.10.2020 року ТОВ «Жилстройсервис-2» подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року, в якій вказано:
в рядку 16 «Від'ємне значення, що включається до складу поточного звітного (податкового) періоду» зазначено суму - 46304544 грн»;
в рядку 17 «Усього податкового кредиту» зазначено суму - 49982244 грн;
в рядку 19 «Від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» зазначено суму - 49960116 грн»;
в рядку 20.3 «зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» зазначено суму - 49960116 грн»;
в рядку 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» зазначено суму - 49960116 грн (а.с.60-61, том 1).
З 26.11.2020 року по 04.12.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.11.2020 № 5731-п, направлень від 25.11.2020 року, виданих ГУ ДПС в Одеській області № 965/15-32-07-13 та № 966/15-32-07-13 на головних державних ревізорів-інспекторів Одеського відділу перевірок платників-юридичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Стоянова П.П. та Шаповал С.О., ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.10.2020 року № 9269786457 від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.
11.12.2020 року за результатами проведеної перевірки складено акт № 3332/15-32-07-13/34319566.
Під час перевірки встановлено порушення ТОВ «Жилстройсервис-2» п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців 1-3 п. 198.2, абзаців 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6 ст. 198 та абзаців 2-3 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, чим завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1191300 грн.
Відповідачем перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні позивачем за вересень 2020 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6 ст. 198 та абз. 2-3 п. 201.10 ст. 201 ПК України оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1191300 грн.
13.01.2021 року на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001750713, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення на 1191300 грн.
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення, ТОВ «Жилстройсервис-2» звернулось за судовим захистом із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано зобов'язання за договорами, укладеними з контрагентом ТОВ «Альтеріас», про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів, а тому прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 13.01.2021 року № 0001750713 є протиправним та підлягає скасуванню.
Переглянувши рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до пп. 16.1.2 та 16.1.3 п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2.), а також подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3.).
Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг (веденням господарської діяльності), платник податку має право на віднесення таких сум до податкового кредиту.
Так, матеріалами справи встановлено, що у висновку Акту перевірки щодо підстав прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Жилстройсервис-2» п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців 1-3 п. 198.2, абзаців 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6 ст. 198 та абзаців 2-3 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, чим завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1191300 грн.
Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Таким чином, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно положень частин другої - третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Жилстройсервис-2» зареєстровано 21.03.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 21.03.2006 року № 15561070007018277.
Згідно інформації щодо наявності у позивача приміщень, що використовується у господарській діяльності вбачається, що у позивача у власності наявна земельна ділянка площею 0,4361 га, також позивач здійснює оренду земельної ділянки площею 6 640кв.м. для будівництва та експлуатації 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та для організації будівництва та благоустрою території.
Позивач має штат працівників, які перебувають з товариством у трудових відносинах та отримують заробітну плату.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання комплексу робіт на об'єктах, позивач залучав в якості підрядника ТОВ «Альтеріас» з яким укладено наступні договори:
Договір від 24.01.2019 № 0101/19 - виконання комплексів робіт з обслуговування машин і устаткування на об'єкті « 24-поверховиії оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом- за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 60/1»;
Договір від 11.04.2019 №01-11/04/19-виконання комплексу робіт з обслуговування машин і устаткування на об'єкті « 24- поверхневий оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 60/1», другий пусковий комплекс «Ресторан»;
Договір від 11.04.2019 № 02-11/04/19 - виконання комплексів робіт зі свердління та вирізання технологічних отворів на об'єктів « 24-поверховий оздоровчий комплекс з апартаментам та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1». Другий пусковий комплекс «Ресторан»;
Договір від 06.02.2020 № 01/06-20 -- поліпшення об'єкту « 24-поверховий оздоровчий комплекс з апартаментам та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» а саме виконання комплексу робіт загального будівельного призначення відповідно до наданих Замовником (ТОВ «Жилсгройсервис-2») технічних завдань.
Договір від 06.02.2020 № 02/06-02/20 -- поліпшення об'єкту: «« 24-поверховий оздоровчий комплекс з апартаментам та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» а саме: виконання робіт вирізання отворів та демонтування конструкцій відповідно до наданих Замовником (ТОВ«Жилсгройсервис-2») технічних завдань.
Договір від 16.04.2020 № 01/16-04/20 -- поліпшення об'єкту: ««приміщення апартаментів, що складаються з 297 відокремлених об'єктів», розташованих за адресою:м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» а саме: виконання комплексу робіт загального будівельного призначення відповідно до наданих Замовником (ТОВ«Жилсгройсервис-2») технічних завдань.
Договір від 16.04.2020 № 02/16-04/20 -- поліпшення об'єкту: ««приміщення апартаментів, що складаються з 297 відокремлених об'єктів», розташованих за адресою:м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» а саме: виконання комплексу вирізання отворів та демонтування конструкцій відповідно до наданих Замовником (ТОВ«Жилсгройсервис-2») технічних завдань.
За фактом виконання вищевказаних договорів сторонами складені акти виконаних будівельних робіт.
ТОВ «Жилстройсервис-2» проведено оплату за фактом виконання вказаних робіт, на підтвердження чого надано засвідчені копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
За наслідками вказаних правовідносин ТОВ «Альтеріас» виписані на користь ТОВ «Жилстройсервис-2» відповідні податкові накладні, які зареєстровано у встановленому порядку.
Листом від 03.12.2020 року підприємством також надано копії документів: платіжних доручень, актів виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, аналіз субконтро за серпень-вересень 2020 року та інші.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, повністю відповідають вимогам пунктів 201.1 та 201.7 статті 201 ПК України, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом.
Водночас, податковий орган, враховуючи територіальне місцезнаходження ТОВ «Альтаріас», відсутність власних або орендованих основних фондів, відсутність трудових ресурсів та відсутність документів складання яких передбачена, чинним законодавством з питань охорони праці дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено факт придбання послуг підприємством ТОВ «Жилстройсервис-2» у ТОВ «Альтеріас». », а отже вважає, що зазначена позивачем у декларації до відшкодування сума ПДВ стосується оплати послуг з контрагентом позивача - ТОВ «Альтеріас», які є нереальними, а тому підстави для такого відшкодування відсутні.
Щодо висновків податкового органу, які ґрунтуються на зібраній податковій інформації, про неможливість надання ТОВ «Альтеріас» послуг з виконання будівельних робіт через відсутність необхідного трудового ресурсу, то такі посилання відповідача не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація стосовно контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16.
Крім того, належних та допустимих доказів неможливості надання ТОВ «Альтеріас» послуг з виконання будівельних робіт через відсутність необхідного трудового ресурсу відповідачем як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надано та з матеріалів справи не встановлено. Відповідач у акті перевірки навів свої припущення стосовно неможливість виконання ТОВ «Альтеріас» будівельних робіт при наявності 20 осіб трудового ресурсу, проте не довів неможливість надання ТОВ «Альтеріас» будівельних робіт за укладеними договорами при наявності 20 осіб трудового ресурсу та не дослідив можливості залучення інших трудових ресурсів.
Так, акт перевірки не містить жодної інформації про залучення ТОВ «Альтеріас» до виконання робіт працівників за цивільно-правовими договорами чи про залучення субпідрядних організацій.
Водночас, суд першої інстанції з посиланням на позицію викладена в рішеннях Верховного Суду у справах №826/13929/17 від 15.04.2020 року та №520/7467/19 від 16.04.2020 року, правомірно зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента-покупця послуг трудових ресурсів. Відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Тому посилання відповідача на наявність лише 20 зареєстрованих працівників не є обґрунтованою.
Стосовно посилання контролюючого органу, як на підставу нереальності господарських операцій на віддаленість об'єкта, то колегія суддів не приймає такі доводи як такі що свідчать про нереальність господарських операцій та не може слугувати належним доказом фіктивності господарської діяльності підприємства, оскільки, суб'єкт підприємництва вправі мати вільний вибір контрагента, а тому для підтвердження реальності такої діяльності суб'єкт підприємництва не має прямого обов'язку ведення господарської діяльності лише з контрагентами, територіальне розміщення яких не є віддаленим.
Щодо посилання контролюючого органу, що у ТОВ «Альтаріас» відсутні документи складання яких передбачена, чинним законодавством з питань охорони праці, то колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність таких жодним чином не впливає на реальність господарських операцій.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача, зокрема відсутності реєстрації як платника податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод, а також не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку,що товариством підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом, позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а отже податкове повідомлення рішення є таким, що піддягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду по суті позовних вимог не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 01 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова